"Джміль про сонечко гуде", "Клишоноге жабеня", "Буває все!", "Сонячний зайчик!, "День тобі — веселим буде!", "Рукавички", "Все не так", "Про друга!, "У гостях", "Про дорослих", "Починай малюнок сонцем!" - вірші Анатолія Костецького, що увійшли до цієї збірки.
"Вчора, точно серед ночі, в нуль годин і нуль хвилин
раптом я розплющив очі, бо відчув, що не один:
з новорічної ялинки хтось чужий на мене зиркав!..
«Хто ви?» — вичавив я з себе і від жаху аж зомлів.
«Прилетіли ми до тебе із сузір'я Гончих Псів!..» —
я у відповідь почув і про жах умить забув,
бо угледів на ялині три небачених створіння..."(Анатолій Костецький)
"Знаєш, скільки справ у літа?
їх усі — не полічити!Треба нам підсмажить спини,
ніс убрати в ластовиння,
накупати нас у річці
наперед на три сторіччя,
та іще подарувати лісу й лугу буйні шати..."(Анатолій Костецький)
"Вам за мить «уважний» Вова
найспритнішу гаву зловить:
цим мистецтвом Володимир
досконало володіє!
Ще б учитись добре міг
був би кращий
від усіх..."(Анатолій Костецький)
"Сидить коник у траві
і співа мені й тобі.
Ще й сорока під вербою
щось скрекоче
нам з тобою.
Навіть сонне жабеня
тихо кумкає для нас."(Анатолій Костецький)
"Жовтень жовті жолуді
На базар несе.
Пише осінь охрою
Золоте есе."(Анатолій Мойсієнко)
До цієї добірки дитячих віршів Анатолія Мойсієнка увійшли такі поезії: "Олесині співаночки", "Малюночок", "Струмочок", "І вишні, й мак", "Сива качечка", "Павучок-трудівничок", "Хмарка", "Голубі в метро вагони", "Весна", "Випурхнули грози", "Біля телефону", "Вітер", "Хвиля", "Снігурі", "Киця захворіла", "Про Мишка та гусака", "Кінь і слон", Дві скоромовки", "Сорока і горобець", "Соловей і солов’їха", "Перепел, перепелиха і перепелятко", "Зелен-дуб", "Спати пора".
Вірші Андрія Лінника: "Щоденник нарокат", "Проста арифметика", "Чому вода солона", "Запізніла скарга", "Хто у кого списав", "Біля плити", "Екзамен на моряка", "Заспокоїв", "Чому не їв", "Покуштував", "Пожалів одежі".
Віршики Андрія М'ястківського про зиму: "Січень", "На льоду", "Іде дід через лід, "Метелиця", "Морозику, морозику", "Січнева ніч", "Випав сніг".
Вірші Андрія М'ястківського для діточок про літо: "Що травиці сниться", "Гречка", "Місяцю-красеню", "За селом", "Свято", "На острові зеленого селезня", "Стежка", "Дощова вода", "Хлипа липень", "Зелений червень".
Віршики про тваринний світ від Андрія М'ястківського: "Цуцик", "У зайчика лапки", "Борсук", "Розмова з одудом", "Джміль", "Хочу коника", "Буслові імена", "Сом із соменятами", "Горобчик", "Чайка в чайки чаювала", "Жук", "ой сердитий", "Веселі музики", "Котусь", "Зайченятко в яму впало", "Хтось", "Білочка раденька", "Теля", "Як вродило просо", "Киця прокидається", "Бджілки", "Бджілчина казочка".
Вірші про весну від Андрія М'ястківського: "Весна", "Як весну я пам'ятаю", "Вечір дихає весною", "Котики-воркотики", "Пролісок", "Ховай у шафу ковзани".
Андрій М’ястківський — автор новел, романів, віршів. Його творчий доробок сягає більше сорока книжок поезії та прози, текстів пісень і перекладів. Він не переставав писати весь час, Андрій М’ястківський був цікавим співрозмовником, володів румунською, німецькою та угорською мовами, згодом вивчив ідиш та іврит, перекладав із молдавської та румунської. Андрій М’ястківський отримав ім’я апостола Андрія Первозванного і своєю творчістю ніс людям добро, духовність, радість, світло...
"В теплім місяці у травні
Шепче явір думи давні,
В синім місяці у квітні
Думи явора столітні..."(Андрій Малишко)
"В вечірню годину, де в зорях долина,
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина,
Неначе у серці моїм..."(Андрій Малишко)
"До тих країв щоденно поїзди
Відходять від столичного перону;
Бери тютюн і вірші для їзди,
Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону,
Гачки, й сачок, і вудочки складні,
Та ще нехитро зварену наживку —
І гайда в путь..." (Андрій Малишко)
"Чому живе, і сам не знаю,
В моєму серці стільки літ
Ота стежина в нашім краї
Одним одна коло воріт..."(Андрій Малишко)
"Дощик, дощик голубий,
Колосків не оббий
Зливами-проливами,
Хмарами-огнивами,
Птицями-зірницями,
В небі блискавицями..."(Андрій Малишко)
Андрій Малишко — український поет, перекладач, літературний критик. Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.
"Ми підем, де трави похилі,
Де зорі в ясній далині,
І карії очі, і рученьки білі
Ночами насняться мені..."(Андрій Малишко)
