Публікації за тегом: Байки

"Якось ворона, пролітаючи над господою, побачила на гаку під дахом шматок м'яса. «О, сьогодні добре пообідаю!» — зраділа вона. Вхопила м'ясо та й злетіла на високе дерево. А внизу саме пробігала лисиця й побачила ворону. «Еге, тут можна поживитися».
Підбігла лисиця до дерева, задерла голову й мовила улесливо:
—  Добридень, орле! Як ся маєш?
Ворона не відповіла, бо тримала в дзьобі м'ясо. Лисиця нітрохи не образилася, а співала далі..." 

(Езоп)

 

 

"... Спершу-потрудися, спробуй сам собі допомогти, а тоді вже клич мене. Бо як сам нічого не робиш — нема за чим когось кликати."

(Езоп)

 

 

 

 

 

"... Моя хитрість на мені й окошилася. Коли б не пірнав у воду, не поважчали; б мої мішки, і я хутенько відніс би їх..."

(Езоп)

 

 

 

 

 

" [...] —  Я маю дяку? — здивувався лелека.— Чи ти при своїх? Що ж ти мені таке зробив?
  —  Я дав тобі вийняти голову з мого рота! З вовчого рота! Чи бувало коли-небудь таке в світі?
Вовчисько розреготався й вистрибом побіг до свого лігва. Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять. Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять."

(Езоп)

 

 

"... Я — Гєрмес! — прогримів   він. — Я  знаю,   яка   була   в   тебе мотика!  Я почув  твій плач  і  прийшов  тебе  випробувати. Бачу — ти поганий чоловік, бо хотів мене ошукати. Аби ти сказав правду, я подарував би тобі золоту мотику. Але тепер не матимеш і своєї. Це тобі плата за брехню..." (Езоп)

 

 

 

 

"...   Сказав,   щоб  я  ніколи  не  ходив   нікуди з приятелями, які в скруті кидають мене самого і чимдуж тікають, рятуючи власну шкуру, бо друзі пізнаються в біді..." (Езоп)

 

 

 

 

 

 

"... Затямте, дітки: ніколи не шануватимуть того, хто каже одне, а робить інше. Бо судять про когось не за словами його, а за ділами." (Езоп)

 

 

 

 

 

 

 

"... Хіба можна втаїти те, що кожному видко з першого погляду?"

(Езоп)

 

 

 

 

 

"[...] "Безсоромні! — гнівно вигукнув тоді чабан. — Оце така ваша дяка за те, що я стільки часу годував вас, відривав корм від своїх кіз, аби дати вам! Та де це чувано таку невдячність! Поки я вам був потрібен, ви жили в мене, а як став не потрібен, то йдете геть! Залишаєте мене, хоч я дбав про вас у тисячу разів краще, ніж про своїх власних. Дикі кози, почувши ці слова, зупинились і обернулися назад. А цап, їхній вожак, сказав: "Саме тому ми й покидаємо тебе. Бо ти вирішив доглядати нас, приблуд, краще, ніж своїх власних кіз, які живуть у тебе вже давно і яких ти мав би любити дужче, ніж нас. Якби ми залишилися в тебе, а потім з’явилися ще якісь дикі кози, то ти дбав би вже не про нас, а про них. Тобі подобаються все нові й нові друзі, і ти віддаєш їм перевагу перед давніми. Але нам такі друзі не потрібні! Бувай здоровий!" І дикі кози подалися схилом униз — тільки чабан і бачив їх." (Езоп)

 

"[...] Тоді лисиця розповіла про нерозумних звірят, що самі пішли в левову пащу.

—   Отож, діточки, затямте на все життя: не рушайте в дорогу, не знаючи, куди вона приведе і чи можна повернутися нею назад,— сказала лисиця наостанок."

(Езоп)

 

 

 

"... Назавтра десятеро полководців почепили на голови напрочуд гарні роги. Але попри ці почесні відзнаки, мишача армія була вщент розбита в першому ж бою, і бідолашне військо ледве втекло від котів. Вояки один по одному шмигали у вузенькі нори і всі врятувалися. Полководці й собі кинулися до нір, але гіллясті роги не пролазили в них. І коти забрали мишей-полководців у полон. А яка доля чекає на котячих бранців — ви самі знаєте..." (Езоп)

 

 

 

"[...] ніколи не водися з кепськими товаришами, від них завжди більше шкоди, ніж користі."

(Езоп)

 

 

 

 

 

 

"... хоч і мав ти золото, насправді не мав нічого. Ніякої користі воно тобі не давало. Тільки б дивився та дивився... То візьми якийсь камінь, поклади в яму і скажи собі, що то золото. І буде тобі добре, як перше."

(Езоп)

 

 

 

 

"... Коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє." (Езоп)

 

 

 

 

 

 

 

"... Три бики розійшлися в різні боки, а лев удав, ніби підіймається на гору. Та невдовзі він повернувся й помчав туди, де пасся перший бик, накинувся на нього й легко подужав його. Потім побіг до другого — упорався і з цим, а далі й третього подолав. Отак бідолашні бики, послухавшись хитрого лева, розпрощалися з життям. І хто їм винен?

Перш ніж розійтися в різні боки, треба було подумати й добре зважити те, що почули. Якби були так учинили, то й досі щасливо паслися б собі на зеленій леваді." (Езоп)

 

 

"...Така кара спостигає диваків, які вірять усьому, що бовкне перший-ліпший шахрай, не думаючи, чи то правда, а чи вигадка."

(Езоп)

 

 

 

 

 

"... Безсилий ти — тобі жалю нема!"

(Жан де Лафонтен)

"... Якою міркою міримо, такою нам відплатять."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)

 

"... Будь милосердний в чужій потребі,
А заплатить ті Господь, що в небі.
А може тоє, що ті дасть нині,
Відбереш завтра в лихій годині."

(Жан де Лафонтен у перекладі Любомира Селянського)