"В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню; половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою..." (Євген Дудар)
Веселі віршики про школу та школярів від Василя Шаройка: "Дозволив", "На уроці мови", " Виправити плутанину", "Про Маринку", "Скільки треба "Н"", "Довгі пошуки", "Шкідники та охоронці", "Де поділися Карпати", "Хитрий щоденник", "Жива граматика", "Зумів", "Про дива", "Кмітливі діти", "Лопотуха Мила", "Не залишили", "Лічилочка", "З чого двійка", "Навчилась", "Десь повипадали", "Тут справа ось у чім", "В чім різниця", "Заспокоїв", "Відповів", "Чим же гризти?", "Справжня причина", "З вини погоди", "На іспиті", "Перейшов", "Те, що хотів".
Після Купала припинялись молодіжні розваги і гуляння, наступала велика і відповідальна пора в житті хлібороба — жнива. Жниварський пісенний цикл є своєрідним апофеозом землеробської праці селянина-трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба.
Трійця відзначається на сьомий тиждень після Великодня ще називається Зеленими святами.
Зілля в свято приймає
На відправі освячення –
Бог у зілля вселяє
Особливе призначення.Після Божої служби –
Всі до гаю скоріше...
І поринемо дружно
В свято найвеселіше.Під прикрашеним колесом
На найвищім з дубів
Той, хто славиться голосом,
Вже затягує спів.
"З бабусею тепло і ніжно,
Вона, мов хмаринка, м'яка,
А голос не мамин, а тихий,
Ніколи не скаже: нема!
Вареники, пундики, мундики,
Компоти смачні, киселі,
Усякі на світі смаколики,
І все це мені і тобі."(Інна Паламарчук)
"Хочу розповісти про дівчинку, яку ти недавно бачив. Пам’ятаєш, у магазині: вона сердилась, аж ніжкою тупала, бо мама не хотіла їй купити... ой, забула що. Чи то іграшку, чи хустинку-носовичка, чи щось інше. А оце дівчинці (звуть її Улянкою) захотілося нової парасольки.
— Купи! — смикала вона маму за рукав.
— Нащо її тобі, Улясю, в тебе є парасолька.
— Але не така. Та без квіток, і не червона. Купи!..." (Зірка Мензатюк)
"У однієї вдови та було дві доні, в котрих одна була гарна на вроду й працьовита, а друга гидка й лежень. Гидку й лежнювату дочку вдова любила й жалувала, бо то була її рідна дочка, а на другу раз-у-раз накидала всяку важку працю й тримала її в хаті за попихача. Бідній дівчині доводилося щодня сидіти біля криниці на великому шляху та все прясти..." (Брати Грімм)
"Чи знаєш ТИ, що таке мамине серденько? Думаєш, воно таке, як на малюнку в енциклопедії? Ні, дитино, серце набагато більше. Цього не зобразиш на жодному малюнку. А головне, що у серці основне місце займаєш ТИ. Так-так, саме ТИ… Дивне серце, правда? Поки Тебе не було, там поміщалося багато всього. Але після Твого народження це все потіснилось, і більшу частину серденька зайняла дитина. Саме діти є господарями маминого серденька. І лише вони його можуть розбити. " (Ірина Мацко)
"Мій тато не повернеться додому...
Він — ангел, і тепер — на небесах...
Я вдячний Богу за такого тата!
Як жаль, що він тепер лиш у думках.
Ніколи не візьме мене на руки
І пісню він уже не заспіва.
Я вдячний долі за такого тата!
Як жаль, що він тепер лиш спогляда..."(Карина Гусельникова)
У цьму відео представлена колекція найкращих пісеньок про родини пальчиків українською та англійською мовами.
"Я прокинувся раненько,
А точнісінько й не спав,
Бо мені сказала ненька,
Що я старшим братом став!
Цілий парк автомобілів
Вже чекає на сестру,
Розмалюю стіні білі
Й напишу: "ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!""(Ксенія Бондаренко)
"Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти..." (з легенди)
22 квітня — Ляля, або Красна гірка (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 5 травня)
23 квітня — День святого Юрія (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 6 травня)
9 травня — День святого Миколи Чудотворця (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 22 травня)
10 травня — "Симонове зело" (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 23 травня)
13 червня 2024 року відзначаємо Вознесіння Господнє
Трійця (Зелені свята, П'ятидесятниця): у 2024 році — 23 червня
12 червня — День Онуфрія Великого (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 25 червня)
24 червня — Івана Купала (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 липня)
29 червня — Петра і Павла (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 12 липня)
19 липня — День святої Мокрини (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 1 серпня)
"Сім'я — сім поколінь і я.
Линуть в ірій століття,
А кожне покоління
У скарбницю життя
Складає надбання,
Яке важливе для розуміння
Щастя й буття..." (Людмила Кибалка)
«Оберіг для татусів» — збірка поезій, призначена для наших захисників, їхніх родин та усіх дорослих і маленьких українців. Віра в незламну міць духу українського народу, в Перемогу, Добро звучить в кожному вірші авторки. Усі поезії проникнуті щирою вдячністю нашим воїнам. Книга-оберіг неодмінно торкнеться серця кожного читача. До книги увійшли вірші: "А на Луганщину летіли журавлі", "Ангел з автоматом", "Відбудуємо", "Він мене обороняє", "Дитяча молитва", "Для зайченят", "Дякую, рідненька", "Жовто-блакитна", "Закрийте нам небо", "Зроблю все для перемоги", "Ірпінь", "Колисанка", "Колискова", "Котик, зайчик і сердечко", "Леопарди", "Лист святому Миколаю", "Літачок", "Маки", "Маленький велосипедист", "Мати", "Ми переможемо", "Не хвилюйся, матінко", "Небо боронити", "Оберіг для татусів", "Ой, люлі-люлі", "Петрусь", "Питає малеча", "Спогаданка", "Тарасове слово", "України донечка", "Чекає в Херсоні", "Я годую голубів", "Я люблю свою бабусю".
Віршики для найменших від Марії Чепурної: "Хто найшвидше виростає", "У моєї мами", "Гнат-солдат", "Про песика", "Струмок", Крапля сонця", "Гриби", "Вітри", "Окунець-хитрунець".
Вірші Марії Чепурної для малят: "Золота хвилина", "В перший клас", "У моєї мами", "Боброві санчата", "Стежечка", "Окрайчик", "Малиновий стодзвін", "Золота бджола", "Родина", "Ясне крило", "Українська мова", "Хто найшвидше виростає", "У моєї мами", "Гнат-солдат", "Про песика", "Струмок", Крапля сонця", "Гриби", "Вітри", "Окунець-хитрунець".
"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."(Марія Яновська)
"Скільки разів возьме кріпкий мороз, стільки разів віє холодний вітер та й навіває нову верству снігу. Стільки ж разів більшає біль і терпіння хворої вдови Кравчихи. Вона лежить на твердій постелі, накрита старим сірячком, та лишень сумним стогоном нарікає на студений вітер і мороз, що шпарами стін дістаються до її незатопленої хати. Коло неї порається її донечка Маруся, що рада б в кожну хвилю своїй матінці яку-небудь полекшу вчинити. Та що ж вона годна? Заробити не піде, бо і сили у неї ще нема, а просити про милостиню, то таки дуже соромиться. А люди, от як люди: кожний собі радий, чужа нужда їм не в гадці..." (Марко Черемшина)
"«Написано від душі, але цього не надрукують. А от тобі «придрукують» — 10 років без права переписки. З німецького табору ти втік, з нашого тікати безнадійно... Отже, знищи все, коли хочеш жити»,— порадив мені Олексій Євдокимович, прочитавши мій рукопис ще за радянсьикх часів. Олексій Євдокимович Пономаренко був для мене не тільки вчителем, але й другом. Я звертався до нього з болючими проблемами, висловлював найпотаємніші думки. Ми часто розмовляли на «заборонені» теми: про Мазепу, Петра І., Грушевського. Іноді обговорювали й «політику партії» — колективізацію, голодомор. І захотілось написати, щоб спомини мої не канули в Лету, щоб нащадки знали, яка то насправді була політика... До болі шкода було нищити свій рукопис, але зауваження Олексія Євдокимовича виявилися цілком слушними, я й сам розумів. І знищив. Тепер важко все відновити по пам'яті, адже пройшли десітиліття. І все ж таки спробую..." (Микола Колесник)
