ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ
(пісні літературного походження)
Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу, по таких скарбів належить і народна лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій — і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні по нашій землі. І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай. Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій:
Ішов милий горонькою,
Мила — під горою,
Зацвів милий роженькою,
Мила — калиною.
Воістину, і зацвіла калиною, і закрасувалась калиною на лугах нашого мелосу творчість легендарної поетеси. Три віки ходять пісні, приписувані Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмирущі.
(Михайло Стельмах)
* * * * * * * * * * * * * * *
|
|
Маруся Чурай ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ Засвіт встали козаченьки Не плач, не плач, Марусенько, Стоїть місяць над горою, — Прощай, милий мій синочку, — Ой рад би я, матусенько, Ой Бог знає, коли вернусь, Прийми ж її, матусеньку, — Яка ж бо то, мій синочку, Засвіт встали козаченьки
* * *
ВІЮТЬ ВІТРИ Віють вітри, віють буйні, Трачу літа в лютім горі Не поправлять сльози щастя, Єсть же люди, що і моїй Що на полі, що на пісках, Де ти, милий, чорнобривий? Полетіла б я до тебе, До кого я пригорнуся,
ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ БАРВІНОЧКУ Зелененький барвіночку, Зелененький барвіночку,
* * *
ІШОВ МИЛИЙ ГОРОНЬКОЮ Ішов милий горонькою, Ой ти живеш на гороньці, Ой коли б ти так нудився, Рибалочка по бережку Рибалочка на човнику Рибалочка по бережку,
* * *
В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ В кiнцi греблi шумлять верби Ой немає козаченька, — Росла, росла дiвчинонька, Ой не плачте, карi очi, — Зелененькi огiрочки,
В ОГОРОДІ ХМЕЛИНОНЬКА В огороді хмелинонька Що ж хмелина зелененька, Як хмелині вгору виться —
ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ — Грицю, Грицю, до роботи! - — Грицю, Грицю, молотити! - — Грицю, Грицю, роби хліб! — Грицю, Грицю, хоч жениться? — Галю, серденько моє,
* * *
ЛЕТИТЬ ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ Летить галка через балку, "Не пускає мене мати Пусти ж мене, моя мати, "Не пущу ж я, дитя моє, Вчора звечора пізненько, Вийшла, стала над річкою Змалювала біле личко Було б тобі, моя мати,
* * *
НА ГОРОДІ ВЕРБА РЯСНА На городі верба рясна, Вона красна ще й вродлива, В неї доля нещаслива, Ой немає та й не буде, Розраяли, розлучили, На городі верба рясна,
* * *
ПРИЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕНЬКА Прилетіла зозуленька Ой як вийшла Марусенька, «Будеш, мила Марусенько, «Бодай же ти, зозуленько,
* * *
СИДИТЬ ГОЛУБ НА БЕРЕЗІ Сидить голуб на березі, Ой ти ж мені обіцявся Будь щасливий із тією, Буду Бога я просити, Як не хочеш, моє серце, — Ой є в мене таке зілля — Буду пити через силу, Буду пити, буду пити,
* * *
ЧОГО Ж ВОДА КАЛАМУТНА Чого ж вода каламутна,
* * * |
|
|
|
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
* * *
КОТИЛИСЯ ВОЗИ З ГОРИ Котилися вози з гори, та в долині стали,
* * *
СТЕЛИСЯ, СТЕЛИСЯ, ЗЕЛЕНИЙ ГОРОШЕ Стелися, стелися, зелений горшку! |
|
За матеріалами: "Дівчина з легенди Маруся Чурай". Упорядкування Леоніда Кауфмана. Художник - Валентина Ульянова. Видавництво художньої літератури "Дніпро", Київ, 1974.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Марусю традиційно називають "дівчиною з легенди", оскільки реальність її існування документально не підтверджується. Образ "української Сапфо" склався під впливом літературних творів ХІХ - ХХ сторічч (балад, поем, драм, повістей, романів українською, польською та російською мовами), створених на основі народних оповідань.