"Раз – і вчу нову лічилку,
Дві гудуть над вухом бджілки,
Жита трьом пташкам маленьким
Я сипнув чотири жменьки.
П’ять мішків прогризла мишка,
Котеняток шість у кішки,
Сім тюльпанів у букеті,
Вісім дір в старім кашкеті,
Дев’ять светриків строкатих,
Десять – вмію рахувати!"(Ніна Колодяжна)
"– Елегантна пані Весно,
У валізах що привезла?
– Дні народження рослинок,
Спів пташок, політ бджолиний,
Кольоровий плед з тюльпанів,
Білі свічечки каштанів,
Ігри, конкурси, гаївки
Та віночки на голівки."(Ніна Колодяжна)
"Дмитрик прокинувся від ароматного запаху їжі та блискавкою опинився на кухні. На столі його чекала тарілочка тепленьких ажурних млинців, складених конвертиками та прикрашених ягідками малини. – Ням-ням. Смакотааа, – привітався з млинцями Дмитрик. Коли тарілка спорожніла, хлопчик зразу скочив зі стільця і побіг збиратися до школи. Бабуся сумно зітхнула та тихо промовила: – Ні тобі "доброго ранку", ні тобі "дякую", ні тобі "до побачення"..." (Ніна Колодяжна)
Читаймо зимові вірші та загадки від Ніни Колодяжної: вірш “Любий Миколаю”, акровірш "Різдво", "Колядонька", вірш "Пряники", "Промайнула осінь”, "Все раптово стало білим", "Сніговиця-трудівниця", зимові загадки.
"Жвавий, наче вітерець,
Цирковий артист, плавець.
Стрижка модернова буде –
Грумера вітає …"(Ніна Колодяжна)
Ніна Матвієнко, "золотий голос" нашої країни, душею співає чудову пісню про маму на слова Бориса Олійника "Сива ластівка".
"Василь Тимофійович побачив, що Петрик торкається клавішів, зістрибнув з підвіконня і влаштувався на своєму килимку під роялем. Кіт дуже любив музику. Коли його друг грав гами, Василь Тимофійович завжди сидів спокійно — хтось міг би подумати, що він спить. А тільки-но Петрик починав грати його улюблену мелодію, він чекав, коли розлетяться всі короткі ноти, і підспівував довгим звукам. Так було на початку і в кінці твору. А в середній частині, коли в басах звучала одна тривожна нота, кота наче накривало хвилею суму і на очах його з’являлися сльози. Василь Тимофійович любив дивитися на вулицю..." (Ніна Найдич)
"Сьогодні в Арика Зубенка і його мами святковий день — тато був зранку вдома. Біля під’їзду стояла машина, але вони не поїхали як завжди до бабусі в село, а виїхали на трасу, потім повернули на міст через Дніпро, проїхали повз парк і за кілька хвилин зупинилися перед великим будинком на центральній вулиці міста. Їх впустив охоронець, який наче знав тата, але щось записав у книгу. Вони піднялися ліфтом на п’ятий поверх. Шкода, що довелося виходити з кабіни; можна було б ще покататись: натисни кнопку — їдеш угору-вниз... Їхня квартира була теж на п’ятому поверсі, але ліфта там не було... Коли тато впорався із замками і відчинив двері, вони зупинилися вражені. Це був наче справжній палац Снігової королеви. Білі стіни з іскорками, на вікнах — із стелі до підлоги — довгі сріблясті портьєри. Меблів не було. Мама, тримаючи хлопчика за руку, дивилася то на люстру, де в численних скляних пелюстках гралися сонячні зайчики, то на камін у кінці кімнати..." (Ніна Найдич)
"Сьогодні Марічка дуже поспішала додому. Насилу дочекалася вона останньої години навчання в школі. Сьогодні Святий Вечір, а завтра Різдво. Марічка дуже любить Різдвяне Свято. Тоді так гарно вдома, так гарно в церкві... Мабуть, мамуся вже прилагодили Святу Вечерю. А ялинку ще вчора тато приніс знадвору й Марічка вже прикрасила її: і янголик вгорі під зіркою, і кольорові ланцюжки й золоті горішки... Тільки все якось не так весело на душі, як завжди, було в цей вечір. І тато й мама потихеньку сумують. Це теж бачить Марічка й знає чому..." (Ніна Наркевич)
"У Лесі на вікні є гарний вазончик. Ще взимку мати купила в місті квіткові цибульки й дала Лесі. "Посади їх у вазончик і добре доглядай: підливай щодня, щоб земля була вогка, а як з'являться листочки, то тримай вазончик на світлі. От і матимеш до Великодня гарні гіацинти", — сказала мама. Леся послухала маму. Посадила квіткові цибульки у гарний вазончик й пильно їх підливала. Через деякий час із землі виткнулись гарні зелені листочки, а незабаром вигналась товстенька міцна стеблинка, на якій визначились цілими рядками пуп'янки. З кожним днем вони все більшали, і Леся ніяк не могла дочекатися, коли вони розкриються. Вона дуже хотіла, щоб до Великодніх свят квіточки розквітли. Тоді можна буде їх поставити на Великодній стіл із свяченим..." (Ніна Наркевич)
"Сьогодні з самого ранку мама прибирала гарно всі кімнати, приготувала для всіх чисту білизну, взуття та одежу, викупала всіх дітей та й сама помилася. На кухні теж було вже чисто, лиш доткалися в печі ковбаси, м'ясо, що приготувала мама на Великдень. В кутку на столі красувались рум'яні, запашні папушники та блискуча поливана миска, повна гарних писанок. В домі була врочиста тиша. Прийшла бабуся допомагати мамі закінчити роботу, але говорили вони дуже тихо. Малій Галинці надокучила тиша й вона почала голосну пісеньку, але бабуся серйозно спинила її..." (Ніна Наркевич)
Наркевич Ніна — українська письменниця в діаспорі, про життєвий та творчий шлях якої не згадується в жодній еміграційній періодичній пресі, де вона виступала з творами для дітей. За період 1950-1970-х рр. опублікувала цілу низку оповідань та віршів у журналі «Наше життя» («Our life»), що видавав "Союз українок Америки" у Філадельфії.
Вже незабаром відбудеться найважливіша книжкова подія осені - "Форум Видавців" у Львові. Команда видавництва "Ранок" ретельно готувалась, щоб видати найбільше книжкових новинок до цієї події. Дивіться, які книжки вже можна буде погортати у вересні.
"Чарівник до нас спустився,
Новий рік не забарився,
Це не вірші, це не казка,
Це із неба Божа ласка.
Б'ють куранти і салюти,
Новий рік стрічають всюди,
Світом гомін покотився,
Новий рік сніжком умився."(Юлія Хандожинська)
Відрізне плаття з білої або ясно-блакитної прозорої тканини із суцільнокроеии-ми рукавами, спідниця сонце-кльош, призбирана по талії, з вирізом на шиї під горло і застібкою ззаду. Під плаття одягається нижня спідниця, яку шиють із цупкої накрохмаленої легкої тканини. Костюм оздоблюється білою стрічкою, ялинковою сріблястою канителлю, намистом.
"Новорічна пригода", "Гість зими", "Солодкий сніг", "Зима щедрує по дворах" - вірші до Нового року від сучасного українського поета Анатолія Качана.
Олександр Олесь, Тамара Коломієць, Марія Хоросницька, Анатолій Качан, Василь Моруга, Леонід Глібов, Михайло Литвинець, Дмитро Головко, Іван Нехода представлені у віршах для дітей про Новий рік.
"Рік Новий! Для всіх – це свято,
Свято чистого листа.
Що змінилось? Тільки дата,
Тільки дата вже не та.
Все, як вчора. Ті ж розмови,
Нарікання і жалі.
Ті ж питання миру й мови,
І надії чималі..."(Наталя Карпенко)
"Лист до Діда Мороза", "Підкова", "В гостях у Діда Мороза" - дитячі вірші Ірини Жиленко до Свята Нового року.
Вірші Лесі Храпливої-Щур: "З Новим Роком", "Хто це стукає: гур, гурр", "В нас неділя"
