"Я довго не міг з цим змиритись. Як же так — яскрава зірка, вражаючи всіх і вся, котра причаровувала до себе витонченістю мови, рухів, форм, якій кожен ладен був служити душею і тілом, несучи в собі й на собі це неймовірно талановите створіння з його легкими та тяжчими клопотами, була миттєво, до сорока днів після заходу за обрій життя, майже остаточно забута. І одного разу, коли, здавалось, мої обурення зможуть рознести мене на шматки, я вирішив присвятити своє життя розбиранню залишених нею рукописів, малюнків, вишиванок, витинанок, світлин і всього іншого, що вона по собі залишила. Будучи людиною ретельною, я спочатку розсортував все по жанрах, чітко позареєстровував кожен її твір, і аж потім взявся до серйозного вивчення матеріалу. Одержимий пам’яттю про неї, я відчував її біля себе щоразу, коли брався до роботи. День минав за днем, а я продовжував своє знайомство з архівом..." (Галина Мирослава)
“As the anaesthetic began to wear off.
The ‘elf’ soldier.
Let out a low wail.
In the back of the ambulance.
Then fumbled with his oxygen mask.
And swore as he mumbled:
“Give me my rifle.”
A scrawny, mud-flecked 19-year-old...”(Kurama)
"Жив-був Зайчик. А що він, ого-го як, полюбляв капусту, його називали Капустяним Зайчиком. А дехто, навіть, — капустянкою. Та Вуханчик не ображався. Хай. Не до того йому. А ось, чи є де в світі капустяний ліс, було цікаво. Щоб замість шишок на ялинках капуста росла. І на дубах. Замість жолудів. І під кожним пеньочком, замість грибів. І вздовж лісового струмочка. Бо, з того яка користь? А з капусти — ще й яка! А ще мріяв Зайчик, як побудує капустяну хатинку, змайструє капустяне ліжечко й вкриється запашним листком. І спатиме солодко. І насняться йому, малому, капустяні сни. От, одного разу, швендяв він поміж хатами. Та й забіг на город до Бабусі..." (Ольга Зубер)
Ольга Зубер. «Як Їжачок з колючками посварився» (казочка-горошинка) — читати та слухати, відео
"Ох і розсердився ж Їжачок на ті колючки! На спинці не полежиш, погладити всі бояться! А як же йому хотілося таку кофтинку, як в білочки Зосі! Або шапочку з бумбончиком, як в борсучка Борі! Бо всім звірятам у лісі бабуся Ведмедиця вив’язала теплі речі на зиму. Всім, окрім Їжачка! Бо як же на ті голки якусь одежину надіти?! Отож, сидів він на пеньку, та й сердився. Аж пихтів. Ось, я зараз вас провчу, капосні колючки! – схопився було за голівку Їжачок..." (Ольга Зубер)
"In a shrinking, brackish pool of water.
Within earshot of Ukraine's front lines.
Two small fish gasped and flopped.
In the midday heat.
Around them, vast expanses of.
Mud and rock were exposed to the sun.
A huge grain barge lay.
Sprawled across a nearby sandbank..."(Kurama)
"Ну, хтось не поспіша, а хтось уже й зумів —
Упертий зміст життя... у літери друковані!
Бо що там не кажіть, а крига почуттів,
Коли приходить мить... стає стрімкою повінню."(Володимир Даник)
Ілюстрація Нікіти Тітова. «Ікар».
"Одні казали їй: "Пишайся сином!"
А інші: "Нащо він туди пішов?!.." —
Гірчило їй від слів таких полином,
А часом аж холола в жилах кров...
Ну, як таке ви можете казати
У вічі цим найкращим матерям,
Які зростили мужнього солдата,
Що не віддасть Вкраїни ворогам?!.."(Валентина Матвіїв)
"На Мамине свято
Вчу вірша для Мами!
Матусі — це наше ВСЕ!!
Їх серденько завжди
Іде вслід за нами,
Молитва їх нас береже!"(Галина Римар)
"... так завжди і виходить, що —
відхиляємося від традицій і...
повертаємося до них!
Бо і сильні ми
не тільки нашою волею,
а і силою наших традицій!
Бо коли у нас є і воля, і сила...
Ті воля і сила, що з глибин віків...
Ми непереможні!(Володимир Даник)
Галина Римар. Поезії війни
"Кланяюсь у Ноги Тобі, Боже,
І цілую Стопоньки Святі,
Вбережи, молю, мій рід від злого
і країну дорогу, весь світ!
Кожного захисника-солдата,
що за Правду б'ється, за своє!
Село кожне, місто українське,
кожен дім і всіх, хто там жиє!"(Галина Римар)
"Now can I talk about where I come from?
Now can I talk about where I come to?
Now can I talk about my homeland?
No, no, not yet, but I show you.
Now can I talk about my history?
No, no, not yet, but I show you..."(Kurama)
Айзек Азімов. Науково-фантастична повість «Фах» (читати та слухати повний текст твору, відео)
"Джордж Плейтен не міг приховати суму в голосі: — Завтра перше травня. Олімпіада! Джордж перевернувся на живіт і через спинку ліжка пильно глянув на товариша по кімнаті. Невже він не відчуває те саме? Невже думка про Олімпіаду не викликає у нього ніяких емоцій? Джордж мав худорляве обличчя, його риси ще більше загострилися майже за півтора року, проведених у Інтернаті. І сам він був худорлявий, та в його синіх очах горів колишній невгамовний вогонь, а розпачливістю, з якою він уп'явся в ковдру, Джордж нагадував зацькованого звіра. Товариш по кімнаті на мить залишив книгу і відрегулював яскравість світної стіни. Його звали Хейлі Омейні, він був нігерієць. Здавалося, його темно-брунатна шкіра й масивні риси обличчя створені для того, щоб виражати тільки спокій; згадка про Олімпіаду його не схвилювала. — Я знаю, Джордже, — озвався він..." (Айзек Азімов)
До першої частини книги Галини Мирослави "Богданія" увійшли такі твори: "Іван Самсобіпан і Марічка Самасобієчічка", "Солодійка", "Пан Дупцьо", "Байдики", "Золота підкова", "На Івана Купала", "Бамбетель", "Пасочки", "Поки рак свисне", "Ґрафка", "Богданія", "На Юрія", "Шу-шу", "Диньки", "Отаке воно у світі", "Як і що", "Загадка", "Дивоптах і дивина".
“She was getting dressed.
To leave their house.
When “both doors were smashed out.
By the explosion wave”.
“I ran outside.
And saw that the garage was destroyed.
Everything was on fire.
Glass shards everywhere.”...”(Kurama)
"Rescuers in Uman.
Pulled casualties.
From the rubble.
During Friday morning.
In Uman, a town.
That has been largely spared ‘orcs’ attack.
A nine-storey apartment building partially.
Collapsed after it was hit by a missile..."(Kurama)
“He had been fighting.
For 200 hours without a break.
When he was killed by an ‘orc’ sniper.
In the city of Bakhmut.
“For eight days.
He did not eat, or sleep.
He couldn't even close his eyes for five minutes.
Because the sniper could shoot...””(Kurama)
"The line of trees appears to fragment.
And disappear as it winds its way towards.
The ‘orcs’ positions on the outskirts of.
The small town of Velyka Novosilka.
On this front line.
‘Orcs’ eyes are always watching.
Waiting for.
An opportunity to attack..."(Kurama)
"Ukraine has ordered.
Some residents to leave Kupiansk.
As ‘Mordor’ seeks to re-take the city.
It left last year.
Kharkiv's regional authorities said.
Families with children and people.
“With limited mobility” must leave due to.
“Constant” shelling by ‘orcs’ forces..."(Kurama)
"It was in early September last year.
During Ukraine's grinding counter-offensive.
In the southern Kherson region.
That his war ended abruptly.
The soldier's tank drove.
Over a mine as it headed into combat.
When the 30-year-old regained consciousness.
He was surrounded by fire..."(Kurama)
Тамара Коломієць. "Луговий аеродром" — добірка віршів для дітей з книги "Найперша стежечка"
Читаймо вірші Тамари Коломієць для дітей з книги "Найперша стежечка": "Задзвонив синенький дзвоник", "Ранок", "Променята", "Вітрисько", "Їжаки", "Нагідка", "Відерце", "Про найкращих", "Луговий аеродром", "Про Сніговика", "Буду я тебе шукать!", "Жмурки", "Зайчиськова череда", "Ведмедів танок", "Кротів борщ", "Колисанка", "Грім-вівчар", "Біжить півень", "Бусел", "Узялась лозина биться", "Біле поле полотняне", "Біб-бобище", "Зима на возі", "Падав сніг", "Веснянка", "На галяві".
