Леся Українка, Микола Вінграновський, Павло Тичина, Леонід Глібов, Анатолій Качан, Андрій М’ястківський, Микола Вороний, Олександр Олесь, Максим Рильський, Дмитро Павличко, Вадим Скомаровський, Анатолій Костецький, Грицько Бойко, Анатолій Камінчук, Платон Воронько, Ліна Костенко, Микола Воробйов, Тамара Коломієць, Павло Мовчан, Петро Мостовий, Наталя Забіла, Василь Довжик, Володимир Коломієць - відомі українські автори, чиї поезії увійшли до збірки "Ой, весела в нас зима".
"Ой, летіла стріла
З-за синього моря.
Ой, де ж вона впала?
На вдовинім полі..."(балада)
"Ой, не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому...."(українська народна пісня)
"Ох" – українська народна казка про парубка, який переміг лісового царя Оха.
"Палають огні при долині,
І північ заходить, і сон.
Татари сидять при долині
На всіх поділяють полон.."(Андрій Малишко)
"Перебендя старий, сліпий –
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає."(Тарас Шевченко)
"Виводить мама дивним писачком
по бiлому яйцi восковi взори.
Мандрує писанка по мисочках
iз цибулиним золотим узваром,
з настоями на травах i корi,
на веснянiм i на осiннiм зiллi -
i писанка оранжево горить
у фiлiграннiм сплетi лiнiй..." (Ігор Калинець)
Поезії для дітей Ігоря Калинця з циклу "Пісні калинової сопілки": "Ярило", "Рось", "Калина", "Либідь", "Галич", "Хрещатик", "Королівна", "Золота орда", "Бояри", "Подолянка", "Китайка", "Гетьманівна", "Змій", "Мамай", "Кармалюк", "Сопілка".
"Пісня про матір" - слова Бориса Олійника, музика Ігоря Поклада
"Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала."(Андрій Малишко)
"Все позеленіє", "Золота бджілка", "Лелечі спомини", "Наберу дощу", "Плело віночок літо", "Плело віночок літо", "Стежинко, поведи", "Там дерева, там озера, там зоря", "Що котам сниться", "Я буду, немов дзвіночок" - поезії Галини Кирпи для дітей зі збірки "Плело віночок літо".
"Погода: один день блисне, а сім днів кисне.
Буде погода: насподі болото, а зверху вода.
Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.
Не все дощ іде, як гримить.
Погода — всім вигода." (з народного)
"Запорожці як підмовлять було до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу: "Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо. "От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, але не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакати..." (З народного переказу)
"Була собі в гаю хатка, а в тій хатці жила жінка з сином. Поля у них не було, бо кругом був гай густий, а хліб вони купували. Не стало в них хліба, то жінка й посилає свого сина по хліб..." (З української народної казки)
"Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма. "(Тарас Шевченко)
Неповторна Квітка Цісик: пісня на слова Андрія Малишка "Рідна мати моя".
"Коляда іде в Святий вечір,
Коляда іде – всім Дари несе,
Всім Дари несе найкоштовніші:
Усім людям – ладу найладнішого,
Усім людям – долі наймилішої,
Усім звірам – снігу найтеплішого,
А деревам – срібносніжну віхолу.
Коляда іде, всім Дари несе,
Щастя золоте – в серденько дитини.
Коляда іде, всім Дари несе,
Бо Різдво прийшло на Україну."(Тетяна Винник)
"Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні —
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,—
книжка і сопілка."
(Володимир Лучук)
"Вишивала рушничок
Бабуся нитками,
Вишивала рушничок
Всіма кольорами.
Ниточка до ниточки
В полотно впліталась,
Квіточка до квіточки
Мило посміхалась."(Юлія Хандожинська)
"Блакитний океан над головою. Золоте море хлібів перед очима. Спекотне сонце і сухий легкокрилий вітерець, що приємно освіжає. Прохолодно-сині озера попереду: вони «всихають», щезають, коли підходиш ближче... Степове безмежжя хвилює, бентежить, забиває дух..." (Сергій Плачинда)
