Публікації за тегом: Казки

"Вдень почав танути сніг, капали краплі з дахів. А вночі знову підмерзло. Вийшов з хати Юрко і побачив велику крижану бурульку. Вона звисала з даху. Зійшло сонце, і бурулька заблищала різнобарвними вогниками..." (Василь Сухомлинський)

"... В умовах жорстокого національного гніту, «під страшним російським режимом, під яким не можна було навіть говорити рідною мовою, майже нічого не можна було писати, а тим більш мати свою пресу, школу й урядування», як згадував Володимир Самійленко, минуло майже все його життя. Тільки два місяці ще в студентські роки він міг відчути, що значить бути вільним, і то завдяки громаді київської української інтелігенції, яка дала йому кошти на поїздку до Галичини. «Дивно було почувати, що над твоєю душею не стоїть російський жандарм, що за одне непевне слово може тебе заарештувати й запроторити бог зна куди»... Володимиру Самійленку властива органічна єдність особисто пережитого і змісту ним написаного в усіх жанрах його літературної творчості — в ліриці, сатирично-гумористичних поезіях, прозових фейлетонах та оповіданнях, драматичних творах і навіть у статтях та рецензіях..."   (М. Г. Чорнопиский)

"… Надвечір лелеки із зозулею прилетіли на подвір’я, де біля колодязя стояв дерев’яний птах. Почувши рідний клекіт, лелеченя ожило і радісно заклекотало у відповідь. Потім торкнулося дзьобом зозулі, й вона знову перетворилася на дівчинку. Все владналось, а лелеки з Катрусею стали добрими друзями і звили гніздо на її хаті. Відтоді люди почали ставити біля колодязів дерев`яних лелек, щоб птахи вчасно поверталися додому, у рідні краї." (Ірина Мацко)

У повісті-казці Юрія Винничука “Місце для дракона” усе навпаки: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Він тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу.... Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”...

Байка «Пан та Собака» була безсумнівною творчою удачею молодого поета. Завдяки злободенності тематики, народному колориту, реалістично-сатиричним тенденціям у змалюванні поміщицької дійсності вона відіграла помітну роль у посиленні антикріпосницьких настроїв тогочасного суспільства, а також у розвитку реалістичної байки на Україні. Саме починаючи з цього твору, байка в українській літературі дедалі більше набуває виразного соціального звучання.

 

 

Художня спадщина одного з визначних поетів передшевченківської доби Петра Петровича Гулака-Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його перу належать байки, балади, прозові послання, переклади, критичні статті. Найціннішу частину творчого доробку поета становлять передусім байки та балади, які відігравали важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури в перші десятиліття XIX сторіччя.

"Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, — і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу... А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить, — так вона в неї на всі боки і розхитується, — як розпустить бувало свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк!.. ... Не в нашій стороні, не за нашої пам'яті й не за пам'яті наших дідів та бабів, а давно-давно... за царя Гороха, та за солом'яного бога, та за князя Хмеля, коли людей було жменя... або ще й людей тоді не було, — як появилися на світ двоє дівчаток-близняток..." (Панас Мирний)

"У далеких і таємничих африканських джунглях жив лев Толябун. То був злий і невдоволений з усього лев. Коли світило сонце, він ричав через те, що йому було жарко; коли наставала темрява, він дратувався, що йому прохолодно; натщесерце ричав од голоду, а пообідавши — од того, що вже наївся. Його дратувало все на світі: дерева, річка, пташки, місяць, звірі, а через те, що він виказував своє роздратування голосним ревінням, тільки його й чутно було з ранку до ночі. Усім Толябун страшенно набрид, але ж його боялись і нічого не могли вдіяти..." (Ярослав Стельмах)

Що перше спадає на думку, коли думаєш про письменника Ярослава Стельмаха? Мабуть, його безмірна любов до слова, до мов. Найперше — побожне ставлення до рідної, української мови. «Для мене кожне українське слово на вагу золота», - бувало, повторював він, заглиблюючись у літературні й словникові мовні розсипи, синонімічні, антонімічні ряди, а також заслуховуючись усними діалектними говірками. Літературну працю розпочав у студентські роки. Його славні, сповнені гумору дитячі оповідання ввійшли до хрестоматій і шкільних підручників. Найбільшої популярності Ярослав Стельмах набув як драматург, п’єси якого йшли майже на всіх сценах України і за її кордонами... Читайте повісті Ярослава Стельмаха: "Вікентій Прерозумний", "Голодний, злий і дуже небезпечний, або якось у чужому лісі" (повість-казка), "Найкращий намет", "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера".

"Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" - неймовірно цікава пригодницька повість-казка від української письменниці Галини Малик про дівчинку Алю, яка потрапила в країну усіляких недоробок через свої лінощі, необачність та забудькуватість. Ця історія вчить доводити усі справи до кінця не тільки діточок, але й дорослих. Книга має гарні кольорові ілюстрації художників Анатолія Фролова і Любові Шевченко. 

 

Химерна казочка для малят "Золотий стіл" від Валерія Шевчука розповідає про те, як у дитячі сни приходять казкові герої, як здійснюються їх маленькі мрії, які фантазії приходять в голівки малюків, коли дядько Сон панує біля ліжечка ..

"Чотири сестри" — казкова розповідь відомого українського письменника Валерія Шевчука про чотири пори року на нашій планеті, про те, що відбувається у природі, коли зникає злагода між "сестрами" і порушуються природні закони, про крижаний період на Землі. Тішить щасливий кінець цієї чудової історії з вірою в те, що добро завжди перемагає зло.

 

 

 

 

 

 

Казка "Місто без квітів" - про те, як дві сміливі маленькі дівчинки змогли змінити ціле місто і людей в ньому. Із темного, сірого міста без єдиної квітки, без єдиної рослинки - воно  перетворилося на квітуче місто-сад з радісними і щасливими людьми в ньому, які вміють радіти життю, танцювати і співати пісні. Дівчатка змогли подолати усі перепони, вибратись у світ, що існує поза межами міста, і повернутись до нього з квітами та насінням... Дуже повчальною є для нас усіх ця дитяча казочка відомого українського письменника Валерія Шевчука.

"Бігунець та Котило" - добра казка Валерія Шевчука про маленького чоловічка Бігунця, який нікого не боявся, хотів з усіма дружити та врятував мешканців лісу від злого Котила...

Казкова історія Валерія Шевчука про дівчинку-сиротинку Зеленоочку, яка ніколи не бачила своїх маму і тата, і блукає світом, працюючи в наймах у різних людей, яка вчиться душею розрізняти добро і зло, пізнає природу, рятує нужденних... Щось у цій казці для дітей є таке, над чим варто було б замислитись і дорослим...

Казка Валерія Шевчука "Дівчинка, котра шукала маму" належить до збірки казок "Панна квітів". Ця чуттєва історія про маленьку дівчинку, що має мрію знайти свою матусю, не може залишити байдужим нікого...

Книжка відомого українського письменника Валерія Шевчука "Панна квітів" складена з казок, написаних для дітей за допомогою донечок автора. До збірки увійшли такі надзвичайно цікаві, самобутні та химерні казочки, як: "Золотий стіл", "Чотири сестри", "Місто без квітів", "Бігунець та котило", "Панна квітів", "Дівчинка, котра шукала маму". Сподіваємось, ці чудові казкові історії з їх дивовижними героями не залишать байдужими жодного маленького читача.

"Мандри Закомарика" - казка про крихітного хлочика Закомарика, який вирішив започаткувати мандрівний цирк. Разом із ним мандрують дядько Завждишукай, артистка Усезагуби та звірята. До збірки казок входять також казочки "Артисти-парашутисти" та "Як Закомарик упіймав страховище". Читаймо!

 

"У горному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру плавав великий білий лебідь з довгою шиєю і могутнім дзьобом. Одного разу зустрів лебідь рибку і хотів її з'їсти. Стала срібляста рибка проситися: "Не їж мене, лебедю, красеню білокрилий, велетню чорнодзьобий!" Сказав тоді лебідь: "Дістань мені черевички, бо лапи мої у воді мерзнуть. Дістанеш, тоді я тебе не їстиму. Не дістанеш - з'їм.." (Микола Трублаїні)

Микола Трублаїні став одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Його твори є значним внеском у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети. Герої творів письменника - звичайні люди, веселі, віддані своїй справі і рідному народові, сердечні до товаришів, відважні і дужі. Таким був і сам письменник Микола Петрович Трублаїні.