Читаймо дві історичні оповідки від Марії Деленко:
«Січляндія» (розповідь про козацьку країну "Запорозька Січ"),
«Осійська Мала Січ» (про козацьку гру «Джура» для молодших школярів).
Галина Римар. «1 жовтня»
"...Було це, діточки, давно. У понижжі за порогами могутнього Славутича-Дніпра на вільних землях почали збиратися волелюбні відчайдухи та сміливці. І стали разом військову муштру проходити, волю, силу духу кувати, різну зброю проти нечистого ворога освоювати, щоби бути готовими нападникам гідний відпір давати. А що були набожними, то в центрі Січі звели затишний Храм-Церковицю. Так щоранку, щовечора та о полудні у ній збираються і щиро моляться за збереження й благословення землі рідної. Якось молилися ревно козаки перед боєм, бо знали про наближення ворожої орди, що палила цілі села, забирала молодь в рабство, а ще прикликала зло в поміч...." (Галина Римар)
Хрестоматія містить вірші, оповідки, ребуси, кросворди, цікаві завдання-заморочки, каверзні та хитрі загадки, легенди про козаків, віртуальну мандрівку «Великий Луг». Читачі дізнаються про життя та побут козаків Запорозької Січі, про Дніпрові пороги та їх історію, зможуть пройти іспит козацько-лицарської честі. Словничок-довідничок малого козачка допоможе відшукати відповіді для кросвордів та ребусів. В оповідках та віршах відображено реальні історії із життя сучасних джур молодшої вікової категорії, які брали участь у Всеукраїнському етапі гри «Джура» на базі дитячої турбази у селі Осій Іршавського району Закарпатської області. Ця книга призначена для здобувачів позашкільної освіти, початкової загальної середньої освіти, вихованців гуртків «Джура» молодшої вікової групи, виховників, керівників гуртків військово-патріотичного напряму, педагогів та батьків.
До книги увійшли такі козацькі вірші Марії Деленко:
«Отаман»;
«Пісенька осійських козачат»;
«Так є!»;
«Козак Синиця»;
«Козачок Ґулька»;
«Козачка Дрібка»;
«Йшла на Січ сороконіжка».
Легенди про українських козаків
До цієї добірки увійшли такі легенди про козаків та козацтво:
«Як Іван Сірко татар переміг»;
«Легенда про козака-кобзаря»;
«Легенда про чуб козака»;
«Легенда про скарби козацькі»;
«Легенда про меч Єдності».
«Кодекс українського лицаря», «Кодекс лицарської честі», «Козацькі заповіді», «Козацькі заповіді милосердя», «Іспит козацько–лицарської честі».
Віртуальна мандрівка з елементами пригод «Великий Луг» (авторка-укладачка — Марія Деленко)
Віртуальна мандрівка:
1. Станція «Мрія»
2. Поріг Кодацький
3. Поріг Сурський
4. Поріг Лоханський
5. Поріг Дзвонецький
6. Поріг Ненаситець
7. Поріг Вовнизький,
8. Поріг Будило
9. Поріг Лишній
10. Поріг ‒ Вольний
11. Острів Мала Хортиця
12. Острів Велика Хортиця
13. Великий Луг
"Джура — зброєносець у козацької старшини в Україні в XVІ-XVІІІ століттях.
Городові козаки - назва українських козаків в офіційних документах другої половини ХVІІ-ХVІІІ століть. За Березневими статтями 1654 року кількість городових козаків була визначена в кількості 60 тисяч чоловік.
Гуляй-город - пересувна бойова споруда, зібрана з дерев'яних щитів з отворами для стрільби. Гуляй-городи застосовувалися запорозькими козаками.
Десяцький - на Запорозькій Січі ватажок нижчої військової одиниці - десятки."
Ці та інші козацькі поняття читвймо у «Словничку-довідничку джури».
"Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1635 році, був на Січі запорозьким кошовим отаманом Іван Сулима. За своїх молодих літ Сулима придбав собі великого войовничого хисту й завзяття, бо козакував саме під час славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдачним Сулима і Кафу турецьку у Криму здобував, і Трапезонтза Чорним морем аж двічі руйнував, і околиці Царгорода огнем випалював, а нарешті під Хотином, рятуючи Польщу, бився з турками у великому бойовищі; скільки ж менших походів та сутичок з ворогами відбув він, так того й не підлічити. Недобре оддячили поляки козакам за те, що вони врятували їх під Хотином од турків, а Сагайдачний навіть смертельну рану собі там здобув,— вони полякалися козацької сили та й почали після того всякі утиски козакам чинити..." (Адріан Кащенко)
"Зібралися якось козаки у похід проти турків. Збудували чи вісімдесят, а чи й сто чаєчок, повсідалися, веслами змахнули і – гайда! Пливуть, шаблі гострять, мушкетики заряджають, оповідки старих запорожців слухають та пісні співають. Так і спустилися Дніпром аж до Кінбурзької коси, а вночі й у Чорне море вийшли. Тільки виправили курс на Кафу, як розігралася на морі буря. Завив вітер, закружляв поміж чайками, побігли по морю сиві хвилі із білими чупринами, побігли та й на чаєчки кинулися. Схопила кожна хвиля по чайці, угору підняла і міцно тримає, не випускає. Не встигли козаки здивуватися, як випливають з глибин морських дивні риби. Луска в них червона, хвости сині, а над пащами вуса звисають – ну справжнісінькі тобі запорожці! Підпливають риби до головної чайки, якою отаман козацький правив, вклоняються низенько й чемно промовляють..." (Еліна Заржицька)
Сюжет повісті Миколи Гоголя "Тарас Бульба" оповідає про Україну першої половини 17 століття, де українські запорозькі козаки воюють супроти поляків на боці Московії. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба. Перша редакція повісті була опублікована у 1835 році, і її літературознавці вважають проукраїнською. Друга редакція повісті війшла друком у 1842 році. Її літературні критики вважають русофільською з елементами юдофобії, полонофобії та українофобії. Незважаючи на свою російськоімперськість, повість Тарас Бульба стала популярною в Україні відразу по виходу, й починаючи з 1850-го року вийшло вже більше десяти повних україномовних перекладів повісті. До читання та слухання пропонується твір у перекладі Миколи Садовського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича.
"Ми - маленькі козачата,
Станем справжніми людьми.
Ми кохаєм рідну пісню,
Україну любим ми!"(Ольга Яворська)
"В прадавні часи жили на світі дивні істоти, які на відміну від звичайних людей володіли безліччю чарівних вмінь. Звали їх чаклунами та відьмами. Зовні вони мали обличчя, ноги та руки, як у звичайних людей, а от величезні, чорні, воронячі крила за їхніми спинами давали їм можливість літати, як птахам! Вони з легкістю підіймалися до самісіньких небес та парили між хмарами. В ті часи людей геть замучили безкінечні війни між собою, хвороби та бідність. Не витримавши постійних випробувань від долі, люди вирішили піти до чаклунів, щоб попросити тих про допомогу. Чаклуни пожаліли людей, вилікували їхні хвороби, подарували багато золота та дозволили жити поряд з собою. Але натомість попросили лише про одне — ніколи не воювати! Раз та назавжди чаклуни заборонили людям війни. Багато років так і було, доки... на один з престолів у світі не сіла нова княгиня. Дуже позаздрила ця нова княгиня силам чаклунів та відьом. Розуміла вона, що поки людство буде слухатися чарівників, не зможе вона ні на кого піти війною. А їй, княгині, дуже хотілося якомога більше земель собі загарбати..." (Інга Квітка)
Життя Івана Сірка овіяне легендами і сповнене карколомних пригод. Він народився незвичайною дитиною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог, і передусім – над собою. Ця книжка так само перемога. Перемога письменниці Марії Морозенко в конкурсі рукописів «Українська сила». Читайте першу книгу про Великого Характерника і пам’ятайте: ми українці, нація сильних!
Зміст:
Життя і смерть
Помилування
Цвіт папороті
Народжений вдруге
Сірий побратим
Запорозькі посланці
Хортиця
Перевозькі хутори
Школа характерництва
Втрата сірого побратима
Народжений утретє
Поцілений у серце
"Ці жарти і рідні, і любі мені
(Тим паче, що й сам я з козацького роду),
Хоч деякі — вельми дотепні й смішні —
Я чесно позичив у свого народу.Про гумор його, далебі, знає світ.
Байки його, мудрі, дошкульні й веселі,
Живуть на землі, мабуть, тисячу літ,
Осяюють щедро і душі, й оселі.Сміятися він споконвіку любив.
Чому ж моє серце щемить потихеньку?
Подейкують, Авеля Каїн убив,
Коли розповів той стару побрехеньку." (Петро Ребро)
Складні випробування випало пройти характернику Іванові Сірку впродовж земного віку. У всіх героїчних битвах він виходив переможцем. Взявши у руки булаву отамана, вірою і правдою служив рідній землі. Рівного йому не було з-поміж козацтва. Ця книжка с продовженням історії змужніння та духовного зростання Великого Характерника Івана Сірка, якому судилося долею дорости чину славетного козацькою отамана та здобути па віки вічні усенародну шану і любов.
Зміст:
Три зустрічі з минулим
Тарас Свитка — джура-гострозор
Чудернацька загадка
Велика наука
Аркан заздрості
Ключ до розгадки
«Гяур! Ясир!»
Пробуджені пересуди
На захист Мерефи
Повернути втрачене
-----(продовження читайте у наступній статті, тисніть на це посилання)
Складні випробування випало пройти характернику Іванові Сірку впродовж земного віку. У всіх героїчних битвах він виходив переможцем. Взявши у руки булаву отамана, вірою і правдою служив рідній землі. Рівного йому не було з-поміж козацтва. Ця книжка с продовженням історії змужніння та духовного зростання Великого Характерника Івана Сірка, якому судилося долею дорости чину славетного козацькою отамана та здобути па віки вічні усенародну шану і любов.
Зміст (продовження):
Початок повісті читайте у попередній статті - тисніть на це посилання
------
Кобзар Тарас Вербовик
Пагони козацького роду
Розплата за зраду
Три чисниці відліку
На варті України
Осінь — пора весіль
Приречений на перемогу
Кошовий отаман
Післямова
"Коли у наших ЗМІ з’являлися перші повідомлення про таке мистецьке явище, як сучасне кобзарство, моя реакція була до певної міри суперечливою. З одного боку не міг не радіти – відроджується давня (і славна...) традиція! З іншого боку були і побоювання, а чи не буде у цьому явищі чогось надміру театрального... награного... так би мовити, декоративного. Але те, що потім удалося почути, переконувало: справжнє, пережите, що перейшло зі схвильованих душ у виконувані твори – переважило! Сучасні кобзарі таки зуміли по-справжньому оживити нев’янучі глибини українського кобзарства. Сучасні кобзарі зробили свою справу. І тепер уже всім нам, людям, небайдужим до національної культури, треба робити свою справу – не стояти осторонь цього цікавого мистецького явища! Прислухатися – а що ж вони співають... сучасні кобзарі. Придивитися – а хто ж вони... за своєю долею і пісенною суттю! Бо цим людям таки вдалося, наповнивши її кров’ю власної душі, оживити давню-прадавню традицію." (Володимир Даник)
"Хто скаже нам, та хто ж ми є,
якого роду-племені?
Яким молитися богам
й що предки заповіли нам?Козак МАМАЙ в строю, ізнов
БОРОНИТЬ землю ПРЕДКІВ ВІЛЬНУ,
його ПІСНІ, і біль, і щем —
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА,
його слова, його любов —
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА..."(Галина Римар)
