Маруся Чурай
ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
|
|
Засвіт встали козаченьки Не плач, не плач, Марусенько, Стоїть місяць над горою, — Прощай, милий мій синочку, — Ой рад би я, матусенько, Ой Бог знає, коли вернусь, Прийми ж її, матусеньку, — Яка ж бо то, мій синочку, Засвіт встали козаченьки |
|
За матеріалами: "Дівчина з легенди Маруся Чурай". Упорядкування Леоніда Кауфмана. Художник - Валентина Ульянова. Видавництво художньої літератури "Дніпро", Київ, 1974 р.
* * *
Володимир Даник
ГЕЙ, СИВИЙ ВІТЕР ПЛАЧЕ
|
|
Гей, сивий вітер плаче: Гей, вітер хмари гонить: Гей, вітер все ворожить: Гей, вітер завиває, Гей, вітер став казати: Гей, сивий вітер плаче: |
* * *
Андрій Малишко
ПАЛАЮТЬ ОГНІ ПРИ ДОЛИНІ
|
|
Палають огні при долині, Джерело: http://www.ukrcenter.com/ |
|
|
* * *
Ігор Козак Козаче, воїне величний, Бурлив Дніпро, іржали коні, Були відважні і сміливі, Віками боремось за Волю, Не дали розтоптати парость, Джерело: |
Вірші Марії Пригари про козаків: "Побратими", Ой повійте, вітри низовії, "Козаки", "Прадід".
Вірші "Про козаків", "Козацька мирилка", "Козацька розминка", "Гей, козаче – козаченько".
"Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати."
(Тарас Шевченко)
Ці вірші написав у першій половині минулого століття поет Маркіян Шашкевич, який жив у Західній Україні. Той край перебував тоді під Австро-Угорщиною, українське населення називало себе русинами, а свою мову — руською. Поет закликає свій пригнічений народ пам’ятати героїчне минуле, не цуратися рідного слова. Читайте вірші Маркіяна Шашкевича зі збірки "Дайте руки, юні други": "Слово до чтителей руського язика", "Веснівка", "Вірна", "Місяченько круглоколий закрився хмарою...", "Наливайку", "Хмельницького обступленіє Львова", "Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139", "Споминайте, братя милі...", "Згадка", "Чом, козаче молоденький...", "Поза тихий за Дунай...", "Підлисє", "Над Бугом", "Бандурист (Уривок з піснетвору «Перекинчик бісурманський») ", "Пісенька 3", "Побратимові, посилаючи єму пісні українські (Дума)", "Пісеньки і грачки діточії", "Вже сонце красно...", "Марусенька мила...", "Фрагменти", "Думка", "Відкинь той камінь, що ти серце тисне!..", "Руська мати нас родила...", "Серед поля, край могили...", "На зеленій полонині...".
У статті пропонуються такі козацькі пісні та їх характеристика: "Гомін, гомін по діброві", "Стоїть явір над водою", "Ой сів козак їсти, ідуть к йому вісти", "Ой літа орел, літа сизокрилий", "Понад морем, Дунаєм", "Ой у лузі та і при березі", "Не жаль мені на сотника", "Соколику-сину! Вчини мою волю", "Ставлю коня в вишневому саду", "Ой а у полі, гей, терен, теренок", "Ой по горах сніги лежать", "Нещаслива годинонька була", "Гомін, гомін, гомін", "Ой мандрував молодий козак", "Ой кряче, кряче чорненький ворон", "Ой із лісу із темного", "Засвистали козаченьки в похід з полуночі", "Ой крикнула лебедонька", "Коло млина, млина", "Ой зацвіла калинонька у темному лузі", "Гаєм зелененьким вода тече", "А, хто хоче війну знати", "Ой там в степу при дорозі", "Горе мені, козакові, що батька немає", "На вулиці сурма грає", "Да вари, мати, вечеряти", "Та йшов козак дорогою", "Ой матусю, та не гай мене", "Добривечір тобі, зелена діброво", "Туман поле покриває", "Гей, з устні Дніпра та до вершини", "Не жур мене, моя мати".
"Ми — маленькі козачата,
"До нас у дні квітучих трав
Козак з легенди завітав.
Настроїв кобзу голосну
І знов торкнув дзвінку струну.
А к і н ь стояв біля вікна
І слухав як бринить струна." (Анатолій Качан)Читаймо козацькі вірші Анатолія Качана: "Острів Мамая", "Козацький степ".
"Під містечком Берестечком змовкли вже литаври,
Поламались гострі списи, кулі одсвистали.Налетіло гайвороння та й заголосило:
«Скільки тої молодої перебито сили!Справа - триста, зліва - триста, попереду — триста.
Скільки того молодого впало товариства!»..."(Йосип Струцюк)
"Запорізька січ", "Хочем знати", "Прадід", "На Янівському цвинтарі", "Прапорець" - дитяча поезія львовської поетеси Марії Хоросницької, присвячена козакам та стрільцям-патріотам, що боролися за нашу країну.
То не гуси налетіли в плавні,
Не лебідки білі заячали —
То човнами козаки преславні
З синього дніпрового лиману
У широке море випливали.
Вже ген-ген залишився
Уже й хвиля хвилю перебила.
За човнами плескоту не чути,
Тільки весла зводяться, мов крила.
Кошовий в поході отаманить,
Козакам гукає на помості:
— Струсонем за бороду султана!
У Царгород завітаєм в гості!
Там гуляйте, братчики, до рана:
Хоч і трон з короною виносьте!
А чого попереду стерничий
Поглядає пильно з-під долоні?
Чути — чайки жалібно кигичуть:
Щось у морі мріється на всонні.
Враз байдак за хвилею полинув,
Веслярі ударили щосили.
Підпливли, побачили: людина!
Десятьма руками підхопили.
Не питали, зразу догадались:
«Це ж утік з неволі, неборака!»
Козаку в кайданах не стогналось,
А отут не витримав — заплакав.
Ворухнув закляклими руками,
Де від пут лишились чорні рани.
...І мов грім загув над байдаками:
— Отаке нам чинять басурмани!
Як над братом стерпіти наругу —
Краще не вертатися додому!
— А веди нас, батьку, на катюгу!
Козаки гукають кошовому.
Кошовий похмурим оком глянув
І махнув правицею без слова.
...Та й помчали розбивать кайдани!
Тільки хвиля стелеться шовкова
Дякуємо, пане Андрію! Так, цей гарний вірш про козаків Марії Пригари тут теж є - статті "Вірші Марії Пригари про козаків-запорожців" (вище)