Конкурс INK — це літературний конкурс, організований Akademio Literatura de Esperanto (Літературною академією есперанто) у співпраці з Bobelarto та під егідою Всесвітньої асоціації есперанто з метою заохочення створення оповідань авторами з різних культур. Спільна тема, різні точки зору, різні історії… Міжкультурний конкурс оповідань проводиться вже вчетверте і запрошує написати оповіданняна на тему «Штучний інтелект, мислячі машини та Homo sapiens». Вам пропонується написати короткі оповідання на тему: «Штучний інтелект, мислячі машини та Homo sapiens» і надіслати їх через онлайн-форму до 30 червня 2024 року. Обсяг новели не має перевищувати 2000 слів. Мінімальний об’єм твору не встановлений, тому мікро-оповідання вітаються! Тексти не повинні бути опублікованими до моменту їх подачі на конкурс.
"Стильний бражник у сірому кардигані витанцьовував навколо вуличного ліхтаря та уявляв себе кінозіркою у світлі софітів. Раптом до його тендітних вушок долетів тоненький плач. Він залишив у спокій ліхтар та полетів у бік тривожного звука. На краєчку лавки метелик побачив маленького комарика, який хлюпав довгим та гострим, як голка, носиком. – Що сталося, дитино? – запитав стривожений бражник. – З-з-загубився..." (Ніна Колодяжна)
До першої частини книги Галини Мирослави "Богданія" увійшли такі твори: "Іван Самсобіпан і Марічка Самасобієчічка", "Солодійка", "Пан Дупцьо", "Байдики", "Золота підкова", "На Івана Купала", "Бамбетель", "Пасочки", "Поки рак свисне", "Ґрафка", "Богданія", "На Юрія", "Шу-шу", "Диньки", "Отаке воно у світі", "Як і що", "Загадка", "Дивоптах і дивина".
До другої частини книги Галини Мирослави "Богданія" увійшли такі твори: "Зозулька", "Вишиванки", "З Божою правдою", "Дзиґармістр", "Сенько Кепко", "Шаповал", "Яся", "Сажотрус", "Люстерко", "Жеб", "Виноградинки", "Купець", "Ворони", "Нестор", "Сокіл".
"Вечір огортав зимове місто оксамитом темряви. Запалював вогники ліхтарів і підсвічував стишені вулиці. Адель поверталася з балетної студії. Кожен її крок відлунював у безшелесній дрімоті лютого. Було трішки лячно, ще більше холодно, а від шкільного наплічника — тяжко. Худенька дівчинка несла кіпу важких підручників спершу до школи, потім на заняття хореографією, а вже пізно ввечері — додому. І так щодня, за будь-якої погоди. Батьки дивувалися впертості малої. Нащо здався їй той балет?.. — Привіт, Липо! — гукнула вона до старого розлогого дерева, що росло якраз перед її вікнами. Липа привітно захитала гілочками — віталася. — Знаю, вже пізно, я затрималася. Треба було добре попрацювати над фуете. Адель втомлено усміхнулася і сховалася за важкими дверима свого під'їзду. За кілька хвилин у вікнах її спальні спалахнуло світло. Дівчинка знову тренувалася. То плавні, то стрімкі, але завжди точні й чіткі рухи вимальовували прекрасні візерунки танцю під вишукані мелодії класичної музики..." (Аліса Коломієць)