"Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна..."(Леся Українка)
"Якби нам хата тепла та люди добрі,
казали б ми казку,
баяли байку
до самого світу..."(Леся Українка)
Найвищим мистецьким здобутком Лесі Українки є «Лісова пісня». Цей шедевр вона написала всього лише за три тижні у м. Кутаїсі, що на Кавказі, у 1911 році. Леся тяжко сумувала за Батьківщиною. Крім того, - знову загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства. За жанром «Лісова пісня» — драма-феєрія. Це нова жанрова форма, створена Лесею Українкою. У проблемній філософській драматичній поемі "Лісова пісня" опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, силу великого кохання...
"Барвіночку мій хрещатий,
Зелений, дрібний,
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний!.."(Леся Українка)
"Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла..."(Леся Українка)
"Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей,
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни, ти, світло безсонних очей!"(Леся Українка)
У поемі-казці «Давня казка» Леся Українка в низці художніх образів розгортає свій погляд на значення поезії в житті, на роль поета в громаді, на конкретні взаємовідносини поета з життям, з тим «соціальним оточенням», що йому поет свідомо чи несвідомо служить. На цю складну проблему людство досі має кілька протилежних поглядів...
Дитячі вірші до Дня соборності України від Лесі Храпливої-Щур: "Двадцять друге січня", "Дідусь і Ромчик", "Січневий вітер", "Майдан Софії".
Вірші Лесі Храпливої-Щур, присвячені юнакам, що полягли в бою під Крутами: "Крутянцям", "Крути", "Молитва".
"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві..."(Ліна Костенко)
"Давно,
іще в шістсот якомусь році,
ну, цебто більш як три віки тому,
коли носили шпаги ще при боці
і розважали стратами юрму..."
(Ліна Костенко)
"... Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?"(Ліна Костенко)
"Кобзар співав в пустелі Косаралу,
У казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
Щоб заглушити пісню Кобзаря."(Ліна Костенко)
"Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись..."(Ліна Костенко)
"Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!"(Ліна Костенко)
"По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба."(Ліна Костенко)
Поезія Ліни Костенко - це музика слова. Пристрасна і велична. Музика в поезії Ліни Костенко - це душа. Безмежна і непізнана. Музика і поезія Ліни Костенко - це два космоси. І кожен - неосяжний.
Читайте вірші Ліни Костенко:
"В дні, прожиті печально і просто",
"Вже почалось, мабуть, майбутнє",
"Відмикаю світанок скрипичним ключем",
"Доля",
"Затінок, сутінок, день золотий",
"Крізь роки і печалі",
"Мій перший вірш написаний в окопі",
"Напитись голосу твого",
"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…",
"Ой ні, ще рано думати про все",
"Очима ти сказав мені: люблю",
"Пелюстки старовинного романсу",
"Пишіть листи і надсилайте вчасно",
"Розкажу тобі думку таємну",
"Світлий сонет",
"Старий годинникар",
"Три принцеси",
"Хуртовини",
"Щасливиця, я маю трохи неба",
"Я ніколи не звикну".
"Весна прийшла. Скасовано угоду.
Вся Україна знову у вогні.
Цвіте земля, задивлена в свободу.
Аж навіть жити хочеться мені."(Ліна Костенко)
На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрім вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу — Ліна Костенко.
До цієї добірки ліричних пісень на слова Сергія Губерначука увійшли: «Віола», «Склади мене» (Моїй любій дружині Єлені), «Синій птах», «Яблунева весна», «Щось тебе не видно…», «Пливу всім плином по Тобі…», «Ходить вітер по дорозі…», «На зоряній естраді», «Матіоловий сон», «Зустріч», «Ця світла ніч», «Серпневі сни», «За хмарами», «Сопілка», «Юний вітер», «Не спокушай мене», «Гладіолуси в осіннім саду».
