|
Ганна Максимович
Малюнок для солдата
Малюнок хлопчик малював,
Старався – це ж для тата!
Тут світ веселкою сіяв,
І усміхалась мати.
Він песика розфарбував,
Лелеку у гніздечку,
Свою любов намалював
У вигляді сердечка.
І неба чистого блакить,
І сонце золотаве –
Така щаслива, світла мить,
Так сонячно й ласкаво.
Хлопчина в серці мрію мав,
Плекав її, леліяв
І на папері написав
Усе, про що він мріяв.
– Коли я виросту, як ти
Відважним й сильним стану,
Зумію шлях свій віднайти
Без кривди і обману.
Пілотом стану і злечу
Я високо у небо
І ворога не пропущу –
Його нам тут не треба.
А ти дійди і повернись
Татусю мій, Герою!
Не оступись, не спотикнись –
Я заодно з тобою!
* * *
Соколята
Там степ горить, гримлять гармати,
Ворожі міни землю рвуть,
А тут маленькі соколята
З війни додому тата ждуть.
Барвінок стелиться хрещато,
В задумі вишня край вікна.
Вже не повернеться їх тато –
Серед живих його нема.
Соколята, соколята!
Пам’ятайте свого тата!
Він загинув і у небо
Світлим ангелом полинув.
Буде завжди рідний тато
Із небес оберігати,
Щоби вас не оминала
Добра доленька крилата.
Він став на захист України!
Його життя – така ціна!
В бою із ворогом загинув,
Забрала назавжди війна.
Осиротіли соколята…
А хто ж літати їх навчить?
Хто їх любитиме, як тато?
Як їм маленьким в світі жить?
Соколята, соколята!
Пам’ятайте свого тата!
Він загинув і у небо
Світлим ангелом полинув.
Буде завжди рідний тато
Із небес оберігати,
Щоби вас не оминала
Добра доленька крилата.
|
|
Хай Господь береже наших мужніх воїнів!
Допоможи, Боже, й діткам, дружинам та матерям наших героїв!
Вражена...
Спасибі Вам!
ДУЖЕ БОЛЯЧЕ!!!!!
Плачу... Бережи усіх, Господи!