"Осінь-осіничка,
Сіно і пшеничка,
Шарудіння, шелест,
Схрипування, вереск,
Лопотять листочки
І ростуть грибочки,
Як дощі й тумани.
На всіх калюж стане!"(Галина Мирослава)
Kurama (Japan). «A poet on the Day of Dignity and Freedom» — a poem about war in Ukraine 2022
"Today we celebrate the Day of.
Dignity and Freedom.
A holiday that shows that for us.
Dignity and freedom is a holiday.
The answer to the question of.
Who ‘elves’ are and.
What is most important to them.
Dear people!.."(Kurama)
Kurama (Japan). «Poets completely destroyed» — a poem about the russian invasion of Ukraine in 2022
"A heavily pregnant woman.
Being carried.
On a stretcher.
Through the rubble.
After the maternity hospital.
In Mariupol was bombed.
It has become a defining photograph.
Of the war in the Ukraine..."(Kurama)
““I want to shout to the whole world.
To stop all this.
To stop this bloody war.
As soon as possible.”
“I want ‘orcs’ to know.
How their husbands.
Their sons, their parents.
Are torturing ‘elves’.”...”(Kurama)
"Одна у всьому світі ти, одна,
Така розкішна і струнка, як вишня!
Не личить тобі, Дівчино, війна,
Що з берегів кривавим морем вийшла.
Не личить тобі, рідна, цей полон,
Цей зашморг, що вдягли тобі на шию.
Забрали спокій, вкрали мирний сон
І розлили отруту, мов ті змії..."(Наталія Кузьмічова)
Kurama (Japan). «Poets alongside a warning» — a poem about the russian invasion of Ukraine in 2022
"How to be a good partisan.
“Be grumpy,” is one suggestion.
A faceless, hooded figure alongside a warning:
“Kherson: The partisans see everything.”
At the mouth of the Dnipro River.
On the Black Sea coast.
Kherson found itself occupied.
With barely a shot being fired..."(Kurama)
“Many ‘elves’ who remain.
Behind the ‘orcs’ front line.
In the occupied territories.
Are anxiously waiting for this counter-offensive.
“We're euphoric.
When Ukraine hits the occupied territories.”
A resident of Melitopol in the south says.
“It means that Ukraine has not forgotten us.”...”(Kurama)
"...Болить усім... Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об'єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!.."(Тетяна Строкач)
"Якось метикуватий Матвій, якого діти жартома називали Метью, щедрий Даміан, вдома усі його кликали Демко, і максималіст Максим, що намагався усі завдання виконувати якомога краще і дратувався, коли не виходило, почули, що поруч з селом Хоробрів на Сокальщині, звідки їхній рід по одній з бабусь, розташоване село Старгород. Назву Старгород вони чули раніше, бо на світі чимало Старгородів, навіть ресторан поруч зі школою так називається, але що сокальський Старгород відомий ще з трипільських часів, дізнались уперше. - Хто такі ті загадкові трипільці? - відразу вирвалось у Максима. - Чому в слові трипільці зашифрована цифра 3? - загорівся бажанням довідатись Матвій. - Які пам'ятки по собі вони залишили? - закрутилось ґвинтиком у Демковій голові. Та з ними поруч не було жодного дорослого, а до вечора кожний з братів призабув, що мав би понавипитувати..." (Галина Мирослава)
«Наші друзі з Ельфірії» — збірочка казок, які розповідають малечі про ельфів, що живуть поруч, а також знайомить маленьких читачів з дивовижною Ельфірією — країною ельфів. Книга утверджує ідеали добра й справедливості, навчає доброзичливому та дбайливому ставленню до навколишнього світу. Чарівні розмальовки до кожної казки неодмінно подарують гарний настрій дітям.
"Сохне на сонці білизна, молоточок стукає,
Мир та спокій у дворі,
Бджілка над квітами літає,
Голуби воркують у дворі.
Який же «статус» треба мати,
Щоб мирний план цей зруйнувати?
Хто ти? «Бог» чи «цар»? Може, звірина?
Скоріше — нелюд зі звірячою личиною!.."(Вероніка Кремінна)
"The exhumation was conducted mostly in silence.
As police and prosecutors looked on.
One officer put his head in his hands.
Another walked away.
Emergency workers wore blue plastic coverings.
In a pine forest at the edge of Izyum.
The stench of death filled the air.
As a mass exhumation got under way..."(Kurama)
"On Monday ‘Gandalf the Green’ raised the ‘elves’ flag.
In the recently-liberated city of Izyum.
The closer you get to Izyum.
The more evidence there is of ‘orcs’ rapid retreat.
‘Elves’ soldiers are grouped.
By the roadside near the city.
Inspecting the spoils of war.
With broad smiles..."(Kurama)
"In the police station, the Lord's Prayer was scratched.
On the wall of one of the cramped cells.
Alongside markings to indicate.
How many days had passed.
“Not only did he kill our children.
But he killed us, their mothers.
These days I’m a dead woman. And I want to address.
All mothers of the world: rebel against that assassin.”..."(Kurama)
"Хоча усе і знає Мина,
Завжди пита, як вип'є чаю:
— Ні, ти скажи... які новини —
Там, де кипить... там, де палає!
Дмитро... авжеж, вміє сказати
Чітко і стримано, й тактовно:
— Хоча іще до біса вати,
А тільки більше вже... бавовни!"(Володимир Даник)
"Her face lights up as she recalls.
The moment of her liberation.
When the hated occupiers were forced from her village.
Novovoznesenske, in the southern region of Kherson.
She farmed there in peace and quiet.
Until ‘orcs’ arrived on 29 March.
What they did not destroy, they stole, she says.
Including forks and spoons, and the shoes
from a pensioner's feet..."(Kurama)
"Так все влаштовано у світі,
Щось настає, а щось мина.
Хто бореться за право жити,
Той наче промінь запала."(Артем Кулигін)
"...Фотосесія справді відбулася, але вона була весільною. Нарешті настала довгоочікувана дата. На весіллі — друзі і привітання... і замість "Гірко" — "Слава ЗСУ!" Молоді люди, здавалося б, без життєвого досвіду, допомогли тисячам людей і довели, що кохання існує, не дивлячись на те, що відбувається навколо. Ми, українці, — незалежні! Але дуже тяжко виборювати незалежність такою ціною. Віримо у нашу перемогу і дякуємо ЗСУ!"
(Карина Гусельникова)
"Do you know what I asked?
Do you know what I believed?
Do you know what I counted?
Because a prisoner in Olenivka.
Do you know what I did?
Do you know what I earned?
Because a prisoner in Olenivka..."(Kurama)
"Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література. Тоді вона була ще зовсім маленькою дівчинкою, і її все на світі цікавило. Вона пізнавала все більше і більше, зацікавилася релігією, наукою, культурою і творчістю. Але найбільше за все Література полюбила казки. У Літератури була величезна кількість шаф, у яких вона зберігала різноманітне вбрання. Там були і класичні сукні, і комедійні, сумні і радісні, сірі та чорні, білі і навіть строкаті. Кожного разу, коли в світі народжувався новий літературний твір, у Літератури з’являлася нова сукня. І чим популярнішим ставав цей твір, тим довше вона носила ту сукню. З часом гардероб Літератури настільки розрісся, що справжнім спасінням для неї стала поява комп’ютера, в якому вона змогла зберігати частину свого вбрання. Це був розквіт літератури..." (Ольга Лапушена)
