Ніна Колодяжна. «Як Кошмарик загубився» (казка)

Ніна Колодяжна

ЯК КОШМАРИК ЗАГУБИВСЯ

(казка)

Стильний бражник у сірому кардигані витанцьовував навколо вуличного ліхтаря та уявляв себе кінозіркою у світлі софітів. Раптом до його тендітних вушок долетів тоненький плач. Він залишив у спокій ліхтар та полетів у бік тривожного звука. На краєчку лавки метелик побачив маленького комарика, який хлюпав довгим та гострим, як голка, носиком.

– Що сталося, дитино? – запитав стривожений бражник.

– З-з-загубився. Гуляв з батьками тут у парку. А потім повз нас пройшла дівчинка в пишній сукні кольору фуксії з цукровою ватою в руці. Я відчув солодкий запах і вирушив наздоганяти духмяну дівчинку-півонію. Коли підлетів до її рум'яної щічки та радісно запищав, мама дівчинки дістала з сумочки жовтенький спрей. Вона розпилила з нього якусь смердючу речовину на ошатну сукню дівчинки. Ніби нічого не трапилося, вони спокійно продовжили прогулянку, а мене стало нудити. Тому я сів на лавку та почав інтенсивно вдихати свіже повітря. Коли самопочуття нормалізувалося, і я озирнувся, то ні тата, ні мами поряд не було.

– Оце так історія. Мабуть, то був спрей від комарів. А чи ти знаєш своє ім'я, прізвище та адресу, щоб повідомити в поліцію для пошуку батьків? – схвильовано запитав бражник.

– Звуть мене Кошмарик Комаровський, а моя адреса – альтанка біля річки.

І чуйний бражник разом з комариком затріпотіли крилами до найближчого відділення поліції.

Світлячок-інспектор уважно вислухав звернення громадян, занотував отриману інформацію в смартфоні, увімкнув на ньому функцію "ліхтарик" та вирушив у компанії бражника шукати батьків Кошмарика. А комарика пригостив кавуновим льодяником та залишив у відділенні чекати, бо нема чого дітям без батьків робити по ночах у парку.

Тільки шукачі вийшли на каштанову алею, як хтось запищав у самісіньке вухо світлячка:

– Пане інспектор, допоможіть, у нас загубився синок.

Це були засмучені та втомлені батьки Кошмарика, що встигли облетіти величезний парк в пошуках єдиного улюбленого сина. Всі разом вони повернулися у відділення поліції. Щасливий Кошмарик гіперзвуковим літачком підлетів до батьків та впав у рідні обійми.

– І щоб від нас більше ні на крок! – суворо попередила Пані Комаровська та продовжила притискати до серця свого трішки неслухняного, але дуже коханого синочка. Розчулені бражник та інспектор з полегшенням видихнули.

З того часу Кошмарик гуляв лише за лапку з татом або з мамою. І добре засвоїв, що красиві дівчатка в яскравих сукнях-квітках можуть пахнути не тільки солодкими парфумами, а й небезпечними спреями від комарів.

Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 Ілюстрації до твору створено штучним інтелектом Microsoft.

 Читаймо також на "Малій Сторінці":

"У далекій Країні Смарагдових Гір жила родина летючих драконів – мама, тато, донечка, синок та тітонька Пе́йслі. І нічим не була б примітною ця родина, якби не їх підліток – дракончик Мережко. Справжні парубоцькі забави, такі як: крилаті перегони, змагання з  вогнедмухання та скелелазіння, не цікавили Мережка. Завжди задумливий та мовчазний дракон, одягнений в яскраві светрики та чудернацькі капелюшки, викликав здивовані погляди й шепіт, що він якийсь дивакуватий. У колі одноліток Мережку дійсно було не дуже цікаво. Змалечку він зачаровано спостерігав за магією тітоньчиних спиць, що з барвистих клубочків ниток створювали довгі, як змійки, шарфики, кофтинки з химерними візерунками та смугасті панчохи.На один з днів народження тітонька Пе́йслі подарувала Мережку маленьку дерев'яну скриньку. Коли дракон відчинив її, то побачив пару блискучих в'язальних спиць і схвильовано глянув на тітоньку..."

Ніна Колодяжна – провідний інженер з охорони праці, копірайтер та дитяча авторка. Після народження донечки до написання інструкцій для підприємства додала написання віршів. Деякі оселились на сторінках дитячих збірок, а деякі – в дитячих журналах “Пізнайко”, “Котя Малюк”, “Колобочок” та “Золоте левеня”. Маючи освіту – магістр економіки підприємства, прагну вдосконалювати майстерність і у віршуванні. Тому пройшла поглиблений курс Юлії Іваницької "Поезія і я" та взяла участь в декількох навчальних поетичних марафонах. Нині зацікавилася написанням казочок. Дуже люблю писати віршики-загадки. Завжди радію, коли моя творчість приносить позитивні емоції.