Словничок-довідничок джури (зі збірки «Джурасикова книжка»)

Аркан - довгий мотузок із зашморгом на кінці, яким ловлять тварин. У скотарів Південної Америки арканом називали ласо.

Аршин - міра довжини. Величина аршина була від 66 до 106,6 см. В Росії й Україні в ХVІ-ХVІІ століттях аршин дорівнював 27 дюймам, а з XVІІІ століття - 28 дюймам (71,12 см). Після запровадження метричної системи мір виходить з ужитку.

Байдак - річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно зі стерном. В ХVІ-ХVШ століттях запорозькі козаки використовували байдак як військове судно. В ХVІІ-ХІХ століттях на байдаках перевозили вантажі по Дніпру, Дону, Сіверському Дінцю.

Байрак - яр, схили якого вкриті чагарниковою та деревною (переважно дубовими лісами) рослинністю.

Балка - улоговина з плескатим дном і пологими задернованими схилами, здебільшого вкритими чагарниками або деревною рослинністю.

Бандура - український національний струнно-щипковий музикальний інструмент типу лютнеподібних. Відомий з 80-х років XVІ століття. Витіснила кобзу в XVІІІ столітті, відтоді зветься також кобзою. Під бандуру виконуються думи, пісні. З часом бандура стала сольним, ансамблевим і акомпануючим інструментом удосконаленої форми, придатним для виконання всілякої музики.

Бирка -

1. Дерев'яна паличка чи дощечка з поперечними карбівками. Неписьменне населення різних країн світу з давніх часів застосовувало бирку для лічби та інших потреб. У дунайських рибалок биркою називали четеля, у закарпатських пастухів - раваш.

2. У чорноморських козаків розколота бирка служила паролем: дозорці, зустрічаючись під час об'їзду, обмінювались частинами бирки.

3. Дощечка з номером або написом, що її прикріплюють до багажу, тюків товару, грив коней тощо.

Булава - стародавня дерев'яна або металева зброя, що мала форму палиці з головкою у вигляді кулі, яблука, восьмигранника, груші на кінці. Булава у багатьох народів здебільшого правила за символ влади. В Україні в ХVІ-ХVШ століттях булава була символом гетьманської влади, її урочисто вручали кожному новообраному гетьманові представники козацької старшини. Разом з булавою гетьман одержував рангові маєтності.

Бунчук -

1. Давня військова регалія у вигляді палиці з прикрашеною пасмами кінського волосся, китицями, кулею на верхньому кінці. Бунчуками, що мали значення знамена та символу влади, користувалися й українські гетьмани.

2. Прикраса або шумовий інструмент (з дзвіночками) у військових оркестрах.   

Бунчужний - виборна особа, що займала одну з найкращих посад при гетьмані в ХVІ-ХVПІ століттях і належала до генеральної старшини. Крім основного обов'язку - берегти і захищати (на війні) - бунчук, бунчужний виконував доручення, що стосувалися судових справ, дипломатичних зносин тощо.

Вежа - споруда, височина якої набагато більша за ширину; невелика споруда на кургані, що в ХVІ-ХVІІ століттях використовувалась в Україні для передавання гасел про небезпеку; башта фортеці або замку, що інколи правила за в'язницю.

Великий Луг - історична назва в ХVІ-ХVШ століттях дніпровських плавнів, де були розташовані Запорозькі Січі. На південь від Нікополя мав назву Базавлуг. "Січ - мати, Великий Луг-батько".

Виборні козаки - група українського козацтва, яка у XVІІІ столітті користувалася козацькими привілеями. Створена на підставі наказу 1735 року, за яким до козацьких компутів (списків) було внесено лише заможну верхівку (30 тисяч лівобережних і слободських козаків), а переважну більшість козаків перетворено на під помічників. Указ закріпив майновий поділ українського козацтва. Слобідських виборних козаків 1765 року було позбавлено козацьких привілеїв і перетворено на військових обивателів. Лівобережні виборні козаки втратили козацькі привілеї після офіційного запровадження кріпаччини 1783 року на Лівобережній Україні.

Виписні козаки - випищики - козаки, виключені з козацьких реєстрів (списків) польсько-шляхетським урядом у 1617, 1619,1625, 1630 та інших роках. Виписні козаки брали активну участь у козацьких повстаннях першої половини XVІІ століття проти гніту польської шляхти.

Військовий товариш - почесний титул, який у XVІІІ столітті присвоював гетьман України представникам козацької верхівки за воєнні заслуги. Ранг «військовий товариш дорівнював сотникові.

Возний - судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві і в Україні (до XІX століття). В Україні возні були при Генеральному суді (генеральний возний), полкових, сотенних та інших судах.

Гайдамаки - (від тур. haydamak - розбійник) - учасники народно-визвольної боротьби XVІІІ століття на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського панування.

Гайдуки -

1. Слуги у великих магнатів та поміщиків Угорщини та Польщі ХVШ-ХІХ століть.

2. Партизани, які в ХV-ХІХ століттях вели збройну боротьбу проти турецьких поневолювачів.

Гаківниця - довга важка рушниця, якою були озброєні запорозькі козаки у ХVІ-ХVІІ століттях. Під час пострілу прикріплювалася до землі гаком; уражала ціль на відстані до 300 кроків.

Галера - дерев'яне гребне судно, було на озброєнні європейських та азіатських країн головним чином в середні віки (ХVІ-ХVПІ століття). Мало від 16 до 25 пар весел, 2 щогли. Вміщувало близько 200 чоловік, швидкість до 13 км/год.

Гарба - віз двоколісний, високий, або довгий чотириколісний в Україні.

Гарем - жіноче приміщення у мусульманському будинку; у переносному значенні - мешканки господаря дому.

Гармаші - у Запорозькому Війську спеціально підготовлені козаки, які займалися артилерійською справою.

Генеральна військова рада - одна з форм козацької ради. Діяла головним чином під час визвольної війни українського народу 1648-1654 років.

Генеральна старшина - найвища адміністрація в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років. До складу генеральної старшини входили генеральні: обозний, суддя, підскарбій, писар, 2 осаули, хорунжий, бунчужний.

Герць - ратоборство, окремі сутички і поєдинки українських козаків з ворогом перед боєм.

Гетьман - (начальник) - в Україні в ХVІ-ХVП століттях ватажки козацтва; в ХVІІ-ХVУІІІ століттях - воєначальник козацького війська, правитель України.

Голота - біднота, незаможний люд. Голота відігравала велику роль у антифеодальній визвольній боротьбі українського народу в ХVІ-ХVІІ століттях та інших періодах.

Городові козаки - назва українських козаків в офіційних документах другої половини ХVІІ-ХVІІІ століть. За Березневими статтями 1654 року кількість городових козаків була визначена в кількості 60 тисяч чоловік.

Гуляй-город - пересувна бойова споруда, зібрана з дерев'яних щитів з отворами для стрільби. Гуляй-городи застосовувалися запорозькими козаками.

Десяцький - на Запорозькій Січі ватажок нижчої військової одиниці - десятки.

Джура - зброєносець у козацької старшини в Україні в XVІ-XVІІІ століттях.

Дике поле - історична назва в ХVІ-ХVІІ століттях незаселених степів Південної України, які межували з володіннями Кримського ханства.

Довбиш - важлива особа на Січі, мав право ударами в литаври збирати козаків на січовий майдан на раду.

Думи - вид українського народного героїчного епосу. Думи виконували народні співці - кобзарі та лірники.

Євнух - (охоронець ложа), кастрат, в мусульманських країнах, кастрований наглядач за гаремом.

Жупан - старовинний український і польський верхній чоловічий одяг заможного населення, переважно із сірого або синього сукна.

Запаска - старовинний український поясний буденний жіночий одяг. Складався з двох поздовжніх полотнищ вовняної тканини домашнього виробництва із зав'язками у верхній частині, які закривалися широким вовняним поясом.

Запорожжя - (сучасне Запоріжжя) - історична область в Україні, в ХVІ-ХVІІІ століттях назва виникла у зв'язку із заснуванням центру запорозького козацтва - Запорозької Січі.

Запорозька Січ - організація українського козацтва, що склалася в понизині Дніпра в першій половині XVІ століття. Засновниками Запорозької Січі були українські селяни та козаки, які, щоб позбутися гніту феодалів, втікали і за Дніпровими порогами створювали укріплення - січі.

Запорозькі козаки - українські козаки, які в ХVІ-ХVІІІ століттях перебували в пониззі Дніпра за Дніпровими порогами. Відігравали значну роль у визвольній боротьбі українського народу проти шляхетської Польщі та турецько-татарських агресорів, російських загарбників.

Зимівник - назва хутора у запорозьких, а потім у чорноморських козаків, де козаки перебували, коли не було військових дій (особливо взимку). Перші фермерські господарства в Європі.

Каптан - верхній чоловічий довгополий одяг, який носили в Україні до XX століття.

Каторга - вид турецького гребного судна - галери, на яке посилали засуджених, приковуючи їх біля весел на весь час відбуття покарання.

Кварта - одиниця вимірювання об'єму рідини і сипучих тіл у деяких країнах. В минулому в Україні - міра рідини.

Кирея - кобиняк, сіряк, старовинний український чоловічий і жіночий верхній одяг. Шився з дебелого домотканого сукна темного або сірого кольору. Киреї - довгі і широкі, бо їх носили в негоду, а взимку одягали на верхній одяг.

Кіш -

1. Військовий козацький табір в Україні в ХVІ-ХVІІІ столітті.

2. Військове товариство запорозьких козаків, а також назва Запорозької Січі з її адміністративно-військовою системою управління.

Клейноди - військові знаки та атрибути влади старшин запорозького (XVІ століття) козацтва. До клейнодів належали корогва (прапор), бунчук, булава, литаври тощо.

Кобза - старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. У 80-х роках XVІ століття в Україні кобзу витіснила бандура.

Кобзарі - українські народні співці, які супроводять свій спів грою на кобзі. Перші відомості про кобзарів (на Запорозькій Січі) -з XVІ століття.

Кодак - фортеця, збудована в липні 1635 року на Дніпрі проти Кодацького порогу, щоб перешкодити втечі селян на Січ та ізолювати Запорожжя від України.

Кожух - чоловічий і жіночий верхній зимовий одяг.

Козацтво - (козак- вільна людина) - військовий стан в Україні до 80-х років XVІІІ століття. В Україні козацтво з'явилося в другій половині XV століття.

Козацька рада - загальні козацькі збори, орган козацького управління в Україні в XVІ-XVІІІ століттях. На козацькій раді вирішувались питання зовнішньої і внутрішньої політики, адміністративні, судові та військові справи; на них обирали і скидали гетьманів (на Січі - кошових отаманів).

Козацька старшина - керівна верхівка українського козацтва. Виникла водночас із створенням козацтва і обиралася на козацькій раді.

«Козацьке право» - назва звичаєвих норм, на яких у Запорозькій Січі ґрунтувалися порядок виборів кошової, курінної паланкової старшини і порядок судочинства.

Комірники - категорія найбіднішого селянства і міщанства в Україні в XV-XVІІІ століттях. Комірниками називали позбавлену власності бідноту, яка наймитувала і жила по чужих хатах та коморах. Комірники відбували панщину або платили грошовий чинш.

Комора - приміщення або окрема будівля, призначена для зберігання продуктів сільського господарства, а також окремих речей побутового чи господарського вжитку.

Корчма - шинок, заїзд, де також продавались спиртні напої.

Кошовий отаман - кошовий на Запорозькій Січі (XVІ-XVІІІ століття), виборна особа, якій належала найвища адміністративна, військова та судова влада. Звичайно, кошовим отаманом обиралась особа, бажана для старшинської верхівки. Останнім кошовим отаманом був Петро Калнишевський.

Кунтуж - верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVІ-XVІІІ століть.

Курган - могила, земляний насип, рідше кам'яний. За часів існування Запорозької Січі на високих курганах біля переправ і в безлісих прикордонних місцевостях ставили сторожові вежі.

Курінь -

1. Військова одиниця Запорозької Січі, що складалася з кількох сот козаків. 2.Назва будівлі, в якій жили козаки.
Лава - 1. У військовій справі - особливий бойовий лад у козацьких військах та кінноті, що застосовувався під час наступу.

2. В побуті - дощаний ослін у хаті.

Ладан - ароматична смола дерева босвелії. При спалюванні дає приємний запах. Застосовується при релігійних відправах.

Лан - поземельна міра в шляхетській Польщі та феодальній Литві, на загарбаних ними білоруських і українських землях (XVІ-XVІІІ століття). Мала 30 моргів (16,8 га) і була основним мірилом феодальних повинностей. В Україні з 1557 року називалася волокою.

Ланове - грошовий податок у шляхетській Польщі та на загарбаних ними українських та білоруських землях в XVІ-XVІІІ століттях. Одиницею оподаткування був лан. Розмір лану був від 30 до 150 грошів з лану за рік.

Лимани - затоплені морем пригирлові ділянки річкових долин або балок. Утворюються внаслідок незначних опускань берегової смуги. Можуть бути відкритими і закритими (відокремлюються від моря вузькими піщаними косами або пересипами).

Литаври - тулумбас - ударний музичний інструмент, що складається з металевого казана і натягнутої на нього шкіри. В Україні відомий з кінця XV століття.

Ліжник - килим, призначений для вкривання ліжка, ковдра.

Лікоть - давня міра довжини. Лікоть дорівнює приблизно довжині ліктевої кістки людини. В Київській Русі, а пізніше в Україні і Білорусі та в Росії лікоть становив 455-474 мм.

Ліра - струнний музичний інструмент. В Україні ліра - струнно-клавішно-смичковий інструмент з колесом, яке крутиться і тертям об струни видобуває звук.

Лірник - народний музикант-співець, який акомпанує собі на лірі. Ліра в Україні з'явилася в XV-XVІ століттях. Репертуар українських лірників становив в основному релігійні та жартівливі пісні, рідше історичні пісні та думи.

Льох - приміщення для зберігання харчових продуктів. Здебільшого - окрема будівля, повністю або частково заглиблена в землю.

Маєток - земельне володіння господарством - житловими і господарськими спорудами, підприємствами, лісами, ставками. За формами володіння маєтки поділялися на вотчину, бабизну, дідичність, майорат, помістя.

Майдан - площа, переважно базарна, відкрите місце в населеному місці, де збиралися люди.

Малоросія - назва України в офіційних актах царської Росії, яка відбивала великодержавну політику Російського царизму.

Мито - податок, сплачуваний за перевезення товарів, про хід худоби через кордони певних територій. Перші відомості про мито на території сучасної України відомі в ІX столітті.

Митра - головний убір вищого духовництва в деяких християнських церквах, який надівали під час богослужіння.

Митрополит - духовний сан у деяких християнських церквах; у православній - другий після патріарха.

Молодик -

1. Наймит, робітник у Запорозькій Січі в XVІ-XVІІІ століттях.

2. Народна назва молодої неодруженої людини.

Морг - одиниця земельної площі в Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у XVІ-XVІІІ століттях.

Мортира - (ступа) артилерійська гармата з коротким стволом, пристосована для стрільби по закритих цілях. Відома з XV століття.

Мурза - дрібні і середні феодали в татарських ханствах. Вперше зустрічається в документах XІV століття.

Мушкет - ручна вогнепальна зброя з ґнотовим затвором. Мушкет з'явився в Іспанії у 1521 році. Мушкетами озброювались запорозькі козаки.

Наказний гетьман - в Україні в XVІІ-XVІІІ століттях особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Іноді наказний гетьман призначався для заступництва гетьмана, коли той вирушав у похід, або для очолювання війська, якщо гетьман залишався у своїй резиденції.

Намаз - п'ятикратна щоденна молитва у мусульман; один з головних обрядів ісламу.

Недоїмка - частина податку або іншого обов'язкового платежу, яка не сплачена у встановлений строк і підлягає сплаті.

Нереєстрові козаки - українські козаки, за якими польсько-шляхетський уряд не визнав козацьких прав і привілеїв.

Низ - назва території в XVІ-XVІІІ століттях по нижній течії р. Дніпра, де селилися запорожці.

Облога - спосіб оволодіння фортецею шляхом оточення її військами і проведення приступової атаки. Мистецтвом облоги добре володіли українські козаки.

Обозний - виборна службова особа, що обіймала одну з найвищих посад в Україні в XVІІ-XVІІІ століттях. Були генеральний обозний і полкові обозні. Обозний керував артилерією, відав організацією війська тощо.

Одаліска - 1. Рабиня або служниця в гаремі.

Оксамит - бархат - один з видів ворсевої тканини з щільним коротким ворсом з натурального шовку. Використовують для виготовлення одягу, оздоблення приміщень тощо.

Опанча - старовинний український довгополий верхній чоловічий та жіночий одяг з рукавами.

Орда - об'єднання кількох племен кочівників; у середні віки - ставка хана, столиця феодальної держави.

Осавул - виборна службова особа, яка обіймала одну з адміністративних посад в Україні в XVІ-XVІІІ століттях. Були осавули генеральні, полкові, сотенні.

Осада - застаріла українська назва поселення; назва садиби з деяких районах України.  

Отаман - виборний ватажок війська, начальник збройного вагону у козаків. Існували в Україні в XVІ-XVІІІ століттях (кошові, курінні, городові, сотенні та сільські отамани).

Паламар - один із нижчих служителів православної церкви, який під час відправи супроводить священика і прислуговує йому.

Паланка - адміністративно-територіальна одиниця (округ) в Новій Січі (1734-1775). Було вісім паланок. Очолював паланку полковник, призначений кошовою старшиною.

Палаш - холодна зброя з довгим прямим двосічним клинком, що вкладається в піхви.

Панцер - частина бойового спорядження воїна для захисту тулуба від ударів зброї. В Україні в XVІ - першій половині XVІІ століть суцільні металеві панцері виготовлялися для потреб польського війська. Іноді їх носила козацька старшина.

Патріарх - глава церкви, найвищий церковний титул, головним чином у православних церквах. Титул патріарха було встановлено в 451 році на Халкедонському церковному соборі.

Пахолок - у феодальній Польщі в XVІ-XVІІІ століттях та українських землях, загарбаних Польщею, панський слуга, часто молодий хлопець. Пахолками називалися також слуги в польсько-шляхетському війську, значна частина яких походила з українських селян-кріпаків.

Паша - титул військових та цивільних урядовців в Османській імперії.

Пересип - природний вал з гальки чи піску, який відокремлює лиман чи невелику затоку від відкритого моря.

Печатка - металевий або гумовий предмет з нарізними знаками для відтворення їх на сургучі, воску або за допомогою фарби на документах. В Україні з XVІІ століття печатки були у вжитку у гетьманів, у Генеральській військовій канцелярії, в Запорозькому Війську.

Пищаль -

1. Рушниця, була на озброєнні українських козаків і російських військ XV-XVІІ століть.

2. Гармата, застосовувалась при облозі фортець і в польовому бою.

Підпомічники - незаможна категорія українського козацтва XVІІІ століття, що була неспроможна відбувати військову службу за свій рахунок. Підпомічники повинні були виконувати такі самі повинності, як і посполиті селяни, але в половинному розмірі, а також постачати військовий провіант, фураж і обробляти землі виборних козаків під час їхнього перебування на військовій службі. У 1783 році підпомічними були прирівняні до державних селян.

Підскарбій - генеральний підскарбій в Україні в XVІІ-XVІІІ століттях - особа, котра належала до генеральної старшини і відала фінансами козацького війська.   

Підсусідки - категорія залежного селянства в Україні XVІ-XVІІІ століть. Підсусідки не мали власності і за користування житлом працювали в господарстві своїх хазяїв. У 1783 році більшість підсусідків були перетворені на кріпаків.

Піка - різновидність довгого полегшеного списа (2-3 м.) з гострим металевим наконечником. Піками були озброєні українські козаки в XVІ-XVІІІ століттях.

Пірнач - давньоруська ударна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами-перами, посаджену на дерев'яне держало: згодом знак влади воєначальників. У запорозькому і городовому козацьких військах пірнач був знаком влади полковників.

Пістолет - пістоля, ручна вогнепальна зброя, з'явилася в Європі і Азії в XVІ столітті.

Піхви - футляр, в якому зберігають холодну зброю (шаблю, кинджал т. ін.). Носять збоку чи на поясі.

Піхота - один з основних і найдавніших родів військ, головною ознакою якого було пересування і ведення бою пішим порядком. В Україні в XVІІ столітті була основною частиною селянсько-козацького війська.

Плавні - надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплавних терас річкових долин. Характерні для рівнинних річок. В Україні є в долинах Дніпра, Дністра, Інгульця.

Пластуни - особливий склад спеціальних піших команд і частин Чорноморського та Кубанського козачих військ в XІX - на початку XX століть. Спеціалізувались на сторожовій службі в очеретах і плавнях, де пересувались поповзом.

Плахта - давній український поясний жіночий одяг з різнокольорової, узорчастої, переважно вовняної, тканини.

Полк - адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні, створена в 1648 році.
Полкова рада - орган полкового самоврядування в реєстровому, а пізніше - городовому козацькому війську в Україні в XVІІ-XVІІІ століттях.

Полкова старшина - орган управління полком в Україні з часів визвольної війни українського народу 1648-1654 років, що поряд з полковником і під його керівництвом здійснював адміністративну військову та судову владу на території полку. До складу полкової старшини входили: полковий обозний, писар, осавул, суддя, хорунжий.

Полковник - в XVІ-XVІІІ століттях в Україні - одна з найвищих посад козацької старшини.

Пороги - мілководні кам'янисті ділянки річища, що характеризуються великим спадом і швидкою течією. Утворюються головним чином у місцях перетину річкою стійких щодо розмиву порід.

Постриг - церковний обряд при хрещенні або освяченні на церковнослужителя: супроводиться стрижінням волосся, що символізує підкорення християнина божій волі.

Потужники - категорія селянської бідноти в Україні і в Білорусії.

Прапор військовий - символ військових сил: складається з держака та полотнища з одного або кількох кольорів з певним зображенням. Українське козацтво в XVІ-XVІІ століттях вважало як прапор військовий корогви-полотнища малинового кольору з певним зображенням.

Причілок - зовнішня бокова частина хати.

Протодиякон - у православній церковній ієрархії ‒ старший диякон.

Протоієрей - звання старшого ієрея (священика) в православній церкві.

Прочани - богомольці, що ходять на прощу (прощення гріхів богомілля) до «святих» місць.

П'ядь - найменша старовинна народна міра довжини у слов'янських народів, що дорівнювала відстані між великим і вказівним пальцями (мала п'ядь) або між великим пальцем і мізинцем (велика п'ядь). В Україні становила чверть аршина.

Рада - на Запорозькій Січі (до 1775 року) та Лівобережній Україні (до 1663 року) - загальні збори козаків; дорадчий орган при гетьманові.

Рада генеральної старшини - в Україні в XVІІ-XVІІІ століттях вузький дорадчий орган при гетьманові, створюваний із складу ради старшин. Вперше почали скликати за гетьмана Богдана Хмельницького.

Рада січової старшини - напівофіційний орган Запорозької Січі, що здебільшого називався старшинською сходкою. В XVІІІ столітті фактично перетворилась на найвищий орган влади Запорозької Січі.

Рада старшини - в Україні у XVІІ-XVІІІ століттях дорадчий орган при гетьманові, до складу якого входила старшинська верхівка - вся генеральна старшина.

Ранг - в Україні ранги виникли в середовищі козацької старшини водночас із створенням козацтва в другій половині XV століття.

Ратуша - в Україні в XVІІІ-XІX століттях один з органів міського самоврядування, що відав також судовими та фінансовими справами.

Реєстрові козаки - наймане військо, сформоване Польським урядом в 1572 році з українських козаків. Наймані козаки були записані в окремий реєстр (список), звідси й дістали назву. Зобов'язані були відбувати за свій кошт військову службу.

Рейтари - наймана кіннота в XVІ-XVІІ століттях в арміях Західної Європи.

Ридван - у XVІІІ - на початку XІX століть велика карета для далеких подорожей, що була запряжена 6-12 кіньми.

Рогатина - холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев'яний держак (1,5-3 м)

Сагайдак - футляр для лука і стріл.

Сажень - стара українська міра довжини. До XVІІІ століття величина сажня не була сталою. З XVІІІ століття сажень дорівнював трьом аршинам (2,134 м).

Сап'ян - тонка м'яка шкіра різних кольорів, виготовлена звичайно з козлових шкір. Використовують для взуття, книжкових оправ.

Свита - свитка, сіряк, старовинний український розстібний довгополий верхній одяг з рукавами.

Сволок - головна дерев'яна балка, що на неї спирається конструкція стелі, зокрема в старих сільських хатах. Сволок звичайно відкритий і часто оздоблений різьбленням або пофарбований.

Сераль - перекручена назва палацу, гарему турецьких султанів.

Сердюки - козаки найманих піхотних полків у Лівобережній Україні в XVІІ - на початку 20 років XVІІІ століття. Були на утриманні гетьманського уряду. Несли охоронну службу, у 1726 році були ліквідовані.

Сириця - недублена шкіра, переважно яловича, свиняча або верблюдяча. Виготовляють паси, частини упряжі.і цивільні справи козаків і селян, які мешкали в даному селі.

Сірома - козацька біднота на Запорозькій Січі в XVІ-XVІІІ століттях.

Січова (військова ) рада - найвищий орган влади в Запорозькій Січі у XVІ-XVІІІ століттях. Брали участь у січовій (військовій) раді всі козаки.

Січовик - козак Запорозької Січі.

Слобода - поселення в Україні, жителі яких звільнялися від феодальних повинностей і податків (тимчасово на 15-30 років).

Сотник - особа, яка очолювала сотню в Україні у XVІІ-XVІІІ століттях. Спершу обирався козаками, згодом призначався гетьманом або царем з більших землевласників.

Сотня - адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні в XVІІ-XVІІІ століттях. Складова частина полку.

Спис - колюча або металева зброя у вигляді держака і наконечника.

Стріли - дерев'яні палички з наконечником, що застосовувались при стрільбі з лука, арбалета.

Стрільці - постійне піше військо в Російській державі другої половини XVІ-XVІІ століть. Комплектували добровольцями з міської бідноти та вільних селян. Ліквідоване в 1698 році.

Струг - старовинне (гребне або вітрильне) дерев'яне судно, пристосоване для плавання по річках.

Супряга - старовинна форма спільної праці української селянської бідноти, за якою кілька селянських дворів об'єднували робочу худобу й реманент для виконання сільськогосподарських робіт.

Сутана - довгий верхній одяг католицького духовенства, який носять поза церковною відправою.

Таран - старовинне знаряддя облоги - колода з металевим наконечником для руйнування стін, воріт і башт фортець.

Толока -
1. Старовинна форма трудової взаємодопомоги односельчан у виконанні термінових або трудомістких робіт.

2. Угіддя, виділене для випасу худоби.

Торбан - український народний струнний, щипковий, музичний інструмент. За побудовою близький до бандури. На торбані 30-40 струн. Поширений був в Україні з першої половини XVІІІ - до кінця XІX століття.

Тропак - український народний танець, за характером виконання близький до гопака.

Улани - вид легкої кавалерії. Вперше улани з'явилися в XІІІ-XІV століттях у війську монголо-татар, а з XVІ століття - в європейських арміях.

Універсал - роз порядний акт, що його видав у XVІІ-XVІІІ століттях у феодальній Польщі король, а в Україні - гетьман.

Унія церковна - об'єднання православної і католицької церков, проголошене наприкінці XVІ століття в Бресті.

Хан - титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.

Хороми - в Україні за феодалізму - великий житловий дерев'яний будинок, що здебільшого складався з окремих будівель, з'єднаних з сіньми і переходами.

Хорунжий - у XVІІ-XVІІІ століттях в Україні - особа, що входила до складу генеральної старшини і виконувала головним чином функції інспектора військової справи. В полках і сотнях відали стройовою частиною. На хорунжого покладалася: також охорона великого полкового і малого прапора.

Храмове свято - храм, християнське свято, вшановування якогось святого чи певної релігійної події, на честь яких названо місцевий храм (церкву).

Хутір - сільське, часто однодвірне поселення. У запорозьких, а пізніше у чорноморських і частини донських козаків були хутори - зимівники.

Чайка - бойовий човен запорозьких козаків. Довжина 18-20 м, ширина 3-3,5 м, висота 3,5-4 м. Основою чайки був видовблений з верби або липи стовбур, який обшивали дошками. На чайці було два керма (на кормі і носі), двадцять-тридцять весел і щогла. Вміщав 50-60 чоловік із зброєю і провіантом.

Часослов - у християнських церквах богослужбова книга, що містить тексти релігійних пісень та молитов для щоденних церковних відправ.

Челядь - в Україні челяддю називали наймитів козацької старшини, а подекуди також молодь - учасників весілля.

Чинбарство - давній кустарний промисел, вичинка шкіри тварин.

Чорний шлях - стратегічний шлях, яким користувалися кримські татари, при нападах на Правобережну і Західну Україну та Польщу в XVІ-XVІІ століттях. Починався з Перекопу, перетинав пониззя Дніпра, проходив між верхів'ями Інгульця, Тясмину і Росі у напрямку Умані, Тернополя до Львова.

Чубук - порожнистий стрижень (звичайно дерев'яний), на який настромлюється люлька для тютюну.

Чумаки - категорія населення в Україні в XV-XІX століттях, яка займалася візницько-торговельним промислом.

Шабля - холодна зброя із зігнутим лезом. Перші шаблі з'явилися у степових кочовиків Східної Європи та Середньої Азії у XVІІІ столітті. З X століття відома в Київській Русі. З кінця XVІ століття стала зброєю кінноти. Була на озброєнні як піших, так і кінних запорозьких козаків.

Шайтан - злий дух, диявол.  

Шанці - загальна назва земляних укріплень (окопів) різних видів у Росії і в Україні з XVІІІ - і до початку XІX століття. Часто застосовувались українськими козаками.

Шляхта - дворянство у феодальній Польщі, Литві та на загарбаних ними українських і білоруських землях. Виникла в період феодальної роздробленості як нижча верства феодалів (шляхтичів), зобов'язаних відбувати військову службу.

Щербет - східний прохолодний напій з фруктових соків з цукром.

Юхта - шкіра, вичинена здебільшого розчинним дубленням. Виготовляють зі шкір великої рогатої худоби, коней, свиней.

Яничари - регулярна піхота в Туреччині в XІV - на початку XІX століть. З XV століття яничари комплектувались з представників християнських народів Османської імперії. Були підпорою влади турецьких султанів.

Ярмарки - періодичні торги, що проводяться в певному місці і в певний час. Регулярне проведення ярмарків почалося приблизно в X столітті.   

Ясир - бранці, що їх захоплювали турки і татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з XV століття до 60-х років XVІІІ століття. Бранців продавали на невільницьких ринках Кафи, Гезлея, Бахчисарая.

Ятаган - холодна зброя, середня між шаблею і кинджалом, має фігурний вигин, лезо увігнуте. За середньовіччя поширений у народів Середньої Азії, зокрема у турків. Трофейними ятаганами нерідко користувалися запорозькі козаки.

Джерело: https://bizslovo.org/

КНИЖКОВА ПОЛИЧКА ВІД КОЗАЧКА ЧИТАЙЛИКА

Читання – це віконце, через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе.

Книги – кораблі думки, які плавають хвилями часу і несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління.

Людину можна пізнати по тих книгах, які вона читає.