Публікації за тегом: Міфи та легенди

"Давним-давно в Карпатах-горах
Жив парубок на ймення Прут.
На небі засвітились зорі,
Додому лісоруби йдуть.
А він, вмостишись під ялину,
Кептар під голову поклав,
Заснув і бачить: в полонині
Бреде красуня поміж трав.
Чи так було, чи то здалося..."
(Марія Яновська)

 

Читаймо цікаві казки-легенди від Еліни Заржицької: «Про молодого музику Звенигора», «Про рибалку та русалку», «Сонячний чоловічок».

 

 

 

 

 

 

"...От які богатирі були — земля не держала!.. У нього, у того запорожця, сім пудів голова!.. А вуса у нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправе одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і трійка коней з повозкою проскочила. Вони на дванадцяти язиках уміли балакати; вони із води могли сухими виходити; вони уміли, коли треба, і сон на людей насилати, і туман, на кого треба, пускати, і в річки переливатися... Вони мали у себе такі верцадла, що, дивлячись у них, за тисячу верстов бачили, що воно у світі й робиться. Оце, як іти куди у поход, то він, хто там у їх був за старшого — чи ватажок який, чи сам кошовий - то він, кажу, візьме у руки верцадло, подивиться в нього та й каже: «Туди не ідімо, бо там ляхи ідуть, і туди не ідімо, бо там турки або татари заходять, а сюди ідімо, бо тут аж нікогісінько нема...»" (уривок з народного переказу)

 

"Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а татари прочули про те та одразу й побігли на Січ і почали там хазяйнувати: усіх православних християн забрали та й повели у полон. А вони, бідні, не хочуть іти та плачуть і ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не вдаряють та нагайками їх підганяють. Як ось прочув про те кошовий Сірко. Зараз зібрав своїх козаків — та в погоню за татарами: визволяти православних людей. Та летить, як птиця. Добіг близько до татар; бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало — і давай хитрити. Спинив свого коня і крикнув на козаків..." (уривок з народного переказу)

 

"Отак Аврам із Єгипту разом із дружиною, з усім набутком та з небожем Лотом подався до Неґеву, а від Неґеву — до Бет-Елу*, де колись був його намет. Аврам був багатієм: у нього були чималі стада, багацько срібла й золота. У Лота, що ходив з Аврамом, теж була худоба і намети. Але землі для належного господарювання на обох не вистачало. Між їхніми пастухами почали виникати чвари..." ... "Після тяжких випробувань, битв і допомоги Лотові Аврамове майно не поменшало. Він мав худобу, срібло, золото, і лише одне засмучувало його: в нього досі не було дітей. І почав Аврам жалітися Господові..." ... "Час минав, а Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому дітей. У неї була служниця родом з Єгипту, на ім’я Аґар. І Сара сказала Аврамові: "Я не можу народити тобі дітей, але, може, моя служниця народить від тебе, і тоді вони стануть моїми нащадками..." ... "Коли Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років, а дітей у нього й Сари ще не було, знову з’явився йому Бог і сказав: "Я Бог Усемогутній, вір Мені й будь праведний. І Я укладу з тобою угоду, і ти будеш батьком численних народів..." ... "Про міста Содом і Гомору ширився поганий поголос. То й Бог повідав Авраамові: "Гріх Содома й Гомори дуже тяжкий. Якщо їхні мешканці справді такі, як про них кажуть, то Я скараю їх і зруйную ці міста..." (з біблійних переказів у перекладі Леся Герасимчука) 

 

До розділу "Агамемнон і син його Орест" книги Миколи Куна "Легенди і міфи Стародавньої Греції увійшли такі: "Смерть Агамемнона", "Орест метиться за вбивство батька", "Аполлон і Афіна Паллада рятують Ореста від переслідування Еріній", "Орест їде в Тавріду по священне зображення Артеміди".

 

"Якось божественний пустун Ерот, натомившися стріляти з лука, прибіг до своєї матері Афродіти, виліз їй на коліна, став лащитись і цілувати їй білі, як морська піна, руки. Богиня обняла сина, притулила до себе його золоточубу голівку, та він, непосидючий, верткий, раптом крутнувся і ненароком дряпнув їй ніжні груди золотою стрілою. Від сильного болю Афродіта випустила малого з рук, а той, нічого й не помітивши, побіг собі бавитися на схили Олімпу. А прекрасна богиня вперше відчула, як боляче ранять стріли її сина Ерота. Світ навколо неї наче змінився. Тепер Афродіту вже не ваблять прегарні острови і міста, що присвятили їй люди, збудувавши мармурові храми й вівтарі на шану богині кохання. Не вабить її навіть небесна блакить і захмарний Олімп, де височіє оселя безсмертних богів. Усі її думки линуть до нього – юного мисливця Адоніса, такого дивно гарного, що навіть лісові дріади та гірські ореади не можуть звести з нього очей..." (з давньогрецького міфу)

 

Зміст давньогрецького міфу "Аргонавти": Фрікс і Гелла Ясон Відплиття Острів Лемнос Пропонтіада Дальші пригоди Нові небезпеки Колхіда На Олімпі В Еетовому палаці Медея Ясонові подвиги Золоте руно Втеча Зевсова кара Нові випробування Повернення У Корінфі Ясонова смерть

 

"Восени багато роботи для жінок. Не встигне жінка вибрати цибулю і часник, як вже квасоля проситься — тріскають стручки і показують білі зуби. А кукурудза, буряки, картопля... А сливи, яблука, груші! Треба ж назбирати і грибів, ожини, горіхів. Та що там казати: роботи по вуха. Бо треба й посадити, й пересадити, й розсадити... Зібрати, перебрати, перекласти, висушити, змолотити, очистити, поскладати, дозбирати... Зима спитає, де літо було. Зібралися жінки на раду. Вирішили вирядити до цариці Осені свою посланницю — чесну і працьовиту дівчину, щоб переказала Осені їх вічний жаль і попросила полегшити клопоти. А жила цариця Осінь не далеко, не близько, а за сімома горами, за п’ятьма лісами, за трьома річками. Та й дорога була небезпечна..." (з легенди)

Легенди Стародавньої Греції у переказі Миколи Куна про Зевса, Посейдона, Аіда (Плутона), Геру, Іо, Аполлона, Артеміду, Афіну Палладу, Гермеса, Ареса, Афродіту, Ерота, Гіменея, Гефеста, Деметру і Персефону, Діоніса, Пана, Марсія, Асклепія (Ескулапа), Тіфона, Тріптолема, Ерісіхтона, Фаетона, Лікурга, Ікарія, Мідаса, Сірінгу, Ареса, Афродіту, Пігмаліона, Нарцісса, Адоніса, Арахну, Актеона та інших.

Як і в багатьох міфах інших народів, створення світу в індійській міфології пов’язане з верховним божеством — Брахмою, а його походження обумовлено чарівним предметом — першопочатком усього — Золотим Яйцем (за іншою версією, Лотосом).

Одного разу Небо докоряло рослинам хлібного поля за невдячність: "Усе, що населяє землю, дякує мені. Квіти підносять до небес свої пахощі, ліси — таємничий шепіт, птахи — чарівні співи; лиш ви стоїте, мов закам'янілі, і мовчите. Я наповнюю ваше коріння життєдайною вологою і допомагаю визрівати золотим зернам у ваших золотих колосках". "Це не так. Ми дуже вдячні тобі,— заперечило Колосся.— Наша вдячність у тому, що ми прикрашаємо землю морем зелені. У нас немає іншого способу свою вдячність. Ми не можемо піднестися до тебе. Дай нам таку змогу, і ти відчуєш нашу ласку і любов..." (з народної легенди)

Зміст давньогрецького міфа "Геракл": Народження героя Гераклова юність Одруження і безумство Геракла Подвиг перший: Немейський лев Подвиг другий: Лернейська гідра Подвиг третій: Керінейська лань Подвиг четвертий: Ерімантський вепр Подвиг п’ятий: Авгієві стайні Подвиг шостий: Стімфалійські птахи Подвиг сьомий: Крітський бик Подвиг восьмий: Діомедові коні Геракл у Адмета Подвиг дев’ятий: Іпполітин пояс Геракл у Лівії Подвиг десятий: Геріонові корови Подвиг одинадцятий: Золоті яблука Гесперід Подвиг дванадцятий: Пес Кербер Інші Гераклові подвиги Деніяра Іола Смерть і безсмертя Геракла

 

Легенди і міфи Стародавньої Греції у переказі Миколи Куна про Девкаліона, Пірру, Прометея, Пандору, Еака, Данаїд, Персея, Сізіфа, Беллерофонта, Тантала, Пелопса, Європу, Кадма, Зета, Амфіона, Ніобу, Геракла, Гераклід, Кекропа, Еріхтонія, Ерехтея, Кефала, Прокріду, Прокну, Філомелу, Борея, Оріфію, Дедала, Ікара, Тесея, Мелеагра, Кіпаріса, Орфея, Еврідіку, Гіацінта, Поліфема, Акіда, Галатею, Діоскур, Кастора, Полідевка, Атрея, Фієста.
 

"Жили собі в одному селі чоловік та жінка і був у них один-єдиний син. Коли син народився — зраділи вони: буде кому доглянути їх до старості. Ось виросте син і буде поле орати, худобу пасти, дрова на зиму запасати, а вони, старі, відпочинуть. Та от син виріс, батьки постаріли, а відпочинку їм немає. Син вийде на сонечко, розляжеться на траві і лежить, а батьки працюють. Лежить їхній син і мріє про те, як піде він у місто і знайде під кущем торбу із золотими монетами..." (з народного)

 

У розділі "Аргонавти" книги "Легенди і міфи Стародавньої Греції" є такі міфи та легенди у переказі Миколи Куна: "Фрікс і Гелла", "Народження і виховання Ясона", "Ясон в Іолку", "Ясон збирає супутників і готується до походу в Колхіду", "Аргонавти на Лемносі", "Аргонавти на півострові Кизику", "Аргонавти в Мізії", "Аргонавти у Віфінії (Амік)", "Аргонавти у Фінея", "Сімплегади", "Острів Аретіада і прибуття в Колхіду", "Гера й Афіна в Афродіти", "Ясон в Еєта", "Аргонавти звертаються за допомогою до Медеї", "Ясон виконує доручення Еєта", "Медея допомагає Ясону викрасти золоте руно", "Повернення аргонавтів", "Ясон і Медея в іолку. Смерть Пелія", "Ясон і Медея в Корінфі. Смерть Ясона".

До розділу "Давньогрецький епос. Одіссея" з книги "Легенди і міфи Стародавньої Греції" у переказі Миколи Куна увійшли такі: "Одіссей у німфи Каліпсо", "На Ітаці під час відсутності Одіссея женихи бешкетують, розкрадаючи його майно", "Телемах у Нестора і в Менелая", "Женихи готують загибель Телемахові, коли він повернеться до Ітаки", "Одіссей покидає острів німфи Каліпсо", "Одіссей і Навсікая", "Одіссей у царя Алкіноя", "Одіссей розповідає про свої пригоди", "Одіссей на острові циклопів. Поліфем", "Повернення Одіссея в Ітаку", "Одіссей в Евмея", "Повернення Телемаха в Ітаку", "Телемах приходить до Евмея. Одіссей і Телемах", "Одіссей приходить під виглядом мандрівника до свого палацу", "Одіссей і Пенелопа", "Одіссей розправляється з женихами", "Одіссей відкривається Пенелопі", "Душі женихів у царстві Аїда", "Одіссей у Лаерта", "Повстання громадян і примирення їх з Одіссеєм".

До розділу "Давньогрецький епос. Троянський цикл" книги "Легенди і міфи Стародавньої Греції" у переказі Миколи Куна увійшли такі: "Єлена, дочка Зевса і Леди", "Пелей і Фетіда", "Суд Паріса", "Паріс повертається до Трої", "Паріс викрадає Єлену", "Менелай готується до війни проти Трої", "Ахілл", "Троя", "Герої Греції в Мізії", "Греки в Авліді", "Плавання греків до берегів Трої. Філоктет", "Перші дев’ять років облоги Трої", "Сварка Ахілла з Агамемноном", "Народні збори. Терсіт", "Герць Менелая з Парісом", "Пандар порушує клятву. Битва", "Гектор у Трої. Прощання Гектора з Андромахою", "Продовження битви. Герць Гектора з Аяксом", "Перемога троянців", "Агамемнон робить спробу примиритися з Ахіллом", "Одіссей і Діомед вирушають вивідачами в табір троянців. Коні Реса", "Бій біля грецького табору", "Бій біля кораблів", "Подвиги і смерть Патрокла", "Бій за тіло Патрокла", "Фетіда у Гефеста. Озброєння Ахілла", "Примирення Ахілла з Агамемноном", "Ахілл стає до бою з троянцями", "Герць Ахілла з Гектором", "Похорон Патрокла", "Пріам у шатрі Ахілла. Поховання Гектора", "Битва з амазонками. Пенфесілія", "Бій з ефіопами. Мемнон", "Смерть Ахілла", "Смерть Аякса Теламоніда", "Філоктет. Останні дні Трої", "Падіння Трої", "Повернення греків на батьківщину".

До розділу "Фіванський цикл" книги Миколи Куна "Легенди і міфи Стародавньої Греції увійшли такі: "Едіп. Його дитинство, юність і повернення до Фів", "Едіп у Фівах", "Смерть Едіпа", "Семеро проти Фів", "Антігона", "Похід епігонів", "Алкмеон".

 

 

"У царя Бела, що походив з роду Зевсової улюблениці, аргоської царівни Іо, було двоє синів: один із них – Данай – став володарем Лівії, а другий – Єгипт – дістав Аравію і згодом підкорив іще той край, де життєдайний Ніл впадає у море. Цю країну переможець назвав на шану собі Єгиптом. Обидва брати мали від різних дружин – наяд, дріад чи смертних жінок – по п’ять десятків дітей: Єгипт – синів, а Данай – прекрасних дочок. Таким великим потомством вічні боги благословили рід Іо, але могутня Гера, яка нещадно переслідувала красуню-аргов’янку, ненавиділа і її далеких нащадків. Мабуть, тому й не було згоди поміж синами старого Бела. Коли він помер, сини засперечались за владу, і Єгипт пішов війною проти Даная. Швидко забрав він володіння рідного брата і зажадав, щоб Данаїди поодружувалися з його синами..." (з давньогрецького міфу)