Тетяна Строкач. "Сьома дочка" (інсценівка за твором Василя Сухомлинського)

Ведуча:         Дівчатка залишились вдома,
                    Гарненько порались в господі:
                    Варили їсти, прибирали,
                    Пололи грядочки в городі.

            (дівчатка пораються в хатині, на подвір'ї)

Дочка:           Де ж так матуся забарилась?
                    Немає довго так до хати.
                    Скучаєм ми за нею дуже,
                    Ану, ходімо виглядати.

Ведуча:         Аж ось матуся на порозі.

Мати:            Стомилась, діти, я в дорозі.
                    Стара вже стала, що ж робити;
                    Я так вже хочу відпочити...

Ведуча:         Не встигла сісти стара мати,
                    Як доньки стали промовляти.

1 дочка:        Матусенько, я так скучала.
                    Як маківочка червоненька 
                    За сонця променем яскравим, 
                    Моя ти рідна, дорогенька.

2 дочка:        Я тебе ждала, як краплину
                    Чекає все суха земелька,
                    Як дощика ждуть всі рослини,
                    Тебе так ждала, моя ненько.

3 дочка:        А я так плакала, матусю, 
                    Неначе плаче пташенятко, 
                    Коли чекає пташку-маму,
                    Щоб принесла йому зернятко.

4 дочка:        Без тебе, мамо, було тяжко,
                    Як малій бджілочці без квітки, 
                    Я за тобою сумувала,
                    Моя матусенечко рідна.

5 дочка:        Ти снилася мені щоночі,
                    Як ніжная роси краплина 
                    Сниться вночі цвіту троянди 
                    Після жаркої літа днини.

6 дочка:        Я виглядала тебе, мамо,
                    Як сад вишневий соловейка, 
                    Щоб щебетав він спозаранку, 
                    Так я чекала тебе, нене.

Ведуча:         А сьома дочка все мовчала, 
                    Нічого мамі не сказала.
                    Вона матусю посадила,
                    Щоб та з дороги відпочила, 
                    Принесла теплої водички, 
                    Щоб ніжки втомлені помила.

                    Тепер до вас, діти, питання,
                    Свої скажіть ви міркування:
                    Чи дочка сьома сумувала
                    За мамою, хоч не сказала?
                    Чи любить ця дочка матусю,
                    Хоч не хвалилась, молодчинка;
                    Як довела це, що зробила,
                    Чому в очах мами сльозинка?

                         (діти відповідають)

Ведуча:         Як добре, коли вміють діти 
                    Слова хороші говорити. 
                    Але ще краще, як уміло 
                    Слова оці довести ділом.