СМІЙМОСЯ РАЗОМ — ПРО ШКОЛУ ТА РІЗНІ ДИТЯЧІ ВИТІВКИ
– Скажіть, ось ці цукерки наші чи іноземні?
– Яка вам різниця! Ви хочете їх їсти чи збираєтесь із ними розмовляти?
* * *
Батьки разом із Сергійком зібралися на південь.
За хвилину до відправлення потягу приїхали на вокзал.
Сергійко каже:
– Було б добре, якби ми взяли з собою ще й піаніно.
– Не верзи дурниць, до чого тут піаніно?
– Бо на піаніно залишилися наші квитки на потяг!
За матеріалами:
«Весела перерва», №10, 2020, стор. 9.
Продавець хлопчикові:
– Ти впевнений, що мама сказала тобі купити чотири кілограми цукерок та двісті грамів картоплі?
* * *
Один рибалка питає другого:
– Скільки ти вчора щук впіймав?
– Три. А ти?
– Менше.
– Дві?
– Менше.
– Одну?
– Ще менше…
* * *
Учителька на уроці біології:
– Які птахи найкорисніші для людини?
Вовочка:
– Смажені, Маріє Іванівно.
* * *
– Скільки вам років, Наталко? – запитали якось дівчину.
– П’ятнадцять.
– Але ж два роки тому ви говорили те саме.
– А я не з тих, хто сьогодні каже одне, а завтра інше.
* * *
– Павлику, чому в тебе один черевик чорний, а другий – коричневий? – запитав учитель. – Негайно біжи додому й перевзуйся.
– Та я вже бігав, але ж удома теж один черевик чорний, а другий коричневий.
За матеріалами:
«Весела перерва», №7, 2019, стор. 10.
– Тату, – звертається донька до батька, – у нас жахливо працює телефон!
– Чому ти так вирішила?
– Я щойно розмовляла зі своєю подругою і нічого не зрозуміла.
– А ви пробували говорити по черзі?
* * *
– Татку, – питає хлопчик, – чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище?
– Звичайно.
– То розпишись, будь ласка, у моєму щоденнику.
* * *
Учителька:
– Петрику, яка довжина річки Амазонки?
– Три сантиметри.
– Як? Не може такого бути?
– Ще як може! Я сам лінійкою на карті міряв.
За матеріалами:
«Весела перерва», №6, 2013, стор. 10;
«Веселі пригоди», №1, 2013, стор. 27;
«Веселі пригоди», №9, 2012, стор. 25.
– Петрику, ти чого смієшся? Особисто я нічого смішного не бачу!
– А ти і не можеш бачити, бо сидиш на моєму бутерброді з варенням!
* * *
– Будеш гарно вчитися, доню, ми з мамою купимо тобі комп’ютер.
– А якщо не буду?
– Тоді – піаніно.
* * *
– Тату, а чому в горил такі великі ніздрі?
– Тому що у них великі пальці.
За матеріалами:
«Весела перерва», №2, 2013, стор. 10.
– Тато, а де Еверест? – питає донька у батька, який ніяк не може відірватися від телевізора.
– Запитай у мами, вона завжди все перекладає з місця на місце.
* * *
Петрику, що таке пряма мова?
– Це коли, що думають, те й кажуть.
* * *
– Юрку, ти чому знову запізнився?
– Річ у тому, що я встав о сьомій, а дивлюся – вже десята!
За матеріалами:
«Весела перерва», №12, 2013, стор. 10.
Настуся приїхала в село.
Бабуся не дозволяє їй пити багато ситра.
Дівчинка вирішила схитрувати:
– Мені тато дозволяє пити ситро у дні, які починаються на букву С: це середа, субота і … сьогодні!
* * *
Батьки запитують шестирічного Петрика:
– Ти хочеш братика або сестричку?
– Ні, я з вами сам упораюсь!
* * *
– Тату, а в тітки Клави яке повне ім’я?
– Клавдія.
– А я побився об заклад з хлопцями, що Клавіатура…
За матеріалами:
«Барвінок», №1, 2011, стор. 22;
«Куля», №9, 2010, стор. 10;
Микола Герасименко. «Шкідливі вареники». Чернігів: Деснянська правда, 2000, 40 с.
Учителька:
– Дуже шкода, що ваш син застудився і не зможе прийти до школи. А з ким я розмовляю?
– А це мій батько.
* * *
– Іванку, чому ти ходиш такий кошлатий?
– У мене немає гребінця.
– Попроси маму, щоб купила.
– Угу, а потім мама буде змушувати мене зачісуватися!
* * *
Дітлахи обговорюють свою зовнішність:
– А в мене очі батька, а вуха мами!
– А в мене волосся мами й ніс діда!
– А в мене братова сорочка…
За матеріалами:
«Куля», №5, 2015, стор. 5.
Розмовляють троє хлопчиків:
– Мене лелека приніс!
– А мене в капусті знайшли!
– А мене… а мене з інтернету скачали!..
* * *
– Миколко, мені приснилося, що ти дав мені дві цукерки.
– Гаразд, одну можеш з’їсти, а другу віддавай назад.
* * *
– Хто у вашому класі найсильніший?
– Петро. Учителька сказала, що він один тягне весь клас.
За матеріалами:
«Весела перерва», №8, 2011, стор. 20;
«Куля», №10, 2011, стор. 10;
П. Гальченко. «Шкільні усмішки»: Зб. К. Веселка, 1975, 39 с.
– Чому ти вириваєш аркуші з підручника? – запитує учителька Олежика.
– А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоби помилково не читати одне й те саме.
* * *
– Мамо, – каже дев’ятирічна дівчинка, – ти пам’ятаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
– Так, – відповідає мати. - А що?
– Моє покоління щойно її розбило.
* * *
Учителька роздивляється роботу учня.
– Андрійку, здається, це почерк твого старшого брата?
– Може бути: я писав його ручкою.
За матеріалами:
«Куля», №5, 2011, стор. 10.
П. Гальченко. «Шкільні усмішки»: Зб. К.: Веселка, 1975, 39 с.
М. Герасименко. «Шкідливі вареники»: веселі оповід., усмішки. Чернігів: Деснянська правда, 2000, 40 с.
– Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні?
Розсердилася мати, заглянувши в буфет.
– Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
– Мамусю, ти ж учила мене не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
* * *
Учитель до учня:
– Думаю, сьогодні тобі ставлю двійку востаннє!
– А що, більше питати не будете?
* * *
– Тату, вас викликають до школи, – каже Петрик татові.
– Чого б це?
– Та… За малювання.
– А хіба ти так погано малюєш?
– Та ні, не за те, що погано, а за те, що малюю на партах…
За матеріалами:
«Куля», №1, 2020, с.10;
«Весела перерва». К. Країна мрій, 2008, 144 с.
Продавець хлопчикові:
– Ти впевнений, що мама сказала тобі купити
чотири кілограми цукерок та двісті грамів картоплі?
* * *
Один рибалка питає другого:
– Скільки ти вчора щук впіймав?
– Три. А ти?
– Менше.
– Дві?
– Менше.
– Одну?
– Ще менше…
* * *
Учителька на уроці біології:
– Які птахи найкорисніші для людини?
Вовочка:
– Смажені, Маріє Іванівно.
* * *
– Скільки вам років, Наталко? – запитали якось дівчину.
– П’ятнадцять.
– Але ж два роки тому ви говорили те саме.
– А я не з тих, хто сьогодні каже одне, а завтра інше.
* * *
– Павлику, чому в тебе один черевик чорний, а другий – коричневий? – запитав учитель. – Негайно біжи додому й перевзуйся.
– Та я вже бігав, але ж удома теж один черевик чорний, а другий коричневий.
За матеріалами:
«Весела перерва», №7, 2019, стор. 10.
– Павлику, чому ти не даєш санок братові? – питає мама.
– Як не даю? Завжди, як з’їду санками з гори, то даю йому витягти га гору!
* * *
Батько запитує Петрика:
– Хто розбив вікно?
– Вася. Але винен Коля.
– Як це зрозуміти?
– Вася вдарив м’яча, а Коля пригнувся.
* * *
– Таке враження, що комп’ютерна мишка з мого столу збирає крихти і складає їх в клавіатуру.
– Молодець! Робить запаси.
За матеріалами:
«Весела перерва», №2, 2012, стор. 10;
«ВДГ», №3-4, 2012, стор. 20.
– Андрійку, я забороняю тобі гратися з Васильком! Він невихований хлопчик!
– Гаразд, не буду! Але, можна, він гратиметься зі мною, адже я добре вихований?
* * *
Сашко прийшов до школи і питає вчительку:
– Чи можна карати когось за те, чого він не робив?
– Звісно, ні!
– Ну то я не зробив уроків!…
* * *
– Тату, а чому ти боїшся зайців? – запитує малий син.
– Хто тобі сказав, що я їх боюся? – сміється тато.
– Тоді навіщо ти, коли йдеш полювати на зайців, береш із собою рушницю?
За матеріалами:
«Барвінок», №5, 2014, стор. 20.
– Мамо! Як називається ця станція, від якої ми щойно від’їхали?
– Я не подивилася. Не заважай читати.
– Шкода! А наш маленький Андрійко зійшов там з потяга.
* * *
– Не сідай на землю, Дмитрику, – застерігає батько сина. – Вона ще сира, застудишся!
– А коли ж земля звариться? – запитує хлопчик.
* * *
– Івасю, скажи мені, що таке вода – запитав учитель.
– Вода… вода, це така прозора і безбарвна рідина, яка стає чорною, коли я помию в ній свої руки і шию.
За матеріалами:
«Казковий вечір», №27 (607), 2012, стор. 6.
«Яблунька», №3, 2012, стор. 15.
– Борисе! Чого на нашій планеті більше: води чи землі? – запитує вчитель.
– Землі! Тому, що наша планета називається Земля, а не Вода.
* * *
– Іванку! Вчителька знову на тебе сьогодні скаржилася, – каже мама.
– Такого не може бути! Я ж сьогодні не був у школі.
* * *
– Оксаночко! Ти вже вивчила абетку? – запитує дідусь.
– Вивчила! Я вже усі літери знаю.
– Тоді скажи мені, яка літера йде слідом за «а»?
– Усі інші. Їх дуже багато.
За матеріалами:
«Яблунька», № 5, 2013, стор. 24.
– У нас такий розумний пес, щодня приносить газети, які ми передплачуємо.
– А в нас ще розумніший: носить і ті, які ми не передплачуємо!
* * *
Учитель:
– Ти можеш довести, що вода притягує електрику?
Учень:
– Так. Щоразу, коли я купаюся, дзвонить телефон.
* * *
– Як розділити шість картоплин між п’ятьма учнями?
– Зварити пюре і розкласти на порції.
За матеріалами:
«Весела перерва», №7, 2013, стор. 10.
– Ти чому спиш на уроці? – запитує вчителька Марину.
– Я не сплю – просто дуже повільно кліпаю, – знайшлася дівчинка.
* * *
Першокласник Андрійко прийшов зі школи сумний.
– Отримав погану оцінку? – запитує мама.
– Так, – важко зітхає син. – Швидше б на пенсію…
* * *
– Галинко! Ти вивчила вірш? – запитує вчителька.
– Вивчила, та… забула, про що він.
За матеріалами:
«Барвінок», №2, 2015, стор. 22.
Учитель:
– Чому в тебе забинтована рука?
– Мене велосипед по нозі вдарив.
– А до чого тут рука?
– Я йому здачі дав.
* * *
Учитель:
– А тепер я доведу вам теорему Піфагора.
Ледар із задньої парти:
– А чи варто? Ми віримо вам на слово.
* * *
На уроці малювання.
– Діти, дістаньте олівці і папір. Сьогодні ми спробуємо намалювати їжачка, а Петрик зі своєю новою зачіскою сидить і не ворухнеться!
* * *
Розмовляють двоє карасів:
– Ти не повіриш, але той рибалка, у якого я минулого тижня зірвався з гачка, важив не менше ста кілограмів!
* * *
Вирішили Колобок, Жирафа та Бегемот стрибнути з п’ятого поверху.
Стрибають один за одним і рахують поверхи.
Колобок:
– 5, 4, 3, 2, 1, 2, 3, 4…
Жирафа:
– 5, 4, 3, 2, 2, 2…
Бегемот:
– 5, 4, 3, 2, 1… привіт, шахтарі!
За матеріалами:
«Весела перерва», №5, 2012, стор. 10.
– Дмитрику, скільки ніг у кота?
– Дві, щоб бігати, і дві, щоб гальмувати!
* * *
Іде бульдог по вулиці. Бачить на балконі пуделя.
– Виходь на вулицю, разом побігаємо!
– Не можу! Мене тут замкнули!
– Ну, так стрибай сюди з балкона!
– Тут високо, і я не хочу мати таку сплющену пику, як у тебе.
* * *
Петрик дякує своїй тітці.
– Спасибі, люба тітонько, за трубу, що ви мені подарували.
– Тобі так подобається грати на ній?
– Звичайно! Мама дає мені гривню, щоб не грав уранці, татко – дві, щоб не грав увечері, а вдень ще й сусіди приходять.
* * *
– Іванко! Кого ти більше любиш – брата чи сестру.
– Малу сестричку Олесю.
– Чому? Вона ж твої книжки рве?
– За це її і люблю. Нещадавно поклав біля неї щоденник – на клапті порвала!
* * *
На уроці:
– Михайле! Склади, будь ласка речення.
– Великий собака голосно гавкає в дворі.
– А як можна сказати коротше?
– Гав–гав!
За матеріалами:
«Яблунька», № 1, 2013, стор. 29.
– Миколко, що ти робитимеш, якщо на тебе нападуть хулігани?
– А я їх не боюся! Я знаю дзюдо, карате, айкідо й інші страшні слова!
* * *
– Петрику, твій твір я читала двічі!
– Двічі?
– Так, уперше я його прочитала у зошиті твоєї сусідки по парті.
* * *
– Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на маленькі батьківські збори, – каже Івасик.
– Що це за «маленькі» збори?
– Та… на них будеш тільки ти і наш учитель.
За матеріалами:
«Весела перерва», №5, 2011, стор. 10.
Іде заєць лісом. Бачить, баран сидить і плаче.
– Хто тебе образив? Та ти знаєш, що я з ним зроблю!
– Це ведмідь образив мене, – бідкається баран.
– А-а, ведмідь. Ну, Мишко Даремно не образить!
* * *
Іде лісом їжачок і кричить:
– Я сильний, я дуже сильний!
Підходить до нього ведмідь і як футбольне його!
Пролетів їжачок через галявину, підіймається і каже:
– Я хоч і сильний, проте дуже легкий!
* * *
– Капітане, ми тонемо!
– А скільки миль до найближчої землі?
– Дві, сер!
– А в якому напрямку?
– Донизу, сер.
* * *
Петрусь зупиняє машину на вулиці:
– Дядьку, довезіть до школи!
– Я їду в протилежному напрямку.
– Тим краще!
* * *
Хлопці сидять біля ставка
– А чи зміг би ти, Миколко, переплисти цей ставок? – запитує
Сашко у товариша.
– Запросто! Лише збігаю додому за надувним матрацом.
* * *
– Подивися, які гарні груші на дереві у тітки Віри! – каже Гриць братові Василеві.
– Груші гарні, але висять на поганих гілках.
– Чому ж ті гілки такі погані?
– Вони тонкі й слабенькі. Через них я вже двічі впав і боляче забився.
За матеріалами:
«Яблунька», № 4, 2013, стор. 32.
– Татку, наша вчителька просила, щоб ти більше не допомагав мені виконувати домашні завдання.
– Чому?
– Бо досить і тих помилок, які я роблю сам.
* * *
– Чому на глобусі стільки пилюки?- спитав вчитель Наталочку.
– Ви потрапили пальцем якраз на Сахару – відповіла дівчинка.
* * *
Вчитель–рибалка спіймав маленького сомика.
Відпускає його назад у воду і каже:
– Щоб без батьків не повертався!
* * *
– Тату, коли я виросту, то буду полярником.
– Дуже добре, синку.
– Я вже зараз хочу готуватися до цього.
– Як же?
– А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.
* * *
– Владику, я мав розмову з учителем. А тепер питаю тебе: хто найбільший ледар у вашому класі?
– Не знаю, тату.
– Неправда, знаєш! Хто сидить у класі й лише дивиться, як інші читають або пишуть?
– Наш учитель, тату.
* * *
– Чому письменників ми називаємо класиками?
– Бо ми вивчаємо їх у класі!
* * *
– Татку, – питає хлопчик, – чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище?
– Звичайно.
– То розпишись, будь ласка, у моєму щоденнику.
За матеріалами:
«Яблунька», №6, 2012, стор.21.
Заходить вчителька до класу і каже:
– Діти! Завтра уроків не буде.
– Ура ! А чому?
Вчителька усміхається:
– Завтра ж неділя!
* * *
– Катрусю, ти чому не записала домашнє завдання? – запитує вчителька.
– Ви сказали, що на свята уроків не задають, а в мене завтра день народження!
* * *
– Хіба твій тато не може тобі допомогти, коли ти виконуєш завдання з математики? – запитує Василька вчителька.
– Він більше не хоче – ви йому позавчора поставили двійку.
За матеріалами:
«Барвінок», №1, 2015, стор. 20.
– Знаєш, мамо, Івась учора прийшов до школи брудний.
І вчителька його покарала: відправила додому.
– І що, допомогло?
– Так, звісно. Сьогодні всі діти прийшли брудні.
* * *
– Ігорку, чому ти спізнився на урок, - питає вчитель.
– Бо мене вкусила бджола.
– Не вірю, покажи.
– Не можу!
– Ну, гаразд, сідай.
– Теж не можу.
* * *
– Щось ти, Петрику, довго сидиш над підручниками, – каже сестра.
– Не можу розв’язати задачу, – озивається Петрик.
– А хіба вчителька не пояснювала?
– Та пояснювала, але я в той час був зайнятий.
– Можна поцікавитися, чим саме?
– Я думав як стати відмінником.
За матеріалами:
«Куля». №9, 2010, стор. 10;
«Зернятко», №8, 2010, стор.14.
М. Герасименко. «Шкідливі вареники». Веселі оповід., усмішки. Чернігів : Деснянська правда, 2000, 40 с.
– Ти любиш читати вірші, мій юний друже?
Геник:
– Терпіти не можу, але мама щоразу змушує мене це робити, коли хоче, щоб гості швидше порозходилися.
* * *
– Скажи, мамо, у мене незабаром день народження?
– Так, моя радість. А чому ти про це запитуєш?
– Просто хочу знати, чи не час мені вже стати слухняною дівчинкою…
* * *
Хлопчик загубив у юрбі маму і, плачучи, запитує у перехожих:
– Ви не бачили жінку без маленького хлопчика, який дуже схожий на мене?
За матеріалами:
«Весела перерва», К. Країна мрій, 2008, 144 с.
– Ну, і як тобі в новій школі, в яку ти перейшов?
– Кепсько, списати взагалі нічого неможливо.
– Усі вчителі сурові?
– Усі учні двієчники.
* * *
У твоєму віці Наполеон був найкращим учнем у класі, – докоряє батько синові.
– А у твоєму він уже був імператором! – відповідає син.
* * *
Батько каже синові:
– У твоєму віці Лінкольн ходив щодня до школи 19 кілометрів.
– А в твоєму він був уже президентом.
* * *
– Я в школі намалював такого ведмедя – усі від страху під парти поховалися.
– А я намалював таких горобців, що всі казали: «Як живі!»
– Покажи!
– Не можу. Вони полетіли.
За матеріалами:
«Барвінок», №12, 2013, стор. 22.
– Синку, ти уроки зробив?
– Ні-і-і-і…
– То чому ж тоді спати ліг?
– Менше знаєш – краще спиш, матусю.
* * *
– Андрійку, чому це твій щоденник у кутку валяється?
– А я його за двійку покарав!
* * *
На уроці малювання Миколка повертається до сусідки по парті:
– Класно ти намалювала, у мене аж апетит розгорівся.
– Апетит? Від сходу сонця? – дивується Марічка.
– Треба ж… А я думав, це яєчня!
* * *
Хлопчик запитує батька:
– Тату, а що таке кам’яний вік?
– Кам’яний вік – це час, коли все було з каменю.
– І комп’ютери теж?!
За матеріалами:
«Куля», №9, 2013, стор. 11.
– Тату, а в тітки Клави яке повне ім’я?
– Клавдія.
– А я побився об заклад з хлопцями, що Клавіатура…
* * *
Мама вмовляє доньку випити ліки:
– Уяви, що це лимонад – тобі легко буде випити.
– Може, краще навпаки? – відповідає донька.
– Я вип’ю лимонад, а ти уявиш, що це ліки?
* * *
– Що отримаємо, розділивши 8 навпіл? – запитує вчителька.
– Якщо розділити горизонтально, то матимемо два нулі, а якщо вертикально – дві трійки, – відповів Петрик.
* * *
Бабуся тихенько розповідає онукові казку. Він просить її:
– Бабусю, увімкнися голосніше!
За матеріалами:
«Барвінок.», №2, 2016, стор. 25.
Батько до доньки:
– Маринко, не сміти, треба шанувати чужу працю.
– Наша мама нам не чужа, – відповіла Маринка.
* * *
П’ятирічний Володимир до старшої сестрички:
– Слухай, Наталко: у півня жінка – курка, у горобця – горобчиха. А хто жінка у вола?
– А віл, мабуть, нежонатий, – каже Наталя.
* * *
– Дмитрику, чому ти такий засмучений?
– Мій пес утік.
– Дай оголошення в газету.
– Хіба ж собаки читають газети?
* * *
Сашко стоїть біля дошки.
– Я тебе слухаю, – заохочує його до відповіді вчителька.
– І як це вам вдається?! – дивується учень. – Я ж мовчу!
* * *
Зустрічаються двоє учнів:
– Ти віриш, – питає один у другого, – що інколи можна перетворюватись у тварин?
– Звичайно ж, ні, – відповідає товариш.
– Ти, мабуть, підручника біології взагалі не розгортав?
– А я, наприклад, був дурним бараном.
– Коли?
– Коли минулого місяця позичив тобі гроші на диски DVD.
За матеріалами:
«Світ дитини», №5, №7-8, 2012, стор. 16.
– Діти, хто знає, звідки йде електрика?
– Із джунглів! – вигукує Петрик.
– Чому із джунглів?
– А коли сьогодні вранці мій тато хотів поголитися, він вигукнув: «Знову ці мавпи відключили електрику!»
* * *
Сашко приходить додому із синцем під оком.
Мати йому:
– Я ж тобі казала, щоб ти був більш розсудливим і рахував до ста, перш ніж лізти в бійку.
– Поки я, як дурень, рахував до ста, Васько мені в око дав!
Йому батьки веліли рахувати тільки до п’ятдесяти…
* * *
– Скажи, Сергію, ти хоч коли небудь слухаєш голос своєї совісті?
– А на якому каналі його передають?
* * *
Учитель питає:
– Хто може навести яскравий приклад випадкового збігу обставин?
– У мого тата і мами в один і той же день було весілля.
* * *
Учитель записав у щоденник учениці:
«Світланка – жахлива балакуха».
Наступного дня дівчинка повертає щоденник із відповіддю батька: «А якби ви послухали її матір!».
За матеріалами:
«Весела перерва», №10, 2011, стор. 10-11.
П. Гальченко. Шкільні усмішки : Зб. К.: Веселка, 1975, 39 с.
На передачі «Найрозумніший» на питання «Морква, цибуля, картопля, «Лексус». Що зайве?» семикласник Сашко відповів:
– Морква, цибуля, картопля!
* * *
Один англієць зайшов у бар із собакою і заявив відвідувачам:
– Тримаю парі, мій пес зараз прочитає монолог Гамлета «Бути чи не бути!».
На жаль, він тут же програв парі, бо собака не вимовив ані слова.
Вийшовши з бару, господар почав кричати на пса:
– Ти що, зовсім дурний?! Я через тебе програв тисячу фунтів стерлінгів!
– Це ти дурний, — заперечив собака. — Ти що, не розумієш, що завтра в цьому ж барі ми зможемо виграти в десять разів більше!
* * *
Микола у шкільному медпункті:
– Лікарю, біда, мені постійно сняться віслюки, з якими я граю у футбол. Через те забуваю домашнє завдання, яке вчив напередодні.
– Про звільнення від занять і не мрій. Ось, тримай пігулку і ніяких віслюків уві сні не побачиш.
– А можна я прийму її завтра, бо сьогодні в мене фінальний матч?
* * *
Учитель запитує:
– Як називаються такі істоти, що можуть жити і на суші, і у воді?
– Матроси! – відповідає Петрик.
* * *
– Миколко, як називається той, хто продовжує говорити навіть тоді, коли його ніхто не слухає?
– Вчитель.
* * *
– На уроці біології вчитель просить:
– Назвіть мені п’ять звірів пустелі.
– Лев і чотири верблюди! – відповів Петрик
За матеріалами:
«Весела перерва», №8, №12, 2020, стор. 9.
Урок природознавства у першому класі. Вчитель питає:
– Хто скаже, від чого утворюється роса?
– Я знаю! – тягне руку Андрійко. – Бо Земля крутиться так швидко, що аж уся пітніє!..
* * *
Тарасик прийшов додому з однокласником.
– Мамо, це Михась. Він унікальний хлопчик.
– О, і чим же він так прославився?
– Він вчиться ще гірше, аніж я!
* * *
Малий Андрійко просить купити йому морозиво.
– Від морозива може заболіти горло, – каже мама.
– А я одягну шарфик, коли їстиму!
За матеріалами:
«Дзвіночок», № 4, 2015, стор. 18.
– Дуже полюбляю сидіти з вудкою на березі. Коли мені трапляється маленька рибка, я її випускаю – хай росте.
– А коли велика?
– Велику я складаю в баночку з-під майонезу.
* * *
– Де ти провів канікули? – питає один з приятелів іншого?
– Першу половину в горах.
– А другу?
– У гіпсі.
* * *
Василько запитує у батька:
– Тату, а де Альпи?
– Запитай у мами.
– Мама відповідає:
– Не знаю! У нашій квартирі нічого не можна знайти!
За матеріалами:
«Весела перерва», №6, 2011, стор. 9;
«Весела перерва», №12, 2011, стор. 9;
П. Гальченко. «Шкільні усмішки» : Зб. К. : Веселка, 1975, 39 с.
Степанко прийшов зі школи.
– Сьогодні ти вже нікому не заважав на уроках, синку? – питає мама.
– Та ні, я весь час стояв у кутку, – відповів хлопчик.
* * *
Учитель питає учня:
– Признайся, Івасю, тобі батько допомагає виконувати домашні завдання?.
– Ні, він усе робить сам!
* * *
На уроці географії — учитель:
– Чому взимку вода перетворюється у кригу?
Учень:
– Ну звісно, чому: щоб було де грати у хокей!
За матеріалами:
«Весела перерва», №12, 2020, стор. 9.
Дякуємо шановній НБУшці за прекрасну гумористичну рубрику: https://nbu4kids.wordpress.com/
Більше смішинок про школу на нашому сайті:
Досить помилок!
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше робити уроки.
— Чому?
— Мені досить і тих помилок, котрі я роблю сам.
Читайте веселі віршики про школу та кумедних школярів: "Подушечка" (Оксана Кротюк), "Прийшли хлоп’ята в перший клас" (Олексій Катрич), "Миколка-першокласник" (Надія Кир’ян), "Чесний Павлусь", "Яка вчителька?", "Вірно зміг відповісти", "Що писав?" (Петро Кралюк), "Як я відпочиваю" (Інна Кульська).
Великий розділ гумористичних творів на "Малій Сторінці":
