Козацькі пісні зі збірника Надії Полякової (тексти та ноти)

На відео: пісню "Ой на горі та женці жнуть" виконує Миколай Яковів. Студія вокалу та звукозапису Rainbow Music.

 

Музично-пісенна культура козацтва протягом століть привертає до себе увагу дослідників, надихає творчою наснагою професійних музикантів і аматорів. В основі змісту різноманітних за жанром і мелодикою козацьких та історичних пісень — героїчне минуле України, нелегкий побут і звичаї Запорозької Січі, що існувала протягом XV–XVІІІ століть, переможні або трагічні битви з ворогами, улюблені кошові отамани й гетьмани, невичерпний народний гумор, ніжна любов козака до коханої дівчини, до батька і матері...

До цього збірника увійшли пісні, записані протягом кількох років переважно в Оріховському, Запорізькому, Чернігівському і Токмацькому районах Запорізької області від фольклорних колективів або окремих носіїв фольклору, які саме і передали фольклорним колективам старовинні пісні. Зразки без вказівок на записувача зафіксовані й розшифровані упорядником збірника. 

Упорядник має надію, що це видання відіграє свою роль у справі розповсюдження козацьких пісень і сприятиме дальшому пробудженню волелюбного духу українського народу, нагадуючи широким колам шанувальників народної пісні про те, "чиїх батьків вони є діти*.
(Н. Г. Полякова, упорядник збірки, 1991 р.)

 

 

 

*************

 

ЗА УКРАЇНУ!**

За Україну, з вогнем завзяття, 
Рушаймо, браття, всі вперед! 
Слушний час кличе нас —
Ну ж бо, враз 
Сповнять святий наказ!

Приспів:

За Україну, за її волю,
За честь, за славу, за народ!

Ганебні пута ми вже порвали 
І зруйнували царський трон, 
З-під ярем, із тюрем,
Де був гніт,
Ми йдем на вільний світ. 

Приспів.

О, Україно! О, рідна ненько. 
Тобі вірненько присягнем. 
Серця кров і любов —
Все тобі
Віддати в боротьбі! 

Приспів.

Вперед же, браття! Наш прапор має 
І сонце сяє нам в очах!
Дружний тиск, зброї блиск,
В серці гнів 
І з ним свобідний спів!

Приспів.

**  Перші два рядки кожного куплету повторюються двічі.

***********

 

ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА**

Ой у лузі червона калина 
Похилилася.
Чогось каша славна Україна 
Зажурилася.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино.
Маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно,
Маєш вільний рід.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну.
Гей, гей, розвеселимо!

Ой у полі ярої пшениці 
Золотистий лан.
Розпочали стрільці січовії 
З ворогами тан.
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер 
З широких степів.
Та прославить по всій Україні 
Січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо, 
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

**  Останні три рядки кожного куплету повторюються двічі.

 

 

*************

 

ГОМІН, ГОМІН, ГОМІН ПО ДІБРОВІ

Гомін, гомін, гомін по діброві, 
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває, 
Мати сина проганяє:

«Іди, сину, іди, сину,
Іди, сину, пріч од мене!
Нехай тебе орда візьме.
Нехай тебе орда візьме!»

«Мене, мати, мене, мати,
Мене, мати, орда знає,
Мене, мати, орда знає —
В чистім полі об’їжджає».

«Іди, сииу, іди, сину,
Іди, сину, пріч од мене!
Нехай тебе турчин візьме,
Нехай тебе турчин візьме!»

«Мене, мати, мене, мати.
Мене, мати, турчии знає — 
Сріблом-злотом, сріблом-злотом, 
Сріблом-злотом наділяє».

«Іди, сину, іди, сину,
Іди, сииу, пріч од мене!
Нехай тебе, нехай тебе,
Нехай тебе ляхи візьмуть!»

«Мене, мати, мене, мати.
Мене, мати, ляхи знають — 
Медом-вииом, медом-внном. 
Медом-вином напувають!»

«Іди, сииу, іди, сину,
Іди, сину, пріч од мене!
Нехай тебе, нехай тебе,
Нехай тебе москаль візьме!»

«Мене, мати,-мене, мати,
Мене, мати, москаль знає — 
Давно уже підмовляє,
Давно уже підмовляє».

У москаля, у москаля,
У москаля добре жити,
Будем татар,' турків бити,
Будем татар, турків бити!» 

Гомін, гомін, гомін по діброві. 
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває, 
Мати сина призиває:

«Вернись, синку, вернись, синку, 
Вернись, синку, додомоньку, 
Змию тобі, змию тобі,
Змию тобі головоньку!»

«Мені, мати, мені, мати, 
Головоньку змиють дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушать буйні вітри!»

*****************

 

СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ

Стоїть явір над водою,
В воду похилився.
На козака пригодонька:
Козак зажурився.

Не хилися, явороньку,
Ти ще зелененький;
Не журися, козаченьку,
Ти ще молоденький!

Не рад явір хилитися —
Вода корінь миє!
Не рад козак журитися —
Так серденько ниє!

Уродився козаченько. 
Вдався, уродився,
А у степу, край дороги
 Ляхам знадобився.
 
Ой узяли в неволеньку,
Забили в кайдани.
Як забили у кайдани — 
Ведуть перед пани.

У неділю до схід сонця 
Усі дзвони дзвонять, 
Молодого козаченька 
У кайданах водять.

Як привели перед пани, 
Кайдани опали,
Ударились вражі пани 
Об поли руками:

«Десь у тебе, козаченьку, 
Отець-мати жива,
А що тобі, молодому,
Фортуна служила...»

«Ой Великий Луг — мій батько, 
А Січ — моя мати,
Та доведеться сіромасі 
В неволі сконати».

Ой десь взялись молодиці, 
Хазяйськії жони:
«Визволь, боже, сіромаху 
Із сії неволі!»

Ой поїхав з України 
Козак молоденький — 
Оріхове сіделечко 
Ще й кінь вороненький.

Ой поїхав на чужину 
Та там і загинув,
Свою рідну Україну 
Навіки покинув.

Звелів собі насипати 
Високу могилу,
Звелів собі посадити 
Червону калину.

«Будуть пташки прилітати. 
Калиноньку їсти,
Будуть мені приносити 
З України вісті»

 

 

******************

 

 

ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ**

Ой на горі та женці жнуть, (2) 
А попід горою 
Яром-долиною 
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко, (2) 
Веде своє військо,
Військо Запорізьке 
Хорошенько.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Хорошенько.

А позаду — Сагайдачний, (2) 
Що проміняв жінку 
На тютюн, на люльку. 
Необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний.

«Гей, вернися. Сагайдачний, (2) 
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку, 
Необачний!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний!»  

** Останні три рядки кожного куплету повторюються двічі.

 

 

 

******************

 

ОЙ У ЛУЗІ ТА ЩЕ Й ПРИ БЕРЕЗІ**

Ой у лузі та ще й при березі 
Червона калина...
Спородила молода дівчина 
Хоро... хорошого сина.

Вона ж його, ой та спородила 
В зеленій діброві.
Та й не дала тому козакові 
Ні ща... ні щастя, ні долі.

«Було б тобі, моя рідна мати, 
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати. 
Щастя... щастя-долю дати!»

Розвивайся, зелений байраче, 
Завтра мороз буде;
Убирайся, молодий козаче. 
Завтра, завтра похід буде!

«Я морозу та і не боюся, 
Зараз розів’юся!»
«Я походу та і не боюся, 
Зараз... зараз уберуся!» 

«Ой ви, галки, галки-сизокрилки, 
Сідайте додолу,
Ой ви, хлопці, хлопці-запорожці, 
Верніть... верніться додому!» 

«Ой, ради б ми та і посідати, 
Туман налягає;
Ой ради б ми та і вертатися. 
Гетьман... гетьман не пускає!

А ми турка та і не звоюєм, 
Тільки роздратуєм.
Тільки нами, нами, козаками, 
Дунай... Дунай загардуєм».

А вже галки, галки-сизокрилки 
Круту гору вкрили,
А вже хлопці, хлопці-запорожці, 
Жалю... жалю наробили.

** Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.

 

 

*********************

 

РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ

Розлилися круті бережечки.
Гей, гей, гей, гей! По роздолі.

Пожурились славні козаченьки, 
Гей, гей, гей, гей! У неволі.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці, 
Гей, гей, гей, гей! Не журітеся.

Посідлайте коні воронії,
Гей, гей, гей, гей! Садовітеся.

Гей, щоб наша червона китайка. 
Гей, гей, гей, гей! Не злиняла.

Та щоб наша козацькая слава, 
Гей, гей, гей, гей! Не пропала.

Гей, щоб наша червона китайка, 
Гей, гей, гей, гей! Червоніла.

А щоб наша козацькая слава, 
Гей, гей, гей, гей! Не змарніла.

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, гей, гей! Похилилася.

Чогось наша славна Україна, 
Гей, гей, гей, гей! Засмутилася.

А ми ж тую червону калину, 
Гей, гей, гей, гей! Піднімемо.

А ми ж свою славну Україну, 
Гей, гей, гей, гей! Розвеселимо.

 

 

***************

 

ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА**

Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити.
Гей, витоптала орда кіньми 
Маленькії діти.

Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити.
Гей, як зайняли, то й погнали
До пана, до хана.

Ой ти станеш на воротях, 
А я в закоулку,
Гей, дамо тому стиха лиха 
Та вражому турку.

Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Гей, щоб та слава не пропала 
Поміж козаками.

Козаченько до ружинн,
Бурлака до дрюка,
Гей. оце ж тобі, вражий турчин, 
З душею розлука.

** Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.

За матеріалами: Українські народні пісні. Козацькі пісні. Збірник. Нотне видання. Фольклорні записи та упорядкування Н. Г. Полякової. Художник В. Г. Котляр. Київ, видавництво "Музична Україна", 1991.

 

 

Більше козацьких пісень та їх характеристику дивіться на нашому сайті: 

Козацькі пісні

У статті пропонуються такі козацькі пісні та їх характеристика: "Гомін, гомін по діброві", "Стоїть явір над водою", "Ой сів козак їсти, ідуть к йому вісти", "Ой літа орел, літа сизокрилий", "Понад морем, Дунаєм", "Ой у лузі та і при березі", "Не жаль мені на сотника", "Соколику-сину! Вчини мою волю", "Ставлю коня в вишневому саду", "Ой а у полі, гей, терен, теренок", "Ой по горах сніги лежать", "Нещаслива годинонька була", "Гомін, гомін, гомін", "Ой мандрував молодий козак", "Ой кряче, кряче чорненький ворон", "Ой із лісу із темного", "Засвистали козаченьки в похід з полуночі", "Ой крикнула лебедонька", "Коло млина, млина", "Ой зацвіла калинонька у темному лузі", "Гаєм зелененьким вода тече", "А, хто хоче війну знати", "Ой там в степу при дорозі", "Горе мені, козакові, що батька немає", "На вулиці сурма грає", "Да вари, мати, вечеряти", "Та йшов козак дорогою", "Ой матусю, та не гай мене", "Добривечір тобі, зелена діброво", "Туман поле покриває", "Гей, з устні Дніпра та до вершини", "Не жур мене, моя мати".

 

 

Більше українських пісень на нашому сайті:

Українські пісні

Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, українські народні балади, українські народні думи, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (Заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).