Публікації за тегом: Козацькі

"Хто скаже нам, та хто ж ми є, 
якого роду-племені?
Яким молитися богам 
й що предки заповіли нам? 

Козак МАМАЙ в строю, ізнов 
БОРОНИТЬ землю ПРЕДКІВ ВІЛЬНУ,
його ПІСНІ, і біль, і щем — 
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА,  
його слова, його любов — 
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА..."  

(Галина Римар)

 

"І сірий колір буднів буває – досить яскравим! Коли будні переповнені подіями і радісним хвилюванням. Коли життя твоє не без творчості і не без певних досягнень, як наслідок тієї ж таки творчості. Ото ж інколи і виходить так, що твої сірі... інколи уже і зовсім сірі будні виявляються осяяними і справді... святковим промінням! Кожна мить, яку ми переживаємо, тісно пов’язана і з днями прожитими, і з днями теперішніми. І певна річ, з поглядами у майбутнє… Особливо, коли бачиш наочне підтвердження цьому взаємозв’язку..." (Володимир Даник)

1 жовтня відзначаємо свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, кажуть, "Покрови". Традиційно Покрова на Україні належала до так званих двонадесятих свят, себто великих. З Покрови починали гуляти весілля — це була пора сватань та шлюбів. Покрова вважалась покровителькою козаків. Щорічно з великою урочистістю вони відзначали це свято на Січі у своєму головному храмі святої Покрови. Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в час другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської і большевицької окупації, — теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

 

"На горі дівчата 
– у вишиваних сорочках – 
кривий танок ведуть, 
весну веселу гукають ..."

(Василь Голобородько)

"До нас у дні квітучих трав
Козак з легенди завітав.                
     Настроїв кобзу голосну 
     І знов торкнув дзвінку струну.
     А  к і н ь  стояв біля вікна
     І слухав як бринить струна."  (Анатолій Качан)

Читаймо козацькі вірші Анатолія Качана: "Острів Мамая", "Козацький степ".

 

Усі ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання ти знайдеш відповідь у новому гостросюжетному історичному романі Володимира Рутківського - одного з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників. Його дивовижні герої - Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі - з честю виходять із найскладніших ситуацій. А небезпека чигає на кожному кроці, а надто, коли ти зважився підняти шаблю на могутню татарську орду, а за твоєю спиною - майже нікого…

Літературна доля Володимира Рутківського — незвична. Він не належить ні до тих, кого вона пестила у часи розквіту життєвих сил, ні до тих, про кого заговорили вже по смерті. Як там у Ліни Костенко: „Бо слава – це найкраща жінка, що на могилу квіти принесе”. Ні, слава прийшла раніше. Доля таки всміхнулася 73-річному письменникові з Одеси. Про нього заговорили, його книжки враз стали відомими, критики внесли його до літературного канону дитячої літератури.

Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве Чорнобаївського району на Черкащині у родині вчителів. Ріс, як сам зазначав: «звичайним «окупаційним» хлопчиком, як і всі українські дітлахи, чиї батьки пішли на війну» . Та на відміну від багатьох, у його дитинстві були не лише воєнне лихоліття, краса землі чи радість добре зробленої роботи, а й таїна старезної книжкової шафи посеред шкільного коридору, звідки тихцем цупилося все, що пролазило у таємну діру — від Маяковського до німецькомовних ілюстрованих видань, від «Шхуни «Колумб» Миколи Трублаїні до грубого тому казок усього світу про відьом, що його Володя з Вітьком (брат письменника — Н. М.) «вилучили» зі шкільного обігу та зачитали до дірок» . Був Шевченко, виспіваний мамою та стократ перечитаний уголос. Був козацький давній рід, посталий у рисах мовчазного могутнього материного батька, котрий невпинно трудився, не полишав Бога та знався зі «своїми» партизанами. Була й бунтівна польська батьківська кров, що так ясно проступала у хлопцеві вродженим гонором і затятою вимогливістю до себе та світу.

«Джури-характерники» — друга книга захоплюючої історичної трилогії провідного сучасного українського письменника Володимира Рутківського. У цьому гостросюжетному романі читачі зустрінуться зі своїми улюбленими героями з попереднього роману «Джури козака Швайки» — юним характерником Саньком та його вірним другом Грициком. Хлопці підросли, змужніли, і тепер нарівні з дорослими козаками беруть участь у військових виправах. У романі з’являється ще один відчайдушний герой — маленький характерник Телесик зі своєю дитячою ватагою. А небезпека й надалі чигає на кожному кроці…

«Джури і підводний човен» — третя, заключна книга захоплюючої історичної трилогії «Джури». У цьому романі Володимир Рутківський знову постає блискучим оповідачем і чарівником слова. На тебе, любий читачу, чекають неймовірні пригоди, шалені звитяги і нові відкриття. Разом з героями роману ти оборонятимеш Київ, перепливеш неприступні дніпровські пороги, розвідаєш таємниці підземної Хортиці, штурмуватимеш Очаківську фортецю. Ти також дізнаєшся, як Санько допоміг Грицикові стати непереможним воїном — характерником, чому Демко Дурна Сила знову змінив своє прізвисько, і як Телесикові з Чорториєм вдалося винайти підводний човен і перепливти на ньому Чорне море. А небезпеки… На те вони й небезпеки, аби їх долати...

Трилогія Володимира Рутківського «Джури» -  епопея про початки козацтва в Україні. А й справді — як воно виникало це унікальне лицарство? Хто були ті перші відчайдухи, що поселялися на Дніпрі на межі з Диким полем? Історики дають вельми скупі відомості. Що ж, якщо мовчить наука, то своє слово скажуть письменники. Володимир Рутківський пише роман «Джури козака Швайки».  Ілюстрації до книжки намалював один із найталановитіших українських ілюстраторів – Максим Паленко. "Джури козака Швайки", які вийшли 2007 року, стали подією в Україні. Динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям. Володимира Рутківського завжди вабить невідоме в історії. Письменник зацікавився співжиттям татар і українців. І Володимир Рутківський пише „Джур-характерників”, де чи не вперше в українській літературі кримські татари постають не трафаретно-усталеним образом стихійного лиха, що постійно нависає над ненькою-Україною. Пізніше Володимир Рутківський знаходить цікавий для себе ще один сюжетний хід – «підводний човен у степах України». Він пише третю частину «Джури і козацький човен». У цьому романі Володимир Рутківський знову постає блискучим оповідачем і чарівником слова. На читача чекають неймовірні пригоди, шалені звитяги і нові відкриття.

 

Через детективні пригоди – до історії рідного краю. На сторінках книги – захоплююча мандрівка замками України, переплетення сучасного і минулого, містики і реальності, багато пригод і гумору. Це повість для школярів, яка вчить їх щирому патріотизму, навчає розрізняти справжнє і фальшиве. ... Усе почалося з того, що в сімейства Руснаків з`явилася Машка - пошарпаний, але все ж нічогенький автомобільчик. А далі... привид повідомив, що старовинна реліквія у небезпеці, - і почалися шалені перегони, небезпечна, сповнена містики і захвату мандрівка замками України у пошуках козацької шаблі...

Вірші Анатолія Качана зі збірки "За нашим садом грає море", що зачаровують своєю образністю, ліризмом та мелодійністю: "Гойдалка біля Дунаю", "Рідні береги", "Після бурі", "Білі ночі в Одесі", "Райські дні", "До синього моря", "Дорога на Південь", "Туманний ранок", "Морський Туман", "Козак з казоК", "Козацький степ", "Мобільна розмова", "Сад над морем".

 

 

 

 

 

"Під містечком Берестечком змовкли вже литаври, 
Поламались гострі списи, кулі одсвистали.

Налетіло гайвороння та й заголосило:
«Скільки тої молодої перебито сили!

Справа - триста, зліва - триста, попереду — триста. 
Скільки того молодого впало товариства!»..." 

(Йосип Струцюк)

 

 

Анатолій Леонтійович Качан — відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він — автор 17 книжок для дітей. У цьому розділі читайте поезії зі збірок віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море", "Гуляє парус на Лимані". 

 

 

Вірші до свята Покрови Пресвятої Богородиці від українських авторів: Катерини Пасічної, Володимира Коломійця, Надії Гуменюк, Дмитра Білоуса, Олеся Лупія, Лесі Храпливої-Щур, Надії Галоковської, Богдана Чепурка, Тетяни Винник, Юлії Хандожинської.

 

 

"Запорізька січ", "Хочем знати", "Прадід", "На Янівському цвинтарі", "Прапорець" - дитяча поезія львовської поетеси Марії Хоросницької, присвячена козакам та стрільцям-патріотам, що боролися за нашу країну.

Ці вірші написав у першій половині минулого століття поет Маркіян Шашкевич, який жив у Західній Україні. Той край перебував тоді під Австро-Угорщиною, українське населення називало себе русинами, а свою мову — руською. Поет закликає свій пригнічений народ пам’ятати героїчне минуле, не цуратися рідного слова. Читайте вірші Маркіяна Шашкевича зі збірки "Дайте руки, юні други": "Слово до чтителей руського язика", "Веснівка", "Вірна", "Місяченько круглоколий закрився хмарою...", "Наливайку", "Хмельницького обступленіє Львова", "Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139", "Споминайте, братя милі...", "Згадка", "Чом, козаче молоденький...", "Поза тихий за Дунай...", "Підлисє", "Над Бугом", "Бандурист (Уривок з піснетвору «Перекинчик бісурманський») ", "Пісенька 3", "Побратимові, посилаючи єму пісні українські (Дума)", "Пісеньки і грачки діточії", "Вже сонце красно...", "Марусенька мила...",  "Фрагменти", "Думка", "Відкинь той камінь, що ти серце тисне!..", "Руська мати нас родила...",  "Серед поля, край могили...", "На зеленій полонині...".

 

До цього збірника увійшли пісні, записані Надією Поляковою протягом 90-х років минулого століття переважно в Оріховському, Запорізькому, Чернігівському і Токмацькому районах Запорізької області від фольклорних колективів або окремих носіїв фольклору, які саме і передали фольклорним колективам старовинні пісні: "За Україну!", "Ой у лузі червона калина", "Розлилися круті бережечки", "Гомін, гомін, гомін по діброві", "Зажурилась Україна", "Стоїть явір над водою", "Ой на горі та женці жнуть", "Ой у лузі та ще й при березі".

 

 

Більше козацьких пісень та їх характеристику дивіться на нашому сайті: 

Козацькі пісні

У добірці пропонуються такі козацькі пісні та їх характеристика: 

"А, хто хоче війну знати", 
"Гаєм зелененьким вода тече", 
"Гей, з устні Дніпра та до вершини", 
"Гомін, гомін по діброві", 
"Гомін, гомін, гомін", 
"Горе мені, козакові, що батька немає", 
"Да вари, мати, вечеряти", 
"Добривечір тобі, зелена діброво", 
"Засвистали козаченьки в похід з полуночі", 
"Коло млина, млина", 
"На вулиці сурма грає", 
"Не жаль мені на сотника", 
"Не жур мене, моя мати",
"Нещаслива годинонька була", 
"Ой а у полі, гей, терен, теренок", 
"Ой зацвіла калинонька у темному лузі", 
"Ой із лісу із темного", 
"Ой крикнула лебедонька", 
"Ой кряче, кряче чорненький ворон", 
"Ой літа орел, літа сизокрилий", 
"Ой мандрував молодий козак", 
"Ой матусю, та не гай мене", 
"Ой по горах сніги лежать", 
"Ой сів козак їсти, ідуть к йому вісти", 
"Ой там в степу при дорозі", 
"Ой у лузі та і при березі", 
"Понад морем, Дунаєм", 
"Соколику-сину! Вчини мою волю", 
"Ставлю коня в вишневому саду", 
"Стоїть явір над водою",
"Та йшов козак дорогою", 
"Туман поле покриває". 

***********************************************************

 

"Палають огні при долині, 
І північ заходить, і сон. 
Татари сидять при долині 
На всіх поділяють полон.."

(Андрій Малишко)