Здавалося б, про здорову їжу для дітей писано-переписано. Та й основні продукти харчування є незмінними протягом десятиліть і століть – що нового і корисного можна вигадати? Хліб, молоко, м’ясо… Проте, як стверджують дієтологи, важливо не лише що і коли їсти, а і яка температура має при цьому бути на вулиці…
Пропонуємо зробити для своїх діток «Цікаву коробочку» або мішечок чи баночку. Ця коробочка стане у пригоді під час свята або просто в дощовий день вдома, коли всі інші іграшки набридли. Загалом, вона допоможе розважити дитину або групу дітей в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин.
"Ці казочки складаю я Поліні,
читайте й ви, і всі ростіть щасливі!"(Галина Римар)
Оповідання Олександра Копиленка для дітей про весну та природу: "Весна іде", "Сади ідуть", "Найвеселіший місяць", "Покинуте гніздо".
Прикрашаємо нашу оселю до Нового року, використовуючи новорічні витинанки. Пропонуємо добірку шаблонів витинанок різноманітних зірочок, свічок, місяців, ялинок, сніговичків, будинків та лісових пейзажів.
Розповідаємо про навчання онлайн завдяки новітнім технологіям у світі, разом вчимо мови, розповідаємо про досягнення та перемоги українських школярів на світових змаганнях та олімпіадах.
У червні 2019 року в Анталії (Туреччина) відбулася Всесвітня олімпіада WAMAS з ментальної арифметики (японська методика усної лічби). У ній взяли участь 570 учнів, які представляють 34 школи з 16 країн світу. Двоє українських школярів отримали абсолютну перемогу та звання «чемпіон чемпіонів», троє учнів здобули звання «чемпіон», ще 9 дітей посіли перше місце в своїх категоріях. В загальному заліку Україна посіла перше місце, на декілька очок обійшовши національну команду Лівана. Абсолютну перемогу і звання «чемпіон чемпіонів» здобули Микита Лубенець та Владислав Безгінов з Кривого Рогу.
"Щоб кіт мишки не впіймав" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Щоб кіт мишку не впіймав" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Щоб метелик не наколовся" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Щоб метелик не поколовся" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Щоб не наколовся" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Щоб ти став крашим" - зі збірки "Бути людиною"
"Щоб ти став кращий..." - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Учитель фізики будить учня, що заснув:
— І кого ти бачив уві сні?
— Ломоносова. Він вам, Петре Івановичу, вітання передавав!".. ;)
У цьому розділі дивіться добірку чудових народних українських щедрівок для дітей та авторські щедрівкм: "Ой сивая та і зозуленька", "Щедрівка" Катерини Перелісної. Також Ви знайдете найбільш відомі та легкі для вивчення щедрівки для дітей молодшого шкільного віку: "Щедрик-ведрик", "А в цім домку, як у вінку", "Ластівочка прилетіла", "Ой вийди, дядьку, щось тобі Бог дав", "Пане, пане господарю!".
"Води криничноï вiдерце,
Через уста у саме серце.
Це почуття запам'ятай –
Це Украïна, рiдний край.
Домашнi звичнi нам турботи,
Приємна втома вiд роботи.
Це почуття запам'ятай –
Це Украïна, рiдний край..."(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)
"Несе киця вроду,
Пухнастий хвіст гнеться,
Хто її побачить —
За нею ув'ється.
Киця ж, ох і киця!
Дам їсти й напиться.
Ти така хороша,
Дай хоч подивиться..."(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)
"Жила одна дівчинка. Вона дуже полюбляла полуницю. Вона обожнювала полуницю. Але їй не можна було її. Тому що у дівчинки на полуницю сильна алергія, навіть ліки не завжди допомагали. Одного разу, лише одного разу, вона не послухалася, і з'їла одну, найменшу, найкрихітнішу полуничку, та так глибоко заснула, що її мама і тато завчасно посивіли, а лікарі і медсестри здивувалися поверненню пацієнтки до життя. Опісля вона довго плакала, обійнявши батьків, і заприсяглася ніколи не порушувати заборони. Дивно, але ось тільки любов до полуниці не минулася. Її аромат, вигляд, пам'ять про її смак приходили дівчинці уві сні. І тоді вона вперше сіла, і намалювала полуницю. Несміливо, невміло, але вийшло якось по особливому, зворушливо. Одна полуничка на аркуші паперу. Батьки було стривожилися, але потім зрозуміли, що так дівчинка просто дає вихід своїй забороненій любові. Дівчинка намалювала полуницю ще раз. І вийшло краще..." (Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)
"Був котик один у селі,
Боявся торкатись землі.
Ходив по деревах,
Грав співом по нервах, —
Тепер живе на кораблі."(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)
"Плюшевий ведмедик не знає страху, але і той здригнувся від вибуху. Ще вчора сидів на вітрині у куточку гарно задекорованої полички магазину, а зараз — у купі розтрощеної цегли, уламках гострого скла. Коли затих гуркіт, та розвіялася завіса з пилу та диму, він ще довго лежав, дивлячись вкритими пилом чорними очима замість звичної стелі магазину, — у небо. Довкола стогони та крики. Повз нього час від часу хтось пробігає: босоніж, у чоботях, домашніх капцях. Поряд зупинилося авто швидкої допомоги. На ведмедика посипалися дрібні камінці, та хтось висмикнув його з них, підняв угору, струснув, витяг з боку уламок скла, добре зім'яв, знову струснув, і поніс..." (Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)
"Якось над золотистим полем нависла хмара. Чорна, грозова, ось-ось з неї вдарить блискавка. І дійсно, невдовзі загуркотів грім, і хмарюка почала закидати поле градом та кресати страшні блискавиці. Довго це відбувалося..." (Юлія Забіяка)
"У маленької Зої є бабуся. Вона добра та чуйна, а ще розумна та щедра. Старенька дуже любить онуку, дає мудрі поради та завжди приносить їй подаруночки.Одного разу бабця чомусь засумувала, і дівчинці захотілося розвеселити її, тож вона вирішила намалювати листівку для бабуні. Узяла простий олівець, червоний та зелений, і ось, на папері розквітла прекрасна троянда. Бабуся зраділа подарунку від онуки, де й подівся сум!.." (Юлія Забіяка)
"Коли Марійка була зовсім маленькою, тато часто приносив їй гостинці "від зайчика": цукерки або печиво, чи ще якісь смаколики. Дівчинка вирішила подякувати за подарунки, тож вирушила на пошуки звірка до лісу..." (Юлія Забіяка)
"Одного разу Марійка знайшла кошеня. Правда, іграшкове. Воно було однооке та не мало однієї лапки. Дівчинці стало шкода іграшки і вона вирішила віднести її до старого дідуся Івана, який міг полагодити що завгодно. Дідусь сидів на лавці, а біля нього ходили білі голуби, котрі дзьобали зерно, яким старенький їх пригощав. Дівчинка привіталася і розповіла з чим прийшла. Іван Юхимович погодився спробувати полагодити кошеня і сказав, щоб вона приходила завтра. Марійка ледве дочекалася наступного дня і вранці вже збиралася до дідуся, коли мама її спитала: "Донечко, а як ти віддячиш дідусеві за допомогу?" Маруся промовчала, бо навіть не думала про це. Але вона була розумна дівчинка і вирішила купити старенькому продуктів, адже магазин знаходиться далеченько від його хати..." (Юлія Забіяка)