Публікації за тегом: Діти

"На дереві спати
Я мастак!
А скажіть, любі друзі,
Що не так!
Від людського ока сховався,
Під листочок замаскувався.
Ніхто мене не зачіпає,
Бо про мою засідку не знає.
На пташину чатую  -
Нею поласую. " (Людмила Кибалка)

"Грати я не вмію – все одно навчуся!
Будуть танцювати тато і матуся.
Все село, вся область, місто і держава!
Грай, моя сопілонько!
Нас чекає слава…"  

(Сергій Губерначук)

В Україні інноваційна освіта стає модною, і це добрий знак. На Innovation Market можна було зорієнтуватися, де навчитися збирати сучасні пристрої – від роботів до дронів та ракет. Відвідувачі могли побачити, як вміє ходити робот від Socrat – недарма там займаються винахідники UkraineIS. Була широко представлена Мала Академія наук. Важливо, що школярам надана можливість експериментувати та представляти свої проекти. Відбулася цікава дискусія з авторами кількох оригінальних розробок – це Ольга Боровик та Дар’я Руда (Кіровоградська область), Влад Ведерніков та Володимир Поляков (Черкаська область). 

"Стояв літній погожий день. Сонечко ласкаво виблискувало промінчиками, небом плавали кучеряві хмаринки, співали пташки. Неподалік від озера, по якому плавали білі лебеді, стояв великий красивий палац. У палаці жила маленька дівчинка. Вона була не звичайною дівчинкою, а Принцесою. Маленька Принцеса спала у своєму ліжечку, прикрашеному великою кількістю рожевого мережива. І щойно, перший промінчик сонечка залоскотав личко дівчинки, вона одразу прокинулась. Але прокинулась сердитою. Надувши щічки, Принцеса встала й попрямувала до вікна. "Знову цей ранок!" — буркнула Принцеса й одягла мережане платтячко..." (Ольга Зубер)

 

"Морозець ковтнув тумани,
Відв’язав сріблясті сани,
Посадив у сани вітер
І помчав гуляти світом."

(Наталя Карпенко)

"А на вулиці сніг! І летить, і кружляє в таночку,
І сідає до ніг, і цілунками тулиться щік! 
Це хазяйка зима зодягає святкову сорочку, 
На порозі стоїть Новий рік! Новий рік! Новий рік!"

(Наталя Карпенко)

"Одного разу, на осяяну ранковим промінням Землю, спустився маленький Янгол. Він зістрибнув із золотавої хмаринки і потупцяв босими ніжками по росяній траві. Він роздивлявся все довкола: квіти, що прокидалися від сну, озера, гори, річки, заглядав у гнізда пташок, милувався метеликами, та маленькими крапельками роси, що перлинками переливалися на траві. Він ішов усе далі й далі. І вийшов до невеликого, але дуже красивого озера. Вода в озері була наче прозоре блакитне скло, і лиш тендітні хвильки дріботіли на поверхні. Янголятко нахилилося до води і посміхнулося до свого відображення, а потім, обережно, щоб не замочити крилець, помило у водичці свої крихітні ніжки..." (Ольга Зубер)

 

"Прокинулася вранці Лисичка. Виглянула у віконечко, а там – все біле-біле від снігу! Зраділа вона, одягла свою тепленьку шубку, шапочку, чобітки, рукавички на лапки. Вийшла надвір, стоїть, милується. Гарно в лісі! Зелені ялинки стали білосніжними, стежки-доріжки сніжком присипані, сніжинки блищать-переливаються. І вирішила Лисичка сплести собі зі сніжинок зимову прикрасу. Взяла вона ниточку, нанизала на неї сніжинки й одягла на себе. Ходить по всьому лісу, хвалиться..." (Ольга Зубер)

 

 

 

KUMON - японська методика індивідуального розвитку, за якою займається 4 млн. дітей у 49 країнах світу. У 2018 році книги за методикою KUMON були вперше представлені українською мовою у видавництві “Ранок”. Із книгами за цією методикою навчання дитини - не нудна робота, а цікавий щоденний експеримент з розвитку та набуття нових навичок. Кожна книга є сходинкою до засвоєння певної навички й розрахована на декілька занять: одна сторінка - одне заняття. Складність завдань у посібниках KUMON збільшується поступово, непомітно для дитини. У кожному посібнику є грамоти, які покажуть досягнення дитини. Це мотивуватиме дитину продовжувати заняття.

В рамках Форуму «Хай-тек і майбутнє», який пройшов у Києві на початку жовтня, відбулося багато важливих подій та окремих заходів. На Форумі виступив член «Групи друзів України» Європейської комісії Бенедикт Геррманн та представники західного бізнесу. Найбільш знаковими були наступні події: Алея стартапів та ідей для бізнесу; презентація проекту «Майстерня талантів» та міжнародних досягнень його учасників у галузі високих технологій; презентація британської програми стажування молодих юристів, а також Свято мистецтв – від музики до ілюзії.

"В небі зірка запалала,
Всіх в долоні обійняла,
Посилала до оселі
Коляду свою веселу."

(Юлія Хандожинська)

 

"Будить сонечко усіх теплим дотиком,
Сонце лащиться до ніг милим котиком.
Сонце весело сміється
І у небі синім в’ється 
Аж до вечора."  

(Наталя Карпенко)

Чудові, милозвучні поезії Наталі Карпенко так легко читаються і лягають на музику, що композитор​ Микола Ведмедеря просто не міг не написати музику до тих віршів, що зачепили його душу найбільше. Тож сподіваємося, що ці новостворені пісні радо співатимуть дітки в школах, в гуртках, на святах, деінде.

 

 

 

 

 

 

"—    Паничику чорнобривчику, чом не виростаєш?
—    Я росту, росту: листя — у висоту, корінь — углибину, у чорну землю, у холодну воду, що рідним голосом говорить.
—    Паничику чорнобривчику, а вже літо рум’яне!
—    Ще почекаю, не зацвітаю: ще тому літові немає краю!.."

(Зірка Мензатюк)

До дебютної збірки Ніни Найдич – відомої у мистецьких кругах музикантки та викладачки, входять три казки: «Казка про маленького страха», «Шварценеггер та «Осіння пісня», «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія». Історії про сучасних дітей у великому місті: безпосередніх і товариських, допитливих і вразливих. Що у міській товчії, серед галасливої всеядності та поверховості допоможе їм вирости гідними людьми, відкритими до чистої краси та добрих почуттів? Авторка дає на це відповідь. Це – МУЗИКА! Гармонійним доповненням до книжки є три компакт-диски з музикою до казок Ніни Найдич. Автор музичних творів, Юрій Шевченко, створив їх у знак подяки Ніні Найдич, яка свого часу була його музичною педагогинею.

 

"Коли Андрійко збирався до дитячого садочка, його турбувало єдине питання: чи буде там забіяка Назар? У Андрійка з цим хлопцем були свої рахунки, бо Назар задерикувато і постійно відбирав складені кубики. Навіщо вони йому здалися того ніхто не знав: хоч би читав чи рахував — та ж ні! Але коли Андрійко вже завершував складати слова із кубиків, Назар — тут як тут — штурхав кубики з усієї сили і ті розліталися довкола. Інколи так штурхав, що й Андрійкові перепадало. А не подобався Андрійко забіяці, бо читати вмів, як дорослий..." (Оксана Лущевська)

"Сніжинки тихо падали з неба, вкриваючи білим полотном все довкола: дерева, доріжки,дахи будинків, підвіконня, гнізда пташок, притрушували чиїсь крихітні, ледве помітні сліди. Сніжинкам було весело: вони падали, кружляли, виблискуючи в холодному світлі зірок. Серед усього цього величезного снігопаду була одна дуже незвичайна Сніжинка. Падаючи з неба, вона не безтурботно сміялася, а уважно придивлялася, де б зручненько примоститися. Вона ретельно обдивилася все довкола і опустилася на вишневу гілочку, поближче до стовбура. Тут було дуже зручно і затишно: поруч світив великий ліхтар, а будинок захищав від вітру. Спочатку Сніжинка сиділа тихо – незвично їй було тут, на Землі. Та згодом, набравшись сміливості, підхопивши легкий подих вітру, перелетіла на підвіконня, й з цікавістю подивилася у вікно..." (Ольга Зубер)

 

Німецька "Свинка Пeппa" називається "Peppa Wutz", тому що Wutz  в деяких частинах Німеччини перекладається як "маленькі милі брудні малюки". Німецька версія "Свинки Пеппи" - це справжня знахідка для тих, хто вивчає німецьку мову.

 

"— Святий Отче, що мені робити? Я свідомий того, що то зле, та я над собою не владний, як тюхтій який. Мої руки так і тягнуться туди. Ну, ви мене розумієте. Я тоді не є я. Я навіть того не хочу. А воно тільки мені треба до виходка – знов те саме. Та річ, щиро кажу, висмоктує мене зсередини. Я до жінки не можу приступити. Спершу сам з собою мушу. Гріх. Боюсь гріха. Я не молодий чоловік, серце маю хворе, гупає, як кінь, відійти можу з дня на день, а ту біду з собою ношу, як хлопчисько непутьовий, що баби не знає. Що?.. Ні-ні, то не від ледарства. Цілий час працюю, спочинку собі не даю. Не помагає. Ви гадаєте, я маю час на телевізор, коби ж то! Що кажете?.. Та де, яке там, яка випивка, я, щоб ви знали, ні-ні. А після операції про цигарки навіть забув. Га?.. Люблю, я, знаєте, як на ній женився, інших обминаю. Вона в мене гарна, господарна, чотирьох маємо. Старший на осінь женитися надумав. Готуємось. Найменшенька при нас, через рік школу закінчить..." (Галина Мирослава)

 

Азбука

— Ти, Галинко, вже знаєш азбуку?
— Авжеж знаю.
— Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?
— Всі інші букви.

(з народного)