Публікації за тегом: Козацькі

Сортувати:    За датою    За назвою

Тарас Шевченко. Поема Гайдамаки. Гупалівщина. Ілюстрація Тараса Шевченка"Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися,
У будинках мліла..."

(Тарас Шевченко)

Тарас Шевченко. Поема Гайдамаки. Бенкет у Лисянці. Ілюстрація Тараса Шевченка"Смеркалося. Із Лисянки
Кругом засвітило:
Ото Гонта з Залізняком
Люльки закурили..."

(Тарас Шевченко)

Тарас Шевченко. Поема Гайдамаки. Лебедин. Ілюстрація Тараса Шевченка"...Я сирота з Вільшаної,
Сирота, бабусю.
Батька ляхи замучили,
А мене... боюся.
Боюсь згадать, моя сиза..."

(Тарас Шевченко)

Тарас Шевченко. Гайдамаки. Поема. Гонта в Умані. Ілюстрація Тараса Шевченка"Хвалилися гайдамаки,
на Умань ідучи:
«Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі».
 Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти -
Батьків немає..."  (Тарас Шевченко)

Поема Тараса Шевченка. Гайдамаки. Епілог. Ілюстрація Тараса Шевченка"Давно те минуло, як, мала дитина,
Сирота в ряднині, я колись блукав
Без свити, без хліба по тій Україні,
Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв..."

(Тарас Шевченко)

Тарас Шевченко. Поема Гайдамаки. Передмова автора. Ілюстрація Тараса Шевченка. Козацький бенкет. Олівець. 1838"... Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива, бо ще є люди, которі його знали. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, - за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «Коли старі люди брешуть, то й я з ними." (Тарас Шевченко)

Андрій Чайковський. За сестрою. Повість. Художник Любомир Медвідь.Історична повість Андрія Чайковського «За сестрою» переносить читача в давні часи і знайомить з життям запорозьких козаків, які боронять свій край від татарських набігів.

Пісні Марусі Чурай, українські пісніЄ прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу, по таких скарбів належить і народна лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій - і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні по нашій землі. І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай. Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій. (Михайло Стельмах)

Характеристика козацьких пісень (критика)

Виникнення і розвиток козацьких пісень пов'язані з історією козацтва, що сформувалося в XV—XVI сторіччя у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників і уславилося своєю мужністю, героїзмом, відданістю вітчизні. Багато з них своїми мотивами та ідейним змістом споріднені з історичними піснями та думами.

фольклор народна мудрість, Усна народна творчість, українські пісні, Суспільно-побутові пісні, Козацькі пісніУ статті пропонуються такі козацькі пісні та їх характеристика: 

"А, хто хоче війну знати", 
"Гаєм зелененьким вода тече", 
"Гей, з устні Дніпра та до вершини", 
"Гомін, гомін по діброві", 
"Гомін, гомін, гомін", 
"Горе мені, козакові, що батька немає", 
"Да вари, мати, вечеряти", 
"Добривечір тобі, зелена діброво", 
"Засвистали козаченьки в похід з полуночі", 
"Коло млина, млина", 
"На вулиці сурма грає", 
"Не жаль мені на сотника", 
"Не жур мене, моя мати",
"Нещаслива годинонька була", 
"Ой а у полі, гей, терен, теренок", 
"Ой зацвіла калинонька у темному лузі", 
"Ой із лісу із темного", 
"Ой крикнула лебедонька", 
"Ой кряче, кряче чорненький ворон", 
"Ой літа орел, літа сизокрилий", 
"Ой мандрував молодий козак", 
"Ой матусю, та не гай мене", 
"Ой по горах сніги лежать", 
"Ой сів козак їсти, ідуть к йому вісти", 
"Ой там в степу при дорозі", 
"Ой у лузі та і при березі", 
"Понад морем, Дунаєм", 
"Соколику-сину! Вчини мою волю", 
"Ставлю коня в вишневому саду", 
"Стоїть явір над водою",
"Та йшов козак дорогою", 
"Туман поле покриває". 

 

Українські пісніПісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).

Прийом у запорожці. Народний переказ"Запорожці як підмовлять було до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу: "Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо. "От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, але не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакати..." (З народного переказу)

 

Вірші Тараса Шевченка, Марії Пригари, Яни Яковенко про козаківВірші Тараса Шевченка, Костянтини Малицької, Йосипа Струцюка, Марії Пригари, Яни Яковенко, Марії Хоросницької та інших українських авторів про козаків та козацтво.

Січові пісні Віри Лебедової (Костянтини Малицької)Вірші-пісні Костянтини Малицької (Віри Лебедової): "Марш січовий", "Марш соколів", " В Січ ставай", "Вгору прапор", "Січ у поході", Січовий поклик", "У Січі! У Січі гуртуймося, брати", "Поставали козаченьки", "З Новим роком".

Художник В. Г. Котляр. Козацькі вірші та пісні Вірші "Про козаків", "Козацька мирилка", "Козацька розминка", "Гей, козаче – козаченько".

Іван Підкова,  вірш Тараса Шевченка"Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати."

(Тарас Шевченко)

Яна Яковенко, козацька мирилка"Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки." (Яна Яковенко)

Марія Пригара, вірші про козаків-запорожцівВірші Марії Пригари про козаків: "Козацька дума", "Побратими", Ой повійте, вітри низовії, "Козаки", "Прадід".

Вірші для дітей від Марії ПригариУ цьому підрозділі можна знайти як окремі твори Марії Пригари, так і тематичні добірки віршів поетеси: про дітей, про школу, про дівчат, про ліс, про звірят та птахів, про війну, про Дніпро та природу, про козаків-запорожців.


Всього:
59
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 3
1   2   3  
Топ-теми