"Донька з татком говорить:
— Я тебе кохаю!
На щоцi сльоза бринить:
— Я тебе чекаю!!!
Знов питає про нього
У матусi-неньки...
— Вiн з вiдрядження свого
Їде, твiй рiдненький!"(Юрій Сафроненко)
"Рядові, рядові, рядові –
Хоч далеко вам до генералів,
Та до бою ви мужньо ставали!
І не всі з вас зостались живі.
І пригадається – скільки атак
Десь за висотку було невідому!
А коли бій затихав, думав – як
Мама, дружина і діти удома?!.."(Володимир Даник)
"А пам’ять – ніби полум’я суцвіть,
Де стільки щастя і журби без ліку.
А пам’ять – мов струна, яка звучить!
Звучить, звучить і... не змовка довіку."(Володимир Даник)
"А нам пам’ять гірка серце крає –
Скільки юних забрала війна!
Все під небом високим минає,
Тільки слава – повік не мина!.."(Володимир Даник)
"Добрий вечір Українці, любі мами й тата,
Дід Сашко сьогодні буде казку Вам казати,
тож швиденько йдіть до діток, спати укладайте,
ну а потім, до екранів, тихо повертайте.
В дідуся сатира гостра, діткам слухать рано,
А мамусям й татусям те — "по барабану",
Отже, вмощуйтесь зручненько, справи відкладайте,
Та про чари конотопські, слухати сідайте!
Казочка сьогодні в нас — "Конотопська відьма",
та не бійтесь, вона добра, зла у ній не видно!
Отже, "Конотопська Відьма"!"(Дідусь Сашко)
"Лелеченьки-лелеки... Така лелеча доля —
Оберігати землю, приносити дітей.
Мов мати-Україна, залюблена у волю,
Несуть крізь буревії мир й щастя для людей."(Тетяна Строкач)
Марія Дем'янюк. Зимові вірші для дітей
"Сніг – молоком,
Сосни – корицею,
Блюдечко – сонце,
Ясніє сторицею.
Озеро – гарний
Лискучий льодяник.
– Ось, тобі, Зимонько,
Сніжний сніданок!.."(Марія Дем'янюк)
Марія Пригара. Вірші про війну.
"На горі Батиєвій
Хмара вогняна.
Ще тривожно в Києві,
Ще іде війна.
Налітає з заходу
Сотня літаків,
Прямо над Глевахою —
І на Васильків..."(Марія Пригара)
"На Донбасі і горе, і кров,
І розтоптані танками ниви,
Та про місто ми чуємо знов,
Що у нього все ж... назва щаслива!.."(Володимир Даник)
"Зупиніться ось тут…
Подивіться: йому – дев’ятнадцять,
а його вже нема,
і зима побілила портрет…"(Сергій Губерначук)
Оксана Аннич: душевні поезії про сучасне
Молода поетеса зі Львова Оксана Аннич пише вірші про сучасне: про Україну, про війну на сході, про долі друзів, про те, що хвилює та болить... Читаймо, слухаймо, співпереживаймо, замислюймося...
Читаймо дитячі вірші української поетеси Тетяни Строкач: поезії про маму, про війну, віршовані загадки про зиму та весну, загадки про пори року, поезії, присвячені народним святам та інші.
"Розстелені на аркуші рядки,
Написані із горіччю на серці...
Їх зможуть зрозуміти ті батьки,
У кого діти мертві..."
(Оксана Аннич)
"Війна розкидала мою родину,
Нахабно вигнала із наших гнізд.
У рідній хаті — "братья"-окупанти...
І вже не буде скоро щастя, як колись..."(Вероніка Кремінна)
"Війна". Вірш Оксани Аннич
"О, Боже, глянь, як наша Україна
Припала ворогові на коліна!
Жорстоко наш народ вбивають,
Із рідної землі невинних проганяють..."
(Оксана Аннич)
Юлія Забіяка (псевдонім – Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року в місті Конотоп Сумської області. Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського). Є учасницею літературної студії «Зажинок». Пише віршики і прозу переважно для дітей. Має публікації в газетах: «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки», «Дебют», «Журавлик»; журналах: «Пізнайко від 2 до 6», «На крильцях Ангела»; у літератуому альманасі «Viv Art» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся».
1 жовтня, окрім релігійного свята Покрови Пресвятої Богородиці, наша країна відзначає День захисників і захисниць України та День українського козацтва.
"Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу - хату Карпа Яркового. А перед нею - молоденька сосна рівними рядочками на жовтому піску. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яркова і веде мене очима. Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса - колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина…" (Григір Тютюнник)
Вірші про другу світову війну
""Вже давно відгриміли бої
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої,
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.
Я сюди приходжу по весні
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні
Я люблю вас усіх й пам’ятаю."
(Валентина Харченко)
Юлія Хандожинська. "Забути хочу все..." – поезії про війну: ветеранам війни в Афганістані присвячено
"Навесні каштани відцвітають,
Кожен рік скидають білий цвіт,
Я забути хочу все, але тривоги,
В пам’ять спогади несуть із давніх літ."(Юлія Хандожинська)