Публікації за тегом: Відео українською онлайн

"Бабусина пісенька лине,
Сміється, радіє вона,
Як сонце у небі єдине,
Бринить її слово-струна.
А часом з дідусем співають
І линуть пісні поміж хмар.
Від щастя їх очі сіяють
Бо в серці палає ще жар..."

(Вікторія Стасів)

 

"Якось в річці Черемоші плили миші у калоші.
Ліва каже тій, що справа: – От забава, так забава.
Права каже тій, що зліва: – Я тобі ще не повіла
Одну дивную новину. То займе тобі хвилину.
Де це було, я не знаю: чи на тихому Дунаї,
Чи на Ворсклі, чи Дніпрі; але знаю: чималі
Вийшли з вод там дві рибини..."

(Галина Мирослава)

 

 

"Я бачила сьогодні
У небі чудеса! 
Пливла від сонцесходу
Хмаринкова краса. 
Літали бегемоти, 
Великі та малі, 
Поважні, безтурботні, 
Торкалися землі..."

(Ксенія Бондаренко)

 

"А дідусь узяв за руку 
Наймолодшеньку онуку:
— Щоб дорогу перейти,
На зелений треба йти,
А на жовтий — зачекати,
На червоний — слід стояти. 
— Я про це, дідусю, знаю,
Я завжди про тебе дбаю. 
Тож тебе переведу,
Потім в дитсадок піду!"

(Слова Марії Дем'янюк)

 

"Нині свята Великодні
І співає гучно дзвін,
А у кошичку духм'яні
Пасочки, ковбаска, хрін.
Масло, писанки чудові,
Шинка, хлібчик і сирок,
Сіль і свічечки воскові -
Все кладу під рушничок."
(Вікторія Стасів)

"Чи то в місті, чи в селі
Жили-були у теплі
У батьківській добрій хаті,
Невеличкій, небагатій,
Брат Іван, сестра Марічка,
Мов дві вишивані стрічки.
І усе було б як слід,
Якби раптом на обід
Не приплівся старий дід..."

                                            (Галина Мирослава)

 

"Вітерець дмухнув легенько
Та й кульбабку розсмішив, 
Назбирав насіння в жменьки
Й далі в поле поспішив. 
Розлетілися по світу
Насінинки, мов птахи..."

(Ксенія Бондаренко)

 

 

 

Зміст другої частини  "Казок на щодень" від Галини Римар: 1. Про добру країну 2. Легенда про Ясеня-красеня, що всім серцем любив земленьку рідную (відео) 3. На лісовій галявці 4. Казка про Сивого Бичка (відео) 5. Про Дівчинку і Пташечку 6. Казка про надзвичайно обдаровану Рибку (відео) 7. Про ніжну Квітку 8. Про маленьку прудку ящіроньку (відео) 9. Про бджілку Таню та її друзів 10. Про лисицю, їжачка і сірого зайчика 11. Про Сонце та планети (відео) 12. Дарунок Добрих Феєчок 13. Про Дзвіночки і Троянду 14. Казочка про Дощик і Мишеня Крап  15. Про Дзвіночки і Троянду 16+1. Про мале горобеня + Про особливого листочка 17. Про доброго хлопчика і незвичайного листочка 18. Казочка про Ремеза і чарівну квітоньку 19. Казка про онученьку й бабусю, про пташок, машинку, про дружбу і подорожі (відео) 20. Казка про гномика та Святого Миколая 21. Незвичайний подарунок Святого Миколая 22. Новорічна казочка 23. Казка про добре Сонечко 24. Чарівні горішки 25. Діткам про хмаринку та її онуків Громика і Блискавочку 26. Казочка про Дощик і Мишенятко Крап  27. Хто ж це, діти? (казкова загадка 28. Казка про ромашкових феєчок 29. Казочка про Добрика 30. Про дівчинку Марійку і феєчок 31. Казочка про дружну абеткову сім'ю​

Вікторія Стасів, студентка Львівської Політехніки, - творча та неординарна натура. Вона пише вірші для дітей українською та англійською мовами, втілює їх у папері, викладає на ютубі... Відтепер наші читачі можуть бачити твори Вікторії на "Малій Сторінці".

"Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки 
Й подарував їй славну долю й щиру.

Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні... 
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі..."

(Галина Римар)

 

"Зустрілися якось у лісі Ведмедик і Мишка. І почав Ведмедик перед Мишкою вихвалятися: "Ось, дивись, який я! Кремезний, товстий, волохатий! Які в мене міцні й сильні лапи! А як зареву, всі навкруг розбігаються! Бо всі мене бояться! То це я ще не Ведмідь, а Ведмедик. То уяви, що буде, як я виросту! А ти оце що? Подивися на себе. Одні вуха та хвіст. А лапи! Ха-ха-ха! Хіба це лапи?! Сміх, та й годі! Яка з тебе користь?" Послухала Мишка Ведмедика, а тоді й каже:
"Велика користь. Ось цими малими лапами, я вже багато добра зробила!" №Ти? Багато добра зробила? Та хіба може добро робити той, кого й за березовим листком не видно?" – зареготався Ведмедик..." (Ольга Зубер)

 

Коли донечка сказала: "Мамо, я вже доросла, засинаю без казочок", вони перестали складатися. І донечка вирішила: "Щовечора — казочка!"  Тож ось наші новесенькі "Полінчині казочки":

1. Де живуть Казки? 2. Казкова країна 3. Послання феєчок для дітей 4. Летимо до фей? 5. Загадкова насінина (відео) 6. Музична шкатулка 7. Про Золотогривого Коника (відео) 8. Казочка про Лілеї (відео) 9. По секрету любим діткам (відео) 10. Казка про Перлинку та її добрих друзів 11. Про принцесу з Жасминового королівства 12. Про насінинку – подарунок феєчок 13. Казочка про Зірочку (відео) 14. Про парубка й мишку (відео) 15. Казочка про доброго Оленя 16. Про Півня та Павича 17. Про одну Стежечку (відео) 18. Про Зайчика 19. Про Кульбабку (відео) 20. Країна Навпаки 21. Про феєчок. Просто казочка... 22. Про феєчок (інтерв'ю з Полінкою) 23. Про дуже маленьку феєчку 24. Казка про Календаря 25. Старенький казкар і феї, або Рятівні слова 26. Про книжкових феєчок 27. Про два кущі 28. Казка про Комарика 29. Про нові знайомства феєчок 30. Квітка і Кролик 31. Про братиків і сестричку

"Жила колись на світі маленька овечка Пхинька. І все їй завжди було не те і не так. Піде, бувало, в садочок пастися і — "ме-ме", недобра травичка в садку ("пхе, пхе, пхе"), наллє їй мама свіжого молочка, а вона надіп'є трішки, скривиться і: "Ме-ме: не люблю таке, хочу молочко з вареннячком!" Отак вона собі і жила, що не так, одразу: "Ме!" За це її не дуже любили інші мешканці двору. Одного літнього жаркого дня Пхинька вирішила піти попити холодної водички у луг. Бігти треба було через садочок донизу, а там через кладочку і джерельце прохолодне. Біжить Пхинька, мекає по дорозі, як завжди, все їй не так, добігає вона до кладочки, аж на зустріч їй баран..." (Юлія Хандожинська)

 

"Жила собі у річці маленька рибка. Така собі срібляста і швидка. І більше за все на світі любила рибка поговорити. Та от біда, що не почує — перекрутить, як захоче, а потім і по-своєму розкаже. Любила рибка затаїтися в очереті, де жили по сусідству водяні раки, і слухати, про що вони говорять, а потім швиденько пливти і розказувати усім новини. Дуже вже їй подобалося усе про всіх наперед усіх знати. Отож, одного дня засіла рибка в зеленому очереті. Нагострила вушка і слухає, про що раки говорять — думає, що ніхто її не бачить. А раки того дня підрізали очерет, прибирали навколо своєї хатки. Раптом бачать — щось поблискує. Знають, що то вже рибка чатує. От і шепоче один рак до іншому..." (Юлія Хандожинська)

 

"Була собі мушка, а звали її Петрушка. Мушка була неповоротка, повільна. Нікуди ніколи не поспішала. Сяде, бувало, на квіточку і спить, нічого її не турбує — ну геть зовсім, аністілечки! Нічого Петрушці не цікаво, тільки б поспати, і побільше, і подовше. От так вона і жила:  де не сяде — там і спить. Одного разу вирішила Петрушка–сонна мушка на листочку біля лісу поспати. Лежить собі на сонечку, загоряє. Аж раптом — чує якийсь шелест. Глянь, а то комарик внизу, бідний, один тягне соломинку. — Гей ти, комарику, ану не шелести там, невже не бачиш, що тут я на листочку сплю, — закомандувала мушка. — Ти знаєш, не бачу, а шелестіти буду, бо бачиш, білий день надворі і потрібно працювати, а не спати..." (Юлія Хандожинська)

 

"Мадонні незнаній
Віками лунали
Органні хорали
В густі небеса.
А я тебе знаю,
Тебе я кохаю,
Люба Маріє!"

(Володимир Івасюк)

"Вже давно відбили куранти й відбахкали феєрверки. Навіть, найзавзятіші гуляки, й ті десь поділися. Мабуть, насвяткувавшись, спали без задніх ніг. А от Пончик не спав. Він сидів на підвіконні й дивився на небо. Він чекав на Санта−Клауса. З подарунками, звичайно ж. Як ви вже здогадалися, це була Новорічна ніч. Незвичайна і чарівна. Надворі було дуже гарно. Сніжинки поволі падали, на й без того вкриті снігом стежки. У світлі місяця вони блищали, наче дорогоцінні камені. Пончику закортіло спати. Але він не міг заснути! Он, минулого року заснув і не побачив, як Санта−Клаус приніс подарунки! Ні! Цього разу Пончик твердо вирішив дочекатися на Санта−Клауса. Він обов’язково повинен прийти! Пончик сам чув у новинах: по телевізору повідомили, що Санта-Клаус приходить у кожен дім, де є маленька дитина. А в їхньому домі була така маленька дитина..." (Ольга Зубер)

 

"Здрастуй, сонечко ясне,
здрастуй, річечко!
Здрастуй, поле золоте,
здрастуй, літечко!
Колоситься на полях
ой пшениченька,
достигає в полі льон,
спіє житечко."

(слова й музика Галини Римар)

 

Радо читаймо оповідання української письменниці Галини Мирослави зі збірки «Маю Вам сказати».

ЗМІСТ КНИГИ: 1. Дивись 2. Плямки 3. Забути 4. Кульки 5. Шоколадні палітурки 6. Дерева 7. Отак 8. Нас було двійко 9. Фасетка 10. Зірка  (читати та слухати, відео) 11. Будь ласка 12. Тричі 13. Петро Павлович 14. Вперше 15. Батько 16. Колобок 17. Петлі (читати та слухати, відео) 18. Ножички 19. Від себе 20. Інтуїція 21. Не за держанце 22. Не в ногу 23. Звідки? 24. Мить 25. Потяг 26. Брамурна сукня (читати та слухати, відео) 27. Кохаю 28. Ґрунтознавство 29. Знаки 30. Обіди 31. Розширюючись (читати та слухати, відео) 32. Чоловік, що світиться 33. Мирон 34. Сонцелика 35. Килими 36. Метр  на метр 37. Супутник 38. Інтрига 39. Швельбавий 40. Два (читати та слухати, відео) 41. Тео-досі-я 42. Репутація 43.Передвеликоднє (читати та слухати, відео) 44. Дірочки 45. Вперед! 46. Хіба можна забути? 47. Перше купання 48. Знак 49. Червоний мак 50. Він 51. Доля (читати та слухати, відео) 52. Маг. І я 53. Неперервність 54. Люди в норах 55. Доросла  (читати та слухати, відео)

"Слово "письменник" походить від дієслова "писати", а не від якогось там іншого дієслова.
Отже, виходить, що письменником зветься людина, що пише…
І то не така людина є письменник, що випадково там щось напише і стане… Ні! — письменник так він увесь час пише й нема йому нікоторого впину.
Це починається завжди так.
— Ось, подивіться… Чи не підійшло б… оце до вашої газети? Це я написав…
Дивитесь..." (Остап Вишня)