"Вже рік як у дім наш ввірвалась війна,
І мир розірвала на шмаття,
Рік стогне від болю земля ще жива,
Розтерзана в вирві нещастя.
Удерлася в край наш о лютій порі,
Про сенс щось верзла й неминучість,
Ракетам у небі торувала шляхи,
Шахедам прослала маршрути..."(Наталія Грегуль)
"Дякую нашим славним воїнам, які боронять землю від окупанта! Господи, дай їм стільки сили і мужності, скільки треба щоб вистояти і здолати ворога! Наш народ і наша земля єдині! Ми тут народились, і ми будемо господарями на своїй землі. Нікому не віддамо те, що належить нам по праву! Господи, допоможи вигнати загарбників! Хай наш край стане їм кісткою в горлі, щоб вони тікали звідси не оглядаючись, щоб назавжди забули сюди дорогу! Геть з України, геть звідси, дикі зайди!" (Наталія Грегуль)
"Миколай, Миколай, до нас в гості завітай!
Подарунки для малечі під подушки заховай!
До Святого Миколая діти мрії шлють в листах,
Хтось чекає на домівку, дехто мріє про літак..."(Наталія Грегуль)
"В небі сонечко немов перекотиполе,
Покотилося як м'яч, пірнуло у море,
Було сонечко всю нічку у полоні,
Стало видно все удень як на долоні..."(Наталія Грегуль)
"Одна у всьому світі ти, одна,
Така розкішна і струнка, як вишня!
Не личить тобі, Дівчино, війна,
Що з берегів кривавим морем вийшла.
Не личить тобі, рідна, цей полон,
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию.
Забрали спокій, вкрали мирний сон
І розлили отруту, мов ті змії..."(Наталія Кузьмічова)
"Марить марець мімозою милою,
Міниться, мається, мучиться, ми'лує,
Мнеться, марудиться, мурчиком муркає.
Місячна магія... Мовчки милується.
Марець минає. Малює-малюється,
Місить, міліє, мандрує, маніжиться.
Міряє, миється, мріями мріється,
Мружиться, мовить, молитвами молиться."(Наталія Кузьмічова)
"Я чула, як сьогодні рано-вранці
Казковий Серпень стукав у віконце.
Юнак високий із ясни́м рум’янцем,
Веселий, чемний, лагідний, мов сонце.
А за плечима в нього торба синя:
Там спілі груші, морква, помідори,
Кавун смугастий, сливи, жовта диня
І яблука. Несімо до комори!.."(Наталія Кузьмічова)
Наталія Кузьмічова (Авраменко) — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла Церква. Про себе розповідає так: "Народилась у селі Шкарівка Білоцерківського району, що на Київщині. Маю середню освіту. Вірші й прозу писала ще навчаючись в школі. Серйозно почала писати вірші 9 років тому. Люблю писати акровірші, маю чимало віршів для малечі. Найулюбленіша тема — природа, бо виросла в селі і щодня пізнавала всю її красу і велич. Маю вірші філософського змісту. А коли почалась війна, стала писати вже про війну. Хоч писала про неї ще з 2014 року. Патріотка своєї країни. Люблю її над усе й пишаюсь, що народилась в Україні і є українкою."
"Пробач мені, мамо, за те, що загинув,
За те, що поліг на кривавій війні.
За те, що одну на всім світі покинув,
Благаю, пробач, моя мамо, мені!
Пробач, що не буде у тебе онуків,
Що вже не почую дзвінких солов'їв,
За те, що країна, у кро'ві і муках,
Щоденно втрачає найкращих синів..."(Наталія Кузьмічова)
"В небо Чорнобиля ржавими вітами
Ліс
Чорною пам’яттю, мертвими квітами
Вріс.
Знов оживе у квітневім пробудженні
Дзвін,
Збудить навкруг щедрі землі відчужені
Він.
Села й міста не чекають господарів
Там –
Родять лани лиш мутантів-володарів
Нам…"(Наталія Погребняк)Малюнок (фрагмент) — з конкурсу «Чорнобиль очима дітей».
"Знов прокинулись ранки холодні.
Дощ хрестами в сніжинках застиг.
Поминаючи мертвих сьогодні,
Ми рятуєм майбутнє живих.
День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки..."
(Наталія Погребняк)
Наталія Погребняк, українська письменниця,народилася у с. Бабчинці Могилів-Подільського р-ну на Вінниччині. Закінчила Тульчинське училище культури (Вінницька обл.), Вінницький педагогічний інститут. Працює вчителькою зарубіжної літератури в КЗ “Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою повітряних сил" Вінницької обласної Ради. Авторка 14 поетичних збірок для дітей і дорослих. Лауреатка Літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» за «За вагомий внесок у розвиток пісенної творчості Поділля», членкиня НСПУ з 2023 року.
"Купила лисичка папір і чорнила.
З пенька вона столик чудовий зробила,
Задумала лиска роман написати,
Бо дуже хотіла відомою стати.
Хотіла найкращою бути з писак.
Роман починався в письменниці так:
«Купила лисичка папір і чорнила…»"(Наталія Погребняк)
"Намалюю на картині
Я волошки сині-сині.
Ще ромашку – білу-білу.
А на ній – комашку милу.
Намалюю маму й тата.
Біля них – себе і брата.
Дуже дружна в нас родина.
І щаслива я дитина."
(Наталія Погребняк)
"Я малюю на картині
В синім небі хмари сині,
Синє небо, синій дім...
Я живу сьогодні в нім,
Бо на дощик задивився —
Малювати в нього вчився."(Наталія Погребняк)
"Спала киця на лежанці.
В неї ніс був у сметанці.
Мишка з нірки визирала,
Киці пісеньку співала..."(Наталія Погребняк)
"Мавпочка Мімі
премила дитина.
В мавпочки іграшок
повна торбина.
Є у торбині багато авто,
Марки машин тих
не знає ніхто."(Наталія Погребняк)
"В нас немає більше тата – «братушки» убили.
В нас немає більше мами – «братушки» зганьбили.
І бабусі в нас немає – «братушки» полонили.
Міста нашого немає – «братушки» розбомбили.
Хати нашої немає – «братушки» розбили.
Саду нашого немає – «братушки» спалили.
Та над нами зійде сонце,
Небо розвидніє,
Бо є кому боронити,
Навіть в страшній днині..."(Наталка Морозенко)
"Козак Андрій", "Україночка Оленка", "До бабусі", "На зарядку!", "Роман-ураган", "Друзі", "В нашому дворі", "Якби", "Андрієва веремія", "Як татусь", "Книжковечір", "ВередА-верЕда", "Чому?", "Сорока", "А зібрати як?", "Зламався краник" - вірші про дітей сучасної української поетеси Наталки Поклад.
Дитячі вірші Наталки Поклад зі збірки "Ластівчин привіт": "Стрітення", "Квітень", "Ластівчин привіт", "Соловейкова школа", "Благовіщення", "Червень", "Хрущикова наука", "Золоте літо", "Пригода", "Зайченя і вітер", "Малюнок", "Сміливці", "Зелені свята", "Літо", "Гарбузи", "Родичі", "Дощик", "Початок серпня", "Натюрморт", "Шлях до ірію", "Спас", "Намисто для ворони", "Осінь підійшла", "Осінь близько", "Золотий сміх", "Осінній килимок", "Помічниця", "Останнє яблучко", "Новорічний подарунок", "Що за день?".
