"Теперішні нелегкі роки, що їх прожила Україна, можна розглядати з різних точок зору. Скажімо, з точки зору соціологічних опитувань. Чи, можливо, цитуючи думки, висловлені досвідченими, високолобими експертами. А хіба ж не було б цікаво усвідомити, а яким же є цей нелегкий історичний період... так би мовити, у дзеркалі поетичного світосприйняття?! Переглядаю сторінки свіженького видання – а це альманах «Скіфія-2019-Літо»... (канівське видавництво «Склянка Часу»). Тут представлені і просто твори, і твори учасників поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Конкурс проводиться уже удесяте. Отож і хотілося б пробігтися поглядом по віршах учасників конкурсу. А на деяких рядочках і зупинитися. Чому так? Поезія – це насамперед емоційний погляд на світ. І можливо саме тому вірші можуть бути цікавими і для людей, абсолютних далеких від поетичних поривань. І потім – серед учасників обдаровані люди з усієї України..." (Володимир Даник)
З чим порівняти музику, що подобається?! З зіркою на потемнілому нічному небі... Зі спалахом блискавки поміж тривожних осінніх хмар! З квітучою весняною повінню... А можна ні з чим не порівнювати, а просто – слухати! А просто переповнюватись звуками, що хвилюють і надихають. Згадалася розмова з актором одного з театрів, що колись гастролювали у Черкасах. Мова йшла про нещодавно переглянутий фільм. Фільм пригодницький, фільм присмачений гумором. Здавалося б…" (Володимир Даник)
"Ну, та що ви... ніхто не кисне
На тривожній такій межі!
Є у нас і народна пісня
Та і посмішка від душі..."(Володимир Даник)
"Питання і важке, й суворе...
Не вирішене! А чого?!
О, це вагомі справи двору...
І двору – ще й не одного!.."(Володмир Даник)
"Колись у горбачовські часи тиражі друкованих видань – просто зашкалювали! І видань союзних, і видань всеукраїнських. І газет, і літературних журналів. Бо, певна річ, тоді на читачів вихлюпнулася справжня лавина інформації. А якщо говорити про видання літературні, то до читацької аудиторії у ті часи прийшли твори, які раніше не могли бути і опубліковані, і відповідно прочитані широким читацьким загалом. Але це були публікації, безумовно, варті прочитання. Нині українські літературні журнали переживають нелегкі роки. Бо журналу треба дійти до читача. А як? Тепер не кожен читач може собі дозволити той чи інший журнал передплатити. Ну, насамперед… з причин матеріальних. Та що там говорити про конкретного читача?! Коли далеко не кожна бібліотека, а бібліотеки тепер теж бідують, так, далеко не кожна бібліотека може передплатити якийсь з українських журналів..." (Володимир Даник)
"Останні літні місяці цього року наочно продемонстрували, що наші радійники можуть створювати вельми презентабельні і цікаві гумористичні передачі. Мова йде, звичайно ж, про передачу «А серйозно?». Тема передачі – політика… У політики у гуморі – цікаві і давні традиції. Можна згадати американського гумориста Арта Бухвальда, який писав про політику так дотепно, що написане ним частенько передруковувала і радянська преса. Хоча у творах Бухвальда нічого прокомуністичного і не було. Можна згадати, і багатьох нині сущих авторів-гумористів. Що вміють писати на гостру політичну тематику і писати дотепно. І чиї твори, так би мовити, на слуху... Ось і Українське радіо долучилося до гумористичної повені на політичні теми. Створивши цікаву, так би мовити, слухабельну радіопередачу. У передачі двоє ведучих – Богдан Буткевич і Наталя Соколенко..." (Володимир Даник)
Володимир Даник. "Вірші і... вірші!"
"Уявляєте?! В суботу
У Кота – самі турботи!
Мишку... ох, яка ж досада...
Не вдається упіймати."(Володимир Даник)
Пісенні поезії поета Володимира Даника: "Український ренесанс", "Я просто вірю Україні", "Струни тихих бандур", "Світло у вікні".
"Коли навколо, глянь – і темрява, і сніг! –
Коли завії плач – вже у очах твоїх…
Як спалах! Як свіча! Як злива – навесні…
Це світло – вдалині! У рідному вікні."(Володимир Даник)
Володимир Даник. "Усміхнутися - ...і замислитися" (добірка гумористичних віршованих мініатюр)
"Бо й киплять події круто!
Гнат цікавиться завзято:
– Ти скажи... що ж воно буде!
Що нас... все ж... може чекати?!
Влас – той знає... Що і звідки!
А тому відверто й щиро:
– Політична сковорідка?!
Це... не в’їдлива сатира."(Володимир Даник)
"Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита». І ця публікація буде для нього дебютною. Отож..." (Володимир Даник)
До добірки короткої прози Володимира Даника увійшли такі новели: "Вісімсот романтиків", "Там, де і Дмитро...", "І це – добре!", "Це – професійне...", "Грати – треба вміти!", "А так – це ж пам’ять...", "І все одно – смачно!"
"...Як нас біда не в’яже,
Знову розгорнем крила:
Тільки б Вкраїні нашій –
Доленька заясніла!.."(Володимир Даник)
Володимир Даник. "Фізики і... лірики"
"Тема і важлива, і цікава, і давня. І додам – актуальна і в теперішні часи. Про це писали у своїх творах і такі чудові поети, як Максим Рильський і Борис Слуцький. Писали не для того, щоб повчати. А щоб по-дружньому порадити і застерегти. І думка була проста – техніка… фізика… це дуже добре! Але забувати про духовні здобутки також не варто. І останні кілька років, які прожили ми з вами, переконують – це і справді ж важливо і для окремої особистості, і для держави в цілому. Так, хтось виявляє себе у фізиці і техніці, а хтось у справах гуманітарних. Та є люди, що їм удається так чи інакше поєднувати ці два напрямки людської діяльності..." (Володимир Лірик)
Володимир Даник. "Починаймося з рідної мови" – добірка поезій з альманаху «Скіфія-2019-Весна»
"Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!"(Володимир Даник)
Володимир Даник. "А кобзарство – …завжди сучасне!" (інтерв'ю з бандуристом Михайлом Ковалем)
"Кобзарство – це мистецьке явище, що належить не тільки історії... Бо є і сучасне кобзарство! Та можна усе ж сказати і так, що кобзарство – завжди сучасне! Бо його творять талановиті і небайдужі люди. І можливо саме тому настільки талановиті і настільки небайдужі, бо їх творчість переповнена любов’ю до України. Отож коли вести мову про кобзарство, то і варто було б звернутися з запитаннями, влаштувати, так би мовити, міні-інтерв’ю з кимось з сучасних кобзарів. Ну, наприклад... з Михайлом Ковалем!.." (Володимир Даник)
"Ми приходимо знову і знову
Після довгих життєвих доріг,
Щоб згадати про тих добрим словом,
Хто за наші Черкаси поліг!А нам пам’ять гірка серце крає –
Скільки юних забрала війна!
Все під небом високим минає,
Тільки слава – повік не мина!.."(Володимир Даник)
Володимир Даник. "Музика у нашому житті"
"Є у мене вірші. І до того ж пісенного плану. Але я не поспішаю шукати до них мелодію і співати під гітару щось новостворене. Бо до вірша чи прямо чи побіжно входять музичні мотиви і реалізувати їх сповна (у мелодії і аранжуванні пісні...) досить непроста справа. І можливо це доречніше здійснити людині, у якої потужний досвід у музичних пошуках. Кажуть, що музика найгостріше сприймається у юності. Що мелодії почуті у юні роки хвилюватимуть людину і у роки подальші, у яких ритмах ця музика не звучала б. Музика моєї юності – це дещо солодкава, але дуже мелодійна музика вокально-інструментальних ансамблів. Але вже пробуджувався інтерес у суспільстві до рок-музики, бо у ній були гострота і динамізм тих часів, що потім настали..." (Володимир Даник)
"Не у хмарах – громом! Тихо, пелюстково
В серці озоветься – колосочком! – слово.
Хвилею стрімкою! Дзвінко, солов’їно –
Озоветься – цвітом! – слово – Україна…"(Володимир Даник)
"Рядові, рядові, рядові –
Хоч далеко вам до генералів,
Та до бою ви мужньо ставали!
І не всі з вас зостались живі.
І пригадається – скільки атак
Десь за висотку було невідому!
А коли бій затихав, думав – як
Мама, дружина і діти удома?!.."(Володимир Даник)
"А пам’ять – ніби полум’я суцвіть,
Де стільки щастя і журби без ліку.
А пам’ять – мов струна, яка звучить!
Звучить, звучить і... не змовка довіку."(Володимир Даник)
