Оповідання Миколи Магери "Бевка" – то є частинка самого автора, це все пережите, побачене, вистраждане. Читаючи його, ти ніби бачиш все відтворене уявою письменника, переживаєш усе разом з ним...
"Сашко давно просив маму подарувати йому пістолет, який стріляє пістонами. — Навіщо тобі такий пістолет? — казала мама. — Це небезпечна іграшка. — Що тут небезпечного? Якби він кулями стріляв, а то пістонами. Із нього однак нікого не вб'єш. — Мало що може скоїтися. Пістон відскочить і вцілить тобі в око. — Не вцілить! Я примружусь, коли стрілятиму. — Ні, ні, від цих пістолетів бувають різні неприємні випадки. Ще вистрілиш та налякаєш кого-небудь, — сказала мама. Так і не купила йому пістолета..." (Микола Носов)
"Нема роду переводу", "Коляда для непроданого коня", "Коляда дядькові Іванові", "Коляда в дитбудинку", "Щедрий вечір у Роздолі", "Половинка коляди", "Коляда для ведмедя", "Вертепний чорт", "Коляда для кози", "Виколядоване яйце-райце" - колядки та щедрівки, що увійшли до збірки поезій Миколи Петренка "Нема роду переводу".
На початку третього тисячоліття нашої ери до сусідньої планетної системи з орбіти Землі стартує Космічна Академія Наук. За корабель їй служить астероїд, у надрах якого створено атмосферу, близьку до земної. Це і є Ковчег Всесвіту, що несе генофонд нашої планети у Космос. Звідси й назва гостросюжетного футурологічного роману Миколи Руденка. Футурологічний роман «Ковчег Всесвіту» сповнений віри у необмежені, але ще не виявлені уповні творчі можливості людини. З тривожною думкою про майбутнє планети писав Микола Руденко свій роман «Ковчег Всесвіту». Людство, на жаль, не усвідомило того, що земну цивілізацію вбиває трудова теорія вартості, продовжуючи перетворювати біологічну енергію в технічну і цим самим виснажувати матеріальні ресурси планети. Роман-застереження розкриває перед нами сюжетно-динамічну розповідь про життя космічній лабораторії, яка вирушила у міжпланетну подорож... Твір наділений надією і певністю, що перед землянами відкриються нові космічні горизонти пізнання всесвіту, а також таїнств людської індивідуальності як мікросвіту...
До ілюстрованої художником Олександрою Праховою збірки віршів Миколи Сингаївського "Ластівоча весна" увійшли його дитячі поезії: "Весняні дзвони", "Ластівоча весна", "Травка-веснянка", "Не тумани стеляться", "Коник-громик", "Синичка-сестричка", "Обід для снігура", "Снігові іскри", "Веселка на снігу", "На морі на возі", "Добра зернина", "Одуд і перепілка". "Будяк хвалився так", "Жартував комарик", "Гречана каша", "Лічилочка", "Скоромовка", "Мороз і сонце", "Ми з сестрою", "Калинчине віконце", "Ми хлібом щасливі", "Пісня для матері", "Осінні дарунки", "Наша Лиска", "Соняшник", "Несе веселка воду".
До збірки гумористичних творів для діточок Миколи Сингаївського "Маківка і перчина" увійшли вірші: "Розмова", "Марічка і звичка", "Казала Маківка", "Горобець і Шпаки", "Батько і син", "Груші на вербі", "Кіт і Мишенята", "Зайченя", "День і ніч", "Сміх для всіх", "Про що говорили птахи і звірі", "Сон Тимка-дивака", "Оксанчина радість", "Тріскуча гілка", "Хто тягне?", "Дівчатка і курчатка", "Білчині забавки", "Гостини у їжака", "Хата під водою", "Жартував комарик з колесом", "На морі, на возі", "Все спочатку", "Тиждень для лежнів", "Мармелад з перцю", "Гостювання", "Якби", "Хто там їде", "Перепілка і росинка", "День для горлиці", "Зерно і колос", "Таємна розмова", "Що воно за диво", "Співанка про Михайлика", "А ви здогадались?".
"Мати, мова, Батьківщина —
От і вся моя родина.Батьківщина, мати, мова —
Три цілющих, вічних слова.Батьківщина, мова, мати —
Нас повік не роз'єднати."(Микола Сингаївський)
"Тико і Волохан", "Хвиля-напасниця", "Волохан сміливий і прудкий", "Волохан сповіщає мисливців", "Волохан не любить лихих людей", "Водій", "Пурга", "Де Умк?", "Умкова рукавиця", "Волохан веде" - такі оповідання містяться у пропонованій ілюстрованій книжечці Миколи Трублаїні "Волохан".
Зміст:
Яшка і Машка
Шоколад боцмана
Омар
Нічна тривога
Пустуни
Рятують боцмана
Ловля летючих риб
Людина в морі
Друга коробка шоколаду
Зміст казки "Артисти-парашутисти":
На літаку
Маскарад
Вистава в повітрі
Парашутний десант
Переполох
"У горному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру плавав великий білий лебідь з довгою шиєю і могутнім дзьобом. Одного разу зустрів лебідь рибку і хотів її з'їсти. Стала срібляста рибка проситися: "Не їж мене, лебедю, красеню білокрилий, велетню чорнодзьобий!" Сказав тоді лебідь: "Дістань мені черевички, бо лапи мої у воді мерзнуть. Дістанеш, тоді я тебе не їстиму. Не дістанеш - з'їм.." (Микола Трублаїні)
Зміст казки "Як Закомарик упіймав страховище":
Водолази
Страховище
Чоботи і ноги
Зоологічний сад
Читаймо збірки оповідань від Миколи Трублаїні:
Мирилки – невеличкі пісеньки, розраховані на те, щоб забути недавню сварку, відновити товариські стосунки. Дивіться козацькe мирилкe від Яни Яковенко та добірочки мирилок для малечі різних авторів.
В цьому розділі будемо разом опановувати мистецтво складання паперу, щоб робити з нього цікаві витвори. Схеми будемо розглядати та використовувати у відео-матеріалах та на зображеннях. Надіємось, час, проведений за цим заняттям, принесе нам усім користь і задоволення.
Ліричні мініатюри (віршики-верлібри) Михайла Григоріва: "Малюнок", "Сумний віршик", "Зайчик і квітка", "Осінь у Карпатах", "У садку", "Росинки", "Майстриня", "Дорога".
Михайло Григорів - український поет та перекладач, він є представником Київської школи поезії. Навчався у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ та головним редактором газети "Вісник Чорнобиля". Автор поетичних збірок "Вези мене, конику", "Спорудження храму", "Сади Марії". Перекладач з латвійської мови. Народився Михайло Григорів 1947 року, а помер 2016-го, тому промовляє зараз до нас лише своєю поезією.
Усе, про що розповідає у цій книжці класик української літератури Михайло Коцюбинський — невигадана історія. Чотири століття тому німецький механік П. Хенлейн (Михайло Коцюбинський називає його Петром Гельє) вперше зробив кишенькового годинника. Не відразу йому це вдалося, не відразу люди повірили, що годинники можуть бути не лише на високих міських вежах, але й у кожного в кишені. Щоб закінчити свою роботу. Хенлейну довелося схитрувати, а як — ви дізнаєтеся, коли прочитаєте цю книжку, видану у 1891 році. (Редактор О. С. Яремійчук)
"Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка. Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня...." (Михайло Коцюбинський)
"Сердиться Березень, вітром бурхає,
Аж голі дерева стогнуть та гнуться.
Землю замерзлу вдень дощиком мочить,
А на ніч морозом дужим стискає.
Хмари збирає з усіх закутків неба,
Що нікуди сонцю й глянуть на землю... "(Михайло Коцюбинський)
