Ірина Михалевич
Шукаємо натхнення в традиції!
Коли в нас виникає бажання написати писанку, ми відшукуємо традиційні зразки і відтворюємо за ними вподобаний орнамент. Коли писанкар працює зі зразками рік-два, то у нього народжується бажання компонувати символи, інтерпретувати орнаменти. Тобто майстер прагне заявити про себе, вирізнитися. Іноді здається, що інтерпретація — єдиний спосіб заявити про себе.
На противагу цьому зауважимо, що напрацювати власний почерк можна і тоді, коли матимеш справу виключно з традиційними зразками.
Найпростішу писанку можна виконати так, що вона буде рівнею насиченій авторській роботі. Чим же приваблива простота? Найперше — природністю.
Роботу писанкаря легко вирізнити з-поміж багатьох інших за почерком. У писанкарстві є своя каліграфія. Неповторний почерк доповнює осібне розуміння, бачення орнаменту. І почерк, і бачення є результатом досвіду — часу, помноженого на зусилля.
Писанка стає особливою завдяки ще одній обов'язковій умові: привабливості; зворушливості писанці надає не полиск лаку, не барви, а натхнення.
Щедрим натхненням можуть зарядити писанки, які походять із села Суржа, що на Поділлі. Унікальна річ! З цього села збереглася сорок одна писанка. Одна з них має біле тло.
Відтворюймо традиційні писанки! Заряджаймося натхненням.
На фото: писанка відтворена за зразком з села Суржа, Поділля.
Писанка фарбована у відварі з березових сережок та двічі — у чорничному барвнику. Перший раз чорниці зафарбували жовту писанку в зелене. Другий — у насичений чорний колір. Відмито до білого тла оцтом (2 хв). Віск зведено полум'ям свічки.
Ірина Михалевич, писанкарка
Матеріал люб'язно надано автором.
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
