"А нам пам’ять гірка серце крає –
Скільки юних забрала війна!
Все під небом високим минає,
Тільки слава – повік не мина!.."(Володимир Даник)
Володимир Даник. "Тиша" (вірш, присвячений українським морякам, заґратованим у московській тюрмі)
"Події і гіркі, і хижі...
То ж люд скипає, мов ріка:
Матроси у... «Матроській тиші» –
Ця тиша і слизька, й важка!"(Володимир Даник)
"Не забулося… Ні, збереглось!
І угору – до сонця! – ростиме
Золотистим безмежжям колось
Оце слово святе – побратими.
І почується раптом – гримить…
Бо минуле – як блискавка з хмари!
Кажуть, серце Вкраїни лежить
Десь побіля Холодного Яру..." (Володимир Даник)
"Коли у наших ЗМІ з’являлися перші повідомлення про таке мистецьке явище, як сучасне кобзарство, моя реакція була до певної міри суперечливою. З одного боку не міг не радіти – відроджується давня (і славна...) традиція! З іншого боку були і побоювання, а чи не буде у цьому явищі чогось надміру театрального... награного... так би мовити, декоративного. Але те, що потім удалося почути, переконувало: справжнє, пережите, що перейшло зі схвильованих душ у виконувані твори – переважило! Сучасні кобзарі таки зуміли по-справжньому оживити нев’янучі глибини українського кобзарства. Сучасні кобзарі зробили свою справу. І тепер уже всім нам, людям, небайдужим до національної культури, треба робити свою справу – не стояти осторонь цього цікавого мистецького явища! Прислухатися – а що ж вони співають... сучасні кобзарі. Придивитися – а хто ж вони... за своєю долею і пісенною суттю! Бо цим людям таки вдалося, наповнивши її кров’ю власної душі, оживити давню-прадавню традицію." (Володимир Даник)
"А хмаронька в небі – легка, сумовита… –
Як полум’я цвіту, бентежного цвіту!
У посмішці тихій, у ніжному слові –
Криниця любові, криниця любові."(Володимир Даник)
Володимир Даник. Есе "Звернути увагу"
"Ми вдивляємося у світ. Ми дивимося на людей, що нас оточують. І щось нас і у світі, і у людях дивує... Спочатку. А потім до усього звикаємо і думаємо – та і чому тут дивуватися! Але ми все ж знаходимо, чому дивуватися. Бурхливе розмаїття нашого життя просто змушує нас до цього. Нещодавно заходжу до супермаркета, щоб придбати щось їстівне. Вибравши до пластмасової корзини необхідні товари, підходжу до каси. А біля каси – листочки з рекламою. На листочку помітний чолов’яга, елегантно одягнений. Зачіска у дядька така, що над нею, мабуть, довгенько морочився хтось з перукарів. Виявляється, це відомий у Європі кухар. А зображений він з цілком конкретного приводу. Можна придбати гарно видану книгу його рецептів. Книга дорогуща, але і щодо цього є вихід. Якщо ви робите покупки у цьому супермаркеті, то вам вручають фішки і, зібравши їх певну кількість, можна придбати книгу за прийнятною ціною..." (Володимир Даник)
"Доля України тісно пов’язана з долею української книги. А українська книга – це не тільки пізнавальне явище. Це і вагомий політичний фактор. Українці – мислячі люди. Вони тягнуться і тягнутимуться до книги. Бо книга, яка варта уваги, це і знання, і досвід, і духовне горіння. Це і активний пошук шляхів у майбутнє. Українські видавці – це цікаві люди. І вони видають не тільки книги. Вони і у приватній розмові можуть видати таке, що ні в одній книзі чи газеті не вичитаєш. З такими людьми цікаво спілкуватися, бо головний нерв їхньої діяльності – книги... Вже видані і ще не видані в Україні. Олександр Апальков, що очолює міжнародне видавництво та літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas», не тільки досвідчений видавець, а і цікавий прозаїк. Не читали?! Буде нагода – прочитайте!.." (Володимир Даник)
"Коли обсіли біди чи досади –
А справ… їх кожен день нам вистача! –
Чого б то, друзі, нам не поганяти
По полю по футбольному м’яча!"(Володимир Даник)
Володимир Даник. Трохи гумору… на свято!
"Ну, а Микита цвіте і сія,
У валентинку – вкладає всю душу!
– Риба моя... щука моя...
Тебе твій карасик любить... і дуже!"(Володимир Даник)
"Не відношу себе до особливих любителів джазу, а тим більше до його великих знавців. Але є джазові твори, що мене зворушили і схвилювали. І зворушили і схвилювали до такої міри, що було виразне відчуття – так, це музика мого серця... Були, звичайно ж, джазові твори, які залишали мене байдужим. А то і зовсім розчаровували. Але ж... Але ж була, була завжди у душі спрагла потреба почути... чи щось таке, що ти вже чув... чи щось для тебе абсолютно невідоме і нове... і раптом усвідомити – так, це джаз... і це талановито! Ця музика уміє хвилювати і заспокоювати. Вміє бути звичною і у той же час незбагненно-змінною і непередбачуваною. Яскравою і неординарною. Ще не відкритою і до прозорої ясності зрозумілою..." (Володимир Даник)
"
"Життя – і біль, і цвіт, і драма!
А у простих рядках Хайяма –
Вино поезії п’янке…
Що мудрість зберіга – віками!"(Володимир Даник)
"Є кафедра у одному з університетів... Де саме? У Черкасах. У якому університеті? Технологічному. Є такий університет у моєму славному козацькому місті. А якщо вже витримувати чіткість і офіційність у визначеннях, то це – Черкаський державний технологічний університет. З 1993 року я працюю на цій кафедрі і що можу про неї сказати? Що на ній у той час працювали цікаві люди, залюблені у свою справу викладачі. Люди з якими було цікаво спілкуватися. Та і студентам, сподіваюсь, було цікаво зі своїми викладачами. Та і коли нині відбуваються неофіційні засідання кафедри з якогось святкового приводу і на столі займає своє почесне місце смачний торт і до нього додаються акуратно нарізані фрукти, духмяний чай, гаряча кава, то тем для розмов буває дуже багато. Тем, що аж ніяк не обмежуються предметами, що викладаються на кафедрі. З чого, звичайно ж, можна було б і зробити висновок, що і тепер на кафедрі працюють цікаві люди. З якими цікаво спілкуватися. І з якими, думаю, цікаво і нашим студентам..." (Володимир Даник)
"Не пригаса кипіння струн
І у душі моїй – зима…
Йому сказали: ти – шпигун!
Ось тільки… доказів нема..."(Володимир Даник)
Володимир Даник. "Відлуння... пісні"
"Життя – це творчість... Бо тільки творчі, небуденні підходи до подій і проблем і здатні змінити те, як ми живемо, на краще. І коли говоримо про творчість взагалі, і про творчість зокрема у царині української пісні, то маємо на увазі і активні роздуми про українське життя і українські проблеми. Колись мав нагоду спілкуватися з однією цікавою людиною, талановитим поетом і прозаїком, черкащанином Іскандером Хайбуліним. Його вже, на жаль, нема поруч з нами. Але світла і щира пам’ять про нього, славного колегу-спілчанина, ще не раз і вже не вперше зігріватиме серце..." (Володимир Даник)
"Кажуть, що латиноамериканська кухня є досить гострою. Можна сказати, що далеко не для кожного шлунку… А українська?! Ну, нібито надмірною гостротою не страждає. Однак… теж не без гостроти. Бо і як не згадати жартівливе: "Куме, їжте солоні огірочки… вони гострі!" І у відповідь: "Та нічого… сало також не тупе…" А крім солоних огірків є ще один спосіб додати їжі гостроти – вживати часник... А до речі, яке ваше ставлення... до часникового соку? Не доводилося з чимось таким зустрічатись?!.." (Володимир Даник)
Володимир Даник. Пульс нашого життя.
"Отож... реформам – славну путь!
Попри роз’ятрені тривоги...
Бува, хода… як гордо йдуть!
Бува, хода... ледь тягнуть ноги."(Володимир Даник)
"І далеч мрійлива доріг,
І мова дзвінка, солов’їна…
А хто за Вкраїну поліг,
Того не забуде Вкраїна!.."(Володимир Даник)
"Переді мною книга, що має назву «Спинилось літо на порозі». У книги і оформлення відповідне – коли дивишся на обкладинку книги, то вона ніби переповнена… сонцем! Сонцем, яке випромінює свої теплі, ніжні промені – усім нам. І автор книги добре усім відомий – Максим Рильський… І книг у цього поета (і не тільки поета) дуже немало. Але ж його книг, адресованих дітям, ще читати не доводилось. Бо і на обкладинці книги Максима Рильського «Спинилось літо на порозі» є напис, що належить вона до серії «Бібліотека шкільної класики. Позакласне читання». Автору цих рядків твори Максима Рильського читати, звісно ж, доводилось. Але ця книга… ну, ніби дозволяє поглянути на творчість видатного поета з дещо несподіваної точки зору! Та і передмова до книги, написана Тетяною Щегельською, хоч і коротка, але ж глибока за змістом і вдумлива. І над багато чим і справді ж варто замислитись..." (Володимир Даник)
"А бегемоту, Боже… бегемоту
Так важко влітку роззявляти рота!
І поки – бідний! – рота він відкриє,
То весь – спітніє… То весь – спітніє!.."(Володимир Даник)
