БІБЛІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
АВРАМ І ЛОТ
Бут., 13
Аврам був багатієм: у нього були чималі стада, багацько срібла й золота. У Лота, що ходив з Аврамом, теж була худоба і намети. Але землі для належного господарювання на обох не вистачало. Між їхніми пастухами почали виникати чвари.
Тому Аврам сказав Лоту:
— Не треба сваритися ні нам, ні пастухам, бо ми близька рідня.
Край цей просторий, і нам слід розділитися: коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти — праворуч, то я піду ліворуч.
Подивився Лот на околицю Йорданську, що наводнена вся аж до Цоару, як Господній сад або єгипетський край, і вирішив залишитися там. Так Аврам оселився в землі ханаанській, а Лот — на рівнині аж до Содому.
А люди содомські були дуже злі та грішні перед Господом.
І промовив Господь до Аврама, коли Лот відійшов від нього:
— Зведи очі свої та поглянь на північ, на південь, на схід, на захід, бо всю цю країну Я віддам навіки тобі та твоїм нащадкам.
А нащадків у тебе буде безліч — як піску морського.
Отож Аврам оселився біля діброви Мамре в Хевроні й спорудив там жертовник Богу.
* Бет-Ел - дім Божий, у деяких перекладах Вефіл (Вефіль).
* * *
ОБІТНИЦЯ Й ВІРА
Бут., 15:1-6
Після тяжких випробувань, битв і допомоги Лотові Аврамове майно не поменшало. Він мав худобу, срібло, золото, і лише одне засмучувало його: в нього досі не було дітей. І почав Аврам жалітися Господові.
Тоді Бог знову з’явився йому й сказав:
— Не бійся, Авраме, бо Я — твій щит, і твоя нагорода буде дуже велика.
Проте Аврам відповів:
— Господи мій, Боже, що ж Ти даси мені? Я невдовзі помру бездітним, і в моєму домі залишиться за господаря Елі-Езер із Дамаска, мій слуга. Адже Ти, Господи, не дав мені нащадка.
На це Бог сказав:
— Ні, твоїм спадкоємцем буде не слуга, а той, хто народиться безпосередньо в тебе.
Бог вивів його з намету й продовжив:
— Поглянь на небо. Спробуй-но порахувати зірки. Скільки зірок у небі — стільки буде в тебе нащадків.
Дивно було це чути Аврамові, але він повірив. Бог зарахував це йому як праведність і ще раз нагадав, що всю нову країну віддає йому в спадок.
* * *
НАРОДЖЕННЯ ІЗМАЇЛА
Бут., 16
Час минав, а Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому дітей. У неї була служниця родом з Єгипту, на ім’я Аґар. І Сара сказала Аврамові:
— Я не можу народити тобі дітей, але, може, моя служниця народить від тебе, і тоді вони стануть моїми нащадками.
Отож Сара, після десятьох років перебування в Ханаані, привела до чоловіка свою служницю Аґар, і невдовзі стало відомо, що Аґар чекає на дитину. Однак, відчувши, що в неї буде дитина, Аґар почала зневажати свою пані й погорджувати нею. Сара засмутилася, почала скаржитись Аврамові, а той відповів, що нехай дружина сама дасть собі раду з власною служницею. Тоді Сара так запопалася до Аґар, що та втекла в пустелю. Там біля джерела зустрів її Янгол Божий і запитав:
— Аґаро, служнице Сари, звідки ти прийшла й куди прямуєш?
Аґар узялася нарікати на свою недолю.
— Повернися до своєї пані,— сказав їй Янгол,— і слухайся її. Я настільки помножу твоє потомство, що його не можна буде полічити. Ти народиш сина і назвеш його Ізмаїлом*, бо почув Бог про твою скорботу. Він буде невгамовної вдачі: його рука буде проти всіх і рука всіх буде проти нього.
Настав час, і Аґар народила сина, котрого Аврам назвав Ізмаїлом. А було тоді Аврамові вісімдесят шість років.
* Ізмаїл — Бог почує.
* * *
ГОСПОДЬ ПОВТОРЮЄ СВОЮ ОБІЦЯНКУ
Бут., 17:1—5, 15, 19—22; 18:1-17
Коли Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років, а дітей у нього й Сари ще не було, знову з’явився йому Бог і сказав:
— Я Бог Усемогутній, вір Мені й будь праведний. І Я укладу з тобою угоду, і ти будеш батьком численних народів. А щоб ти пам’ятав про це, не називай себе більше Аврамом: твоє ім’я тепер Авраам*, а в твоєї дружини буде ім’я Сарра**. Твоя дружина народить тобі сина, і ти назвеш його Ісаком***. Я укладу з ним вічний союз для потомства по ньому. Я також поблагословлю Ізмаїла, але союз укладу з Ісаком, якого Сарра народить тобі за рік о цій самій порі.
Бог завершив Своє слово і відійшов від Авраама.
На третій день після того стояла спека, і Авраам сидів біля входу до свого намету в діброві Мамре. Раптом бачить: навпроти нього спинилося троє подорожніх. То був Бог, що з’явився у такій подобі посланців, тобто Янголів. Авраам поспішив до мандрівців, вклонився до землі й звернувся до старшого:
— Пане! Не минайте моєї оселі. Відпочиньте під деревом, зараз Вам дадуть води, щоб умитися, а я принесу хліба.
Подорожні згодилися. Авраам поспішив до Сарри:
— Візьми три міри пшеничного борошна й спечи хутенько коржиків, та нехай заріжуть теля.
Коли все було готове, Авраам подав гостям сир, молоко, теля й хліб, а сам стояв поруч із Ними попід деревом.
Подорожні запитали його:
— А де Сарра, твоя дружина?
Він відповів:
— Тут, у наметі.
Тоді Авраам почув такі слова:
— Я повернуся до тебе за рік о цій же порі, і Сарра вже матиме сина.
Сарра також чула мовлене й подумки розсміялася: адже вона була вже така стара! Хіба може повернутися молодість?
І Бог звернувся до Авраама:
— Чому Сарра сміється? Хіба є щось неможливе для Господа?
Сарра перелякалася і заперечила:
— Я не сміялася.
А подорожні підвелись і рушили до міста Содома, й Авраам пішов з ними, аби провести їх. І Бог вирішив відкрити Аврааму долю Содома й Гомори.
* Авраам («Ав» означає батько, а «раам» вказує на численність);
** Сарра — вельможа, княжна.
*** Ісак (по-гебрайському Іцхак) — «він сміятиметься».
* * *
СОДОМ І ГОМОРА
Бут., 18:20-23, 32-33; 19:1, 15-28
Про міста Содом і Гомору ширився поганий поголос. То й Бог повідав Авраамові:
— Гріх Содома й Гомори дуже тяжкий. Якщо їхні мешканці справді такі, як про них кажуть, то Я скараю їх і зруйную ці міста.
Але Авраам звернувся до Бога й почав заступатися за людей і ще наприкінці запитав:
— Не прогнівайся, Боже, за моє запитання: якщо в цьому місті знайдеться хоча б десятеро праведників, то невже ти вигубиш їх разом із грішниками й не пробачиш цьому місту?
Господь відповів Авраамові:
— Якщо знайдеться в місті десять праведників, я пробачу його заради них.
А в Содомі мешкав Лот, небіж Авраамів. І оце надвечір прийшли до Содома два Янголи, але не знайшли праведних людей, крім Лота, котрий сидів біля міської брами. Лот запросив їх до себе і влаштував їм гостину з перепічок, а тоді залишив ночувати. Проте поночі содомський люд обступив дім Лота: усі мешканці — і діди, і юнаки — жадали, щоб гості вийшли до них, і вже ладналися ламати двері. Лот щосили вгамовував їх, та ба!
Тоді гості простигли руки, впустили Лота до оселі, зачинили двері та отемнили весь народ надворі, щоб ті ніби засліпли й не знайшли тих дверей.
Коли благословилося на світ, Янголи почали квапити Лота:
— Підводься, бери дружину
й обох дочок та тікай звідси, не озираючись, бо Ми повинні вигубити місто.
Проте Лот барився, намагався інших родичів умовити з ним іти, але марно. Тоді Янголи взяли його за руку й вивели родину за межі міста, ще й Лотові сказали:
— Рятуй своє життя, не озирайся позад себе, не затримуйся ніде в околиці. Тікай у гори, щоб не загинути.
А Лот на те:
— Ні ж бо, Господи! Ти побільшив Свою милість до мене, рятуючи мені життя. Але я не встигну сховатись у горах, тікаючи від зла, і помру. Онде маленьке містечко поблизу. Дай-но я там переховаюсь.
І відказав Бог:
— Гаразд, Я всі міста не руйнуватиму. Іди туди, бо, доки ти не переховаєшся, Я не зможу нічого зробити.
Тому й називається те містечко — Цоар*. На світанку Лот прибув до Цоара.
Відтак Бог пролив дощем сірку й Господній вогонь і зруйнував Содом та Гомору й усе довкілля. Тієї ж миті дружина Лотова не втерпіла й озирнулась — і перетворилася на соляний стовп.
Рано-вранці Авраам підвівся й рушив до того місця, де він стояв перед Богом. Подивився на Содом, Гомору й на всю долину, але побачив лише дим, що здіймався з землі, наче кіптява з печі.
* Цоар - малий, дріб'язок.
За матеріалами: Біблія для всієї родини. Переклад з грецької та укладання Лесь Герасимчук. Харків, видавництво "Торсінг Плюс", 2006, стор. 27 - 32.
Більше переказів Біблії для дітей та дорослих з ілюстраціями на нашому сайті: