"Крізь призму свічада душі,
Де відбивається сонячне проміння,
Я бачу дні та ночі найсолодші,
Як МАКРОКОСМ усміхається мені…
Мить зародження тремтливої зірниці -
променистого КОХАННЯ…"(Людмила Кибалка)
"Жовтогарячий ранок
Заплітає коси травам,
Вмиває прозорими крихтами
Роси.
Сьогодні буде краще,
Ніж учора,
Бо сонце Боже усміхається мені."(Людмила Кибалка)
"Моя рідна земля", "Казка світанкова", "Стежка", "Вiтчизно моя", "Просинь", "Проміння", "Чудесний витвір" — такі поезії увійшли до красивої добірки віршів по Україну від нашої сучасниці — киянки Людмили Кибалки.
Людмила Кибалка — сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони — щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...
"З глибин душі
Воскресла давня мрія.
Така стара...
І знову – молода.
На видноколі
Трикутник журавлиний лине,
Як візія минулого життя.
Жадання заповітне в ірій рине,
Шукаючи можливості буття."(Людмила Кибалка)
"Призначення людини —
Це бути щасливою.
Сонцепад радості зливою
Наповнює душу щоднини,
Якщо крізь призму любові
Сприймати ближнього свого;
Жити за законами світобудови."(Людмила Кибалка)
"Реве та стогне Дніпр широкий,
Як грізний Бог виходить із води.
Він Україну, неньку синьооку,
Порятувати хоче від біди.
І хвилі — сльози котить, наче мати.
І стогін рветься з глибини.
"Закрийте небо! — просить він у НАТО. —
І світ врятуйте від війни!""(Людмила Федорова)
"Чорна хмара вкрила небо голубе,
То ворожа сила в Україну йде.
Нашу Батьківщину хочуть підкорить.
Вольниця козацька від ракет горить.
Нумо козачата станемо у стрій.
Ворогам поганим ми дамо відбій.
В них багато зброї, армія і флот.
Наша перевага — відданий народ..."(Людмили Федорової)
"У цьому дописі поговоримо про вибір орнаменту. До списку моїх найулюбленіших орнаментів не можуть не входити гуцульські писанки. Мотиви різні є. Окремо слід говорити про жовтогарячі космАцькі писанки, але зосередимося на інших орнаментах, поданих у книзі відомої писанкарки-дослідниці зі Львова пані Віри Манько “Українська народна писанка". У таблиці, де подано традиційні писанки Івано-Франківської області, мою увагу привернув один гуцульський орнамент. Він є на трьох різних писанках. Пані Віра зазначає, що походить орнамент з Гуцульщини. Одну з писанок ідентифіковано як таку, що взята з села Криворівня..." (Ірина Михалевич)
"Двадцять третього числа були пом'якше ми,
Але все змінилося в ту зиму.
Двадцять третього ми всі були інакшими —
Двадцять третього ми всі були живими..."(Максим Коровниченко)
"...можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами..."
(Анатолій Костецький)Вірші про маму від поетів Київщини: Лариси Цілик, Сергія Цушка, Оксани Шалак, Геннадія Горового, Оляни Рути, Вадима Крищенка, Лідії Новикової, Бориса Мозолевського, Оксани Кротюк, Галини Манів, Наталі Любиченко, Анатолія Костецького, Дмитра Білоуса, Ярослави Шекери, Емілії Саталкіної.
"В світі пісня наймиліша,
в серці ймення найрідніше.
Моя мама... моя мама..."
(Беян Сафаді)
"З дитинства мене оточувало дуже багато книжок, бо мої батьки мали гарну бібліотеку. Кілька полиць були тільки моїми — з найкращими дитячими книжками, які тоді лишень можна було знайти й придбати. Мені так подобалося читати, що я собі мріяла й про якусь таку професію. Сиди собі, читай! Але ж ви знаєте, що мрії збуваються. Тепер я і пишу книжки, і видаю, і, звичайно ж, читаю! І це справжня насолода!" (Мар’яна Савка)
З раннього дитинства Марина Брацило відчула потяг до поетичного слова. Дитячі та юнацькі роки пройшли на острові Хортиця, який поетеса вважала одним із джерел своєї творчої наснаги. Переможниця багатьох Всеукраїнських пісенних та поетичних конкурсів і фестивалів. На підтвердження зрілості її творчості, в 19-річному віці, Марину Брацило було прийнято до Національної спілки письменників України (1997 р.). За фахом філолог (закінчила Запорізький державний університет). Працювала редактором в ряді всеукраїнських періодичних видань (м.Київ), разом із видавництвом «Смолоскип» проводила величезну роботу серед літераторів-початківців, зокрема, в якості одного із організаторів Ірпінських семінарів та як член журі фестивалю живої поезії «Молоде вино». Марина Брацило представляє літературне покоління дев’яностиків, яке сформувалось разом із незалежною державою, згуртувавшись навколо видавництва «Смолоскип», підтриманого українською діаспорою та Спілкою письменників України. Це середовище огранило її перші кроки у віршуванні українською, поволі привело і до авторської пісні. Марина була першою українською поетичною ластівкою зрусифікованого Запоріжжя.
"Я люблю його, мамо —
як люблять дітей і квіти,
Навіть більше — як люблять
свою найдзвінкішу пісню.
Я впустила Любов — як у вікна
впускають вітер,
Та вона не лишилась,
бо їй було надто тісно."(Марина Брацило)
У добірочці представлено вірші Марійки Підгірянки "Азбука"та "Голосні звуки".
Вірші Марійки Підгірянки "Юрко, Жмурко і Хмурко", "Чорнячок", "Киця і квачик", "Брисько, Гуска і Лисичка", "Лисиччина Штука", "Подертий кожушок", "Їжачок".
Віршики Марійки Підгірянкм про тварин: "Котик", "Зайчик в тернині", "Киця-Миця з Коломиї", "Біжить зайчик по сніжку", "Пташки взимку".
Вірші Марійки Підгірянки до Різдва Христового: "Боже дитятко", "З колядою", "На Святий Вечір", "Сяє небо удалечі...", "З колядою", "Колядочка".
До збірки віршів Марії Деленко "Різдводар" увійшли такі: "Зорини", "Святвечірня розмова", "По землі Різдво іде", "Сніг-сніжок", "Кутя", "Свічка", "Дідух", "Дивная новина", "Різдво", "Різдвяна нічка", "Ой колядо-колядочко", "Про дівчинку Зорянку та зірочку Різдвянку", "Вертеп", "Посівальник", "Різдвяні забави", "Щедрий вечір", "Щедрівочка", "Водохреща", "Морозко", "Вітер грав на скрипці", "Стрітення", "Різдвода".
