Володимир Даник. «Несподівані вірші» — добірка верлібрів про війну


 

Ілюстрація Нікіти Тітова.

Ілюстрація Нікіти Тітова.

 

 

Володимир Даник

НЕСПОДІВАНІ ВІРШІ

 

Несподіваними бувають не лише події. Несподіваними бувають і вірші.
Несподіваними не за тематикою, а за підходом до написання. Бо тематика — життя у всіх його проявах... — залишається тією ж, що і була. За винятком того, що це життя в умовах війни. Наскільки життя в умовах війни взагалі можливе.
Бо і зуміли набачитися стільки такого, чого бачити і не надіялися. І поруч у житті, і на телеекранах.
Отож перед вами вірш... Вірш, написаний у дещо незвичному для мене сатирично-алегоричному ключі.

 

  НІБИ З ОДНОГО Й ТОГО Ж...

Диявол сидів,
зручно вмостившись
у м'якенькому шкіряному кріслі,
і нібито неуважно,
однак в'їдливо і ретельно
переглядав інформацію про кандидатів,
приведену на роздруківці,
яка лежала на столі.
Кандидатів... на продаж власної душі.
До початку прийому
залишалося ще кілька хвилин,
а черга з вищезгаданих осіб
уже починала вибудовуватися у кімнаті і за її межами.
Диявол не міг не порадіти
і не надивуватися —
які добірні,
відповідні існуючим потребам
кандидати!
І які скромні...
Ніхто (уявляєте — ніхто!) не наполягає,
щоб його пустили без черги,
бо у нього... ну, ви ж самі знаєте... висока посада,
щоб він міг
якомога швидше і набагато раніше за інших
продати душу.
А які ж вони, ці кандидати,
енергійні і заповзятливі!
Один з них,
нещодавно виступаючи, говорив:
— Нам треба повернути
історичні наші землі!
А це ті землі, де ми воювали...
А якщо десь не воювали,
то — ще будемо воювати!
І тоді для нас ці землі —
ще історичніші!
А інший персонаж,
не менш гарячий темпераментом,
вигукував:
— Яке неподобство!
Мільйонне місто, а ще й досі
не зруйноване...
Знищити його мерщій...

Ракетами і дронами...
А ще один діяч,
пафосно і верескливо,
мало не зі сльозами на очах
виголошував:
— Ми з усіх сил
прагнемо імперію відродити,
а їм, бач...
самостійної держави захотілося!
Ну, хіба ж не фашисти?!
Денацифікувати усіх... негайно...
Але поряд
з відчуттям позитиву
у Диявола з'явилися сумніви і терзання:
- Такі привабливі кандидати...
Отож і виникає питання —
а чи не продавав уже хтось з них
мені душу раніше?!
Треба ретельно перевірити...
Не вистачало ще того,
щоб за такі нікчемні душі
по кілька разів платити!
Ми серйозна контора і нахабного обману не потерпимо!
Це їм не власний народ
чи свою ж державу обдурювати...
І потім... якісь вони усі...
ну, надміру схожі один на одного...
бо ніби дружно вистрибнули
з одного й того ж...
дуже вже крикливого
телеекрану!

 

 


А вірш наступний написаний вже інакше. Хоча по суті на ту ж саму тему. Про жорстокість війни. Бо війна жорстока і тоді, коли ведеться згідно загальноприйнятих усталених правил. А коли ці правила ігноруються? А коли на них і зовсім не зважають?! Коли страждає не тільки країна, на яку напали, а і цивільне населення країни-нападника... Та навіть це не може протверезити затятих паліїв і гібридної, і нахабно-відвертої війни!

 

 

 

СХОЖІ СЛОВА

Такі прості, такі конкретні
і такі зрозумілі слова —
мучили... довго мучили...
але ж не вбивали!
Але ж, врешті-решт, не вбили.
Однак чомусь
подібні слова здаються
дуже вже схожими
на слова дещо інші:
ще простіші,
ше конкретніші
і ще зрозуміліші —
вбили... але довго не мучили!

 

 

 

А ще один вірш... про силу традицій! Бо традиції і розвиваються, і поглиблюються, і розширюються, і оновлюються. І це не тільки в літературі, а й у інших галузях людської діяльності. Так, вірш про силу традицій. І все ж не тільки про це.

 

 

 

ВОЛЯ І СИЛА

Здавалося б, у нелегкі,
а то і зовсім божевільні часи
(а це насамперед — про війну...)
і вільному віршу бути б
ще вільнішим,
а то і взагалі... божевільнішим!
Однак він...
цей упертий, клятий вірш...
зовсім не поспішає ставати верлібром,
щоб виявити при цьому
відверту розкутість у стилі
і підкреслене тяжіння
до нічим не обмеженого хаосу у використовуваних словах.
Навпаки
цей вищезгаданий
(і до того ж ще не написаний!) вірш
тягнеться до чіткості ритму
і певного консерватизму у формі,
до дзвінких рим
і звичних інтонацій...
Мовляв, колись
на подібні драматичні теми
писали саме так,

то чого ж і тепер...
так не писати?!
Бо і теперішні телевізійні екрани
хотіли б
нам показувати не жахливі руйнування —
наслідок ракетних обстрілів...
Їм би хотілося
усім усміхнено демонструвати освітлені сяйливим сонцем
спокійні, мирні квартали, де нема
і найменшого натяку на вибухи і стрілянину.
Тому і віршам
хочеться спокою і традиційності,
а не якихось надмірних нервувань
і крутого авангарду.
Хоч і нервування, і претензійні виверти авангарду
давно вже і стали звичними.
Бо так завжди і виходить, що —
відхиляємося від традицій і...
повертаємося до них!
Бо і сильні ми
не тільки нашою волею,
а і силою наших традицій!
Бо коли у нас є і воля, і сила...
Ті воля і сила, що з глибин віків...
Ми непереможні!

 

 

Та якими б несподіваними не були і події, і вірші, а сподівання наші залишаються тими ж, що і були. Це щаслива доля України і щаслива доля кожного з нас... в Україні!

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова.

Ілюстрація Нікіти Тітова.

Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також:

Ілюстрація Антона Логова."І ніч бува — чорнюща і тривожна.
Здається, її витримать не можна!
Та ранок і усміхнено, і щиро
Перемагає сумніви й зневіру."

(Володимир Даник)

 

 

 

 

"А нам пам’ять гірка серце крає..." — добірка поезій про війну від Володимира Даника

Володимир Даник. Добірка поезій про війну"А нам пам’ять гірка серце крає –
Скільки юних забрала війна!
Все під небом високим минає,
Тільки слава – повік не мина!.."

(Володимир Даник)

 

 

 

 
 

 

 

Більше творів Володимира Даника на "Малій Сторінці":

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
Володимир Даник — поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович — член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016, 2019, 2021 рр.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.
 
 
 
 

 

Дивіться також:

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

(Ірина Мацкова)​
 
 
 

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. «Несподівані вірші» — добірка верлібрів про війну»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми