Публікації за тегом: Діти

Сортувати:    За датою    За назвою

 

Слава козакам ...................71
Сніг-сніжок .....................73
Сніжинки.........................74
Сонечко проснулось ..............75
Сонячно .........................76
Струмочок ..............................77
Травичка ........................78
У засніженому лісі .................79
Хай буде мир ....................80
Хмаринки ................................81
Ходить літо .....................83
Ходить осінь ..........................84
Хусточка моя.....................85
Це весна ................................86
Чомучка .........................87
Шишки...................................88
Я заспіваю ......................89
Ялинка ..................................90
Ялиночка ........................91

 

 

Олександра Павловська. Берег Дніпра. Полотно, олія, 1968 (фрагмент)"Україна", "Батьківщина", "Волошкова Україна", "Барвисті перевесла", "Берегиня душі", "Українська краса", "Любіть свою Вкраїну!", "Ми – вільні!", "Одна Україна", "Моя Україна", "Українкою я народилась", "Емігранти", "Мій рідний край", "Рідний край, моя ти сторона", "Подільський край", "Краплина на карті", "Моє рідне село", "Тут все моє!", "Мої журавлі", "Дитинства дні", "Пам’ять про село", "Дитинство у вінках", "Бентежить душу батьківська земля", "Я – українка!", "А Україна в нас – одна", "Назавжди наша Батьківщина", "Хай квітне сонях під вікном", "Намалюю свою Україну", "Україну збережемо", "У ріднім краї", "Де ще є таке, як в Україні?" — поезії Юлії Хандожинської, які увійшли до циклу віршів про Батьківщину "Я – українка".

 

"У біленькій кожушині
Їде грудень по долині.
Повний віз везе сніжинок,
А ще тисячі крижинок.
Починає зимувати,
Гори снігу навівати.
Ріки кригою зшивати,
Візерунки вишивати.
І усе це — недарма —
Буде гарна в нас зима."

(Юлія Хандожинська)

 

"Маленька дівчинка прилинула до вікна і легенько дихнула на круглу шибку, заквітчану морозом. Крижані квітки та завитки, швидко танули під теплим подихом, відкриваючи картинку засніженого двору. Все сяяло під холодним срібним поглядом місяця. Десь там навіть було видно яскраву зірку, засніжені дерева і шматочок городу, який наче хто залив молочним киселем. А осьдечки видно, як засипало стару кабичку — ту, що бабуся сама із цеглин та глини склала. Ой, як же хороше літніми вечорами було сидіти біля тієї пічки за старим столиком, допоки під вогняними язиками смажились смачні деруни! Як хороше було бігати малими ногами навколо та зацікавлено розглядати різномаїття квітів навкруг. А як же добре було весняними ранками розгрібати малими патичками цибульки перших квітів, а потім бачити, як з кожним днем все швидше ростуть квіти. Нюхати кожну квіточку іперебирати пальчиками її пелюстки. — Як же хороше, — про себе зітхнула мала і сірими круглими очима знову глянула на шибку. Морозні квіти, немов стрепенулися, і від теплого подиху залишився тільки маленький круглий отвір, схожий на дірку від бублика..." (Юлія Хандожинська)

 

Вірші для дітей. Вірші до Нового року. Юлія Хандожинська. Новорічні вірші для малят. Малюнки Катерини Деряжної."Дід Мороз за ручку
Веде свою внучку.
Веде, де малята
Чекають на свято...
Невідомі у  мішку
Є ще дивні речі!
Подарує внучка
Слухняній малечі!"

(Юлія Хандожинська)

 

Літературно-художнє видання. Пiсенник 100+. Слова Юлії Хандожинської. Музика Миколи Ведмедері. Редактор Лариса Левчук. Вінниця, видавництво ТОВ Твори, 2020 (слова, ноти, відео).Кожен читач, на сторінках книги «Пісенник 100+» відкриє для себе унікальний світ творчості Юлії Хандожинської, де дитячі пісні змальовані у різномаїтті образів, передані найніжнішими почуттями автора до неймовірної пори – дитинства. У книзі можна віднайти пісні на популярні і потрібні теми. У поєднанні з нотами Миколи Ведмедері  утворюється прекрасний тандем, наповнений магічною силою слова та музики і, звичайно, любові до дітей.

 

 

 

 

Хочемо ми жити в Україні
Хустка 
Це моя країна
Чарівна пісня ця
Чи не втомилось сонечко 
Чорнобривці 
Щастя
Я малюю кольори 
Я поділюся 
Яблунева стежечка 

 

Весна, немовби квіточка 
Весна прийшла 
Вже весна 
Вишиває осінь 
Від хати до хати 
Вітерець 
Вустами мами 
Гопачок
Гордість України
Горобчики

 

Дайте дітям жити
Диво-книга 
До нашого двору 
Доля козака
Дощ іде
Дощику, прийди 
Друзі
Дякуємо, мами!
Є у мене котик
Жовтий джміль 
Жовтобоке сонечко 

 

За вікном зима 
За обрій 
Заблудився дощик 
Зайчики 
Заспіваймо дружно 
Заспівала пташечка 
Зима 
Золотий клубочок
Квітуча Україна 
Козачок і українка
Колосочки

 

Берег дитинства 
Білий сніг 
В дитинство 
В добрий час 
В зимову сніжну пору 
Вербові котики 
Вересень в квітках 
Веселе літо 
Веселе сонечко 

 

Коляда 
Країна дитинства 
Краплі–краплинки
Кульки кольорові 
Курли 
Курчатка
Люба мамо 
Люблю співати 
Малесенькі сніжинки 
Мамина казка 
Мамині долоньки 
Матінко, матусю 

 

Ми родом з дитинства 
Морозець 
На гостину 
Намалюю 
Незабудки 
Нічка
Новий день
Новий рік 
Новий рік не за горами 
Новорічний передзвін 

 

Побажання 
Прилетіла ластівка 
Прилетіла осінь 
Рідний край 
Розкажи, матусю 
Рушничок 
Святкова
Свято наближається
Свято – Новий рік 
Сніжиночка 

 

Солов’їна Україна
Сонячна стежина
Сонячний дощик 
Сонячний зайчик
Сорочина
Стежечка до школи 
Струмочки – голосочки
Туман 
Україна, Україна 
Українка я маленька 

 

"У Марці було дві чарівні донечки — Олеся та Іванка. Олеся була менша, їй всього сім рочків, вона дуже схожа на маму. Таке ж біле личко, маленькі волошкові очі, мов вогники, завжди усміхалися, звеселяючи всіх навколо себе. Дівчинка завжди ходила слідом за мамою, в усьому їй допомагала, тягнулася до землі, помічала, як все з неї проростає, як довкола розцвітає. Іванка – старшенька, їй було дев’ять рочків. Та була більше схожа на батька. Мала грубіші риси обличчя, смагляву шкіру, чорні хитрі оченята. Полюбляла довше поспати і трохи лінувалася, до роботи бралася неохоче. Та мама любила обох донечок однаково, бо тільки мамине серце здатне любов ділити порівну. Чоловік Данило давно поїхав на заробітки, там і залишився. Важко було Марці з двома дівчатками, та діти допомагали їй по господарству..." (Юлія Хандожинська)

 

 

Юлія Хандожинська. Сила соняшника. Казка для малят. Картина Івана Ілька."Велике жовте сонце повільно котилося по безкрайому небу. З самого ранку воно відкривало свої долоні і випускало світло на землю. Всі раділи і посміхалися золотобокому сонцю. Його тепла і щедрості вистачало на всіх. Але траплялося, що припливали величезні гривасті хмари–леви. Не звичайні, білі, а сірі і похмурі, кудлаті і грізні. Вони були такі великі, що затуляли собою ціле синє безкрає небо. Від їх гуркоту здавалося, що десь ламалась земля..." (Юлія Хандожинська) 

 

 

"Маленька руденька лисичка одягнула свій улюблений капелюшок і побігла в ліс. Біжить по стежинці, пісеньку співає, радіє, а назустріч їй — Вовчик. — О, привіт, лисичко. — Привіт. — Боже, який в тебе красивий капелюшок. — Так, красивий, а ти що хочеш теж поносити? — То бери, мені не шкода, а ввечері повернеш — ну, за якийсь там маленький гостинчик. — Добре, — каже вовк. — Ти ж знаєш, де я живу. Підвечір вовчик повернув капелюшок і приніс лисичці м'ятки на чай. Лисичка все забрала, зраділа, а на ранок — знову до лісу..." (Юлія Хандожинська)

 

 

"Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

 

"Мале село Рукав, що розкинулося у самісінькій низовині невеличких гір, вкритих лісами, красувалось білими хатинками. В одній із таких хатин проживала бабуся Катерина. І як же вона чекала, щоб до неї прийшла її онучка Іринка, яка жила з батьками, через дві хати від неї. Іринка з бабцею Катериною увесь ліс, як кажуть, і вздовж і впоперек перейшли. Влітку ходили збирали дрова і сухі гілки, що вітер наломив, а разом з цим – і грибів на юшку. І так – до самісінької осені, аж поки сніг не випав. Правда, Іринка і взимку не сиділа вдома. Взявши старі дитячі санки, у яких не було вже дві дощечки, мала тягла їх на найбільший горб, що поблизу лісу, і швидко, як сніжинка, злітала донизу. А сніги які були, Боже ж мій! Так понамітають за ніч, що й дорогу важко знайти... Та якось переживали зиму, хвалити Бога... Зима потроху відступала, ніби сама просилася втекти. Засіявшись, веселий промінець сонечка розтопив геть усі сніги й погнав через горби до річки галасливі струмки. Весняний день збільшувався і теплішав. А головне – усі люди готувалися до Великодня..." (Юлія Хандожинська)

 


Всього:
2633
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 128
123   124   125   126   127   128   129   130   131   132  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Марія Пригара    Зірка Мензатюк    Всеволод Нестайко    Микола Трублаїні    Анатолій Качан    Євген Гуцало    Василь Голобородько    Володимир Винниченко    Василь Шаройко    Наталка Поклад    Галина Малик    Софія Майданська    Леся Воронина    Леся Українка    Андрій М’ястківський    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Грицько Бойко    Наталя Забіла    Катерина Перелісна   
Топ-теми