Андрій Малишко, "Вогник" ("В вечірню годину")


Андрій Малишко. Вогник (В вечірню годину)

 

 

              Андрій Малишко

                 ВОГНИК

В вечірню годину, де в зорях долина, 
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина, 
Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати 
І жевріла цвітом вона,
Там батько не спить і задумалась мати 
Ота, що у світі одна.

Синів виростали, не зводили з ока, 
Любили в житті над усе,
Шумить під вікном тополина висока, 
Мов звісточку дальню несе.

А вогник їм сяє, мов спогад про сина, 
Не все ж повертає назад.
І жмуриться вікнами наша хатина,
І шепче задумливий сад.

Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі 
І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі, 
Хоч тінь там моя промайне,
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!

 
     

За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 361.

 

Більше віршів Андрія Малишка на нашому сайті:
 
Андрій Малишко, поезії
Андрій Малишко — український поет, перекладач, літературний критик. Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Останні коментарі до сторінки
«Андрій Малишко, "Вогник" ("В вечірню годину")»:
Він , 2019-05-06 09:53:25, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     Коментування цієї сторінки тимчасово вимкнене
Топ-теми