Анатолій Костецький. Дитячі вірші про літо

Анатолій Костецький

ХЛІБНИЙ ДОЩ

Веселий дощик
пустотливий
стрибає полем залюбки,
і стежить радо
мама-злива,
як син
лоскоче колоски.

А колосочкам — веселіше, 
і от уже вони — 
всі-всі! — 
за струмені дощу 
вхопившись, 
угору тягнуться 
щосил!

ЛИПЕНЬ

Міцніють крила пташенят — 
вони літати вчаться, 
і їхні голоси дзвенять 
од радості і щастя.

Ховрах забрів у колоски, 
поглянув на волошку 
і в тихім подиві застиг — 
така вона хороша.

І стільки ніжного тепла
на землю
щедро лине,
що в ньому
навіть зацвіла
стара
столітня
липа.

Анатолій Костецький

ЛІТНІ ТУРБОТИ

Знаєш,
скільки справ у літа?
їх усі —
не полічити!

Треба нам
підсмажить спини,
ніс убрати
в ластовиння,
накупати нас
у річці
наперед
на три сторіччя,
та іще подарувати
лісу й лугу
буйні шати...

Словом, справ —
не полічити!
Та найбільше
треба літу,
щоб зуміли
я і ти
набагато підрости!

СТРАШНА ТАЄМНИЦЯ

Вірш для сміливих.
Якщо ти боягуз — не читай!

Облиште розмови!
Скоріше облиште!
Нас можуть почути.
Тихіше!..
Тихіше...
Нехай на хвилину,
лише на хвилину,
хоча б — на хвилину
ніхто з вас
не дише.

Я зараз
відкрию вам —
тільки ж дивіться,
нікому-нікому! —
страшну таємницю...

У темному,
темному,
темному лісі,
де хмари у небі —
неначе крижини,
де трави —
залізні,
де квіти —
залізні,
є темна-претемна
старезна хатина.

А в хаті отій,
у кутку найтемкішім,
куди не дістане
ранкове проміння,
де навіть
бояться селитися
миші,
є скриня чавунна,
уся в павутинні.

Під нею
в підлозі
є дірка велика,
така превелика,
що страшно й сказать!.

А в дірці...
А в дірці...
В тій дірці —
ой, лихо! —
така темнота — навіть дна
не видать...

А в тій темноті,
наче жаба,
холодній,
у тій темнотищі
на чорному дні
лежить таємниця,
страшна таємниця...

Та що це таке —
невідомо мені,
бо дірки —
немає,
та й хати
немає,
і лісу
немає —
я вигадав все!

А хто з вас
не вірить,
нехай перевірить:
хай вигада сам
щось таке...
От і все!

СЕРПЕНЬ

Лататтям лопотить ставок,
сміється,
наче вперше бачить,
як поплавцями
в ньому скачуть
пухнасті хвостики качок.

Попід ліщиновим кущем,
що й не примітити відразу,
грибочки молоді вилазять,
умиті лагідним дощем.

А уночі
в яснім саду
лукава мишка з нірки зирка
і жде:
чи яблуко, чи зірка
впаде ось-ось у лободу?

РАДІСНА КВІТКА

Ця квітка,
така дивовижна й духмяна,
розкрила сьогодні
пелюсточки зрану.

Летіли до неї
метелики й бджоли,
захоплено люди
стояли навколо.

А кіт мій, Васько,
розбишака товстий,
надибав її —
і на місці застиг,
понюхав —
і так зачудовано нявкнув,
що інші коти
ледь не вмерли од ляку!..

Та квітці — нічого!
Цвіте серед серпня,
даруючи посмішки
кожному серцю.
Цвіте,
як найкраще
з навколишніх див!..
А квітку цю радісну
я посадив!..