Андрій Малишко, "Вогник" ("В вечірню годину")

              Андрій Малишко

                 ВОГНИК

В вечірню годину, де в зорях долина, 
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина, 
Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати 
І жевріла цвітом вона,
Там батько не спить і задумалась мати 
Ота, що у світі одна.

Синів виростали, не зводили з ока, 
Любили в житті над усе,
Шумить під вікном тополина висока, 
Мов звісточку дальню несе.

А вогник їм сяє, мов спогад про сина, 
Не все ж повертає назад.
І жмуриться вікнами наша хатина,
І шепче задумливий сад.

Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі 
І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі, 
Хоч тінь там моя промайне,
Бо світиться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!