Публікації за тегом: Володимир Даник

"А було колись – Тарас вимальовував портрет,
На портреті – дуже гонористий пан!
Багатьом панок допік, бо характер – ой, не мед!
Та ще й з виду – як вгодований кабан…"

(Володимир Даник)

"Завітавши до обласної юнацької бібліотеки імені Василя Симоненка у Черкасах і здавши поетичну книгу автора-черкащанина, прошу бібліотекаря принести щось із книг Ліни Костенко. Мені приносять гарно оформлену книгу «Мадонна Перехресть» (Київ, «Либідь», 2012 рік). Цю книгу я вже читав. Але ж з моменту прочитання минув уже певний час. Отож відразу ж і думка – а чому б і не перечитати?!.. Вірші, що увійшли до згаданої вище книги, були і новими, і раніше недрукованими. Сама книга поезій була присвячена доньці Ліни Костенко. І це вносило певний особистісний аспект у духовну ауру книги. Книга прекрасно оформлена. Там немало фотографій, що запам’ятовуються. У тому числі і світлини з особистого архіву Ліни Костенко." (Володимир Даник)

"Існує і така думка. Читача (і слухача, і глядача теж!) треба посилено розважати, бо і життя нині дуже нелегке. Отож розважати і розважати, аж поки бідолашний читач (і слухач, і глядач теж!) і зовсім не втратить терпіння від такого завзятого розважання! Але є видання і для людей мислячих, де можна знайти і глибоку за змістом поезію, і цікаву прозу, і неординарну публіцистику. У таких видань, може, й не надто великий тираж, але таку книгу береш до рук, щоб, прочитавши її раз, потім іще не раз до неї повернутися..."

(Володимир Даник)

"І сірий колір буднів буває – досить яскравим! Коли будні переповнені подіями і радісним хвилюванням. Коли життя твоє не без творчості і не без певних досягнень, як наслідок тієї ж таки творчості. Ото ж інколи і виходить так, що твої сірі... інколи уже і зовсім сірі будні виявляються осяяними і справді... святковим промінням! Кожна мить, яку ми переживаємо, тісно пов’язана і з днями прожитими, і з днями теперішніми. І певна річ, з поглядами у майбутнє… Особливо, коли бачиш наочне підтвердження цьому взаємозв’язку..." (Володимир Даник)

"Майстерність – це лише одна з складових! Бо на одному крилі – далеко не полетиш. Так, оригінальність – це, можливо, лише добре призабута банальність! Але ж хтось таки зумів її – ...вчасно пригадати. Та чого ж… стрімко розвиваємося! Прогрес – широченними кроками… І чого тільки не побачиш, чого тільки не зустрінеш – і низькі пристрасті, і високі технології! А двері бувають – і закриті... І так закриті, що і не кожен відімкне! І це частенько справедливо – і у буквальному розумінні, і як алегорія.Хтось звикає – думати... А хтось звикає – не думати! І перше, і друге називається однаково – звичка..." (Володимир Даник)

"Питання настільки всеохопне, що... краще за нього і не братися! Бо щоб сказати щось суттєве з цього приводу, треба дуже вже багато знати. Та і буде це схоже більше на дослідницьку діяльність ученого, аніж на не дуже вже і розлогі письменницькі роздуми. Але ж... думки і хвилювання, логіка і почуття! Це ніби і поруч, і в той же час, здається, вони не дуже і співпадають одне одному. А інколи і зовсім протилежні. Це два (і до того ж дуже різних!) способи пізнання світу. Які у чомусь дублюють один одного, а у чомусь доповнюють. І кожен з них, бува, веде до істини, а, бува, приводить і до помилок. А як же без помилок? Бо кожен з нас приймає рішення, ну, хоча б прийшовши на вибори. І що ж у цьому прийнятті рішення важливіше – логіка... почуття... чи якийсь і зовсім незрозумілий коктейль з першого і другого! Ну, наприклад, є якийсь проект, є якась ідея... Ніби усе логічно, ніби усе правильно, а ідея чомусь не спрацьовує!.." (Володимир Даник)

"І повноводе, мов Дніпро,
Бажання манить, ніби магніт,
Поспішаймо робити добро,
Поспішаймо відкривати світ!"

(Володимир Даник)

"... Завітавши до нашої обласної бібліотеки, забиваюся у куток, у який зазирають спраглі до поезії читачі, переглядаю вміст вагомих і трохи переповнених книжкових полиць. І відразу ж пульсує думка – а що ж новенького?! Такого, що ще не читав... Нещодавно виданого... Аж ось і помічаю – книга поезій Віктора Женченка «Партитура буття»  (Київ, «Жнець», 2016 рік). Книга має приємну зовнішність, з її обложки приязно усміхається і сам автор, і ніби каже – не ледачкуйте, шановні читачі... Читайте поезію! Вона того варта... " (Володимир Даник)

"На Донбасі і горе, і кров,
І розтоптані танками ниви,
Та про місто ми чуємо знов,
Що у нього все ж... назва щаслива!.."

(Володимир Даник)

 

 

 

"Кожен письменник насамперед – уважний читач… Отож і бібліотеки йому – не обминути! Бо є книги, які читаєш, а є такі, що і перечитуєш. Бібліотека – це і нові книги, це і зустрічі з читачами, це і ті, ще не освоєні можливості, про які раніше ми і не мали уявлення. Отож заходжу до черкаської центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки. І заходжу з подвійною метою. З одного боку, щоб здати прочитану книгу і, можливо, узяти щось новеньке. З іншого боку метою мого візиту було – подарувати бібліотеці свою нову книгу «Українонько, доле моя…» (Черкаси, «Інтроліга ТОР», 2018 рік), що побачила світ цього літа..." (Володимир Даник)

"Кожен поет хотів би, аби вірші, ним створені, знайшли своє пісенне втілення, щоб поетичні рядки, написані ним, приходили до людей у суцвітті співучих голосів. Особливо, коли тема не може не хвилювати. Коли поет хоч трохи причетний до жанру пісні, то, прочитавши щойно створений вірш, уже помічає – тут може бути пісня. А ось чи вона буде – це вже питання… Треба, щоб знайшовся талановитий музикант, якого б вірш зумів схвилювати і який би написав мелодію до нього, який би зміг додати віршу, так би мовити, пісенні крила..." (Володимир Даник)

"Ніби хвиля важка по піску,
Знов літа – на тривожній сторінці...
У хвилину таку нелегку
Не забудьмо, що ми – українці!"

(Володимир Даник)

"Зазирнути в Інтернет? О, це сьогодні справа звична... Переглянути власну електронну пошту. Ознайомитись з найновішими новинами. А потім? Якщо є трохи часу... І якщо хочеться просто усміхнутись... Тоді у кожного є – свої рецепти! Я, наприклад, уже не вперше набираю ім’я... Семен Савченко. Знаходжу сайт «Мистецька Вереміївка». І поринаю у стихію творчості нашого славного земляка. Талановитого гумориста. І не тільки гумориста. Бо, як дізнаємося з вищезгаданого сайта, і ліричні пориви були Семену Савченку не байдужими..." (Володимир Даник)

 

Володимир Даник – поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович – член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р., 2019 р., 2021 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

 

 

"Та почекайте – миттю я зберуся…
В селі – і річка, й ліс… Яка краса!
А на подвір’ї в нашої бабусі
Ще є коза – ну, справжня дереза!.."

(Володимир Даник)

"На життєвім плетиві доріг
Вас чекають успіхів причали.
Не забудьте, друзі, той поріг,
Звідкіля ви шлях свій починали."
(Іван Дробний)

 

 

 

 

 

"Послухайте, вельмишановні, а ви читаєте книги та літературні журнали? А, може, навіть, і перечитуєте?! Якщо так, то це ж добре. Бо це справа, певна річ, варта уваги. Бо відразу ж знаходиш і вірші, і окремі рядки, прочитавши які хочеться зупинитися і замислитися...​" (Володимир Даник)

 

 

 

 

 

 

 

"Та живемо не без сум’ять,
Бо і трапляється усяке.
Бува, що ребра і болять,
Тому, що нам стелили м’яко!
А розмаїття наших тем –
І невгамовне, і безкрає!
Щодо наявності проблем –
Давно проблеми в нас немає!"
(Володимир Даник)​

 

У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і  пам'ять української нації... Читайте поезії про Тараса Шевченка від Марії Пригари, Володимира Підпалого, Ліни Костенко, Леоніда Кисельова, Уляни Кравченко, Лесі Храпливої-Щур, Андрія Малишка, Костянтини Малицької, Василя Голобородька, Дмитра Луценка, Михайла Ткача, Юрія Рибчинського, Івана Огієнка, Івана Коваленка, Лесі Українки, Любові Пшеничної, Богдана Столярчука, Миколи Тимчака, Сергія Рачинця, Вікторії Климентовської, Грицька Чубая, Олександра Богачука, Лідії Рибенко, Любові Пшеничної, Лозенка Г., Михайла Чигирина, Максима Рильського, Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Володимира Самійленка, Анатолія Камінчука, Марії Чепурної, Марії Хоросницької, Дмитра Чередниченка, Євгена Маланюка, Петра Мельника, Марії Яновської, Марії Дем'янюк.