|
Тетяна Строкач
ВЕДМЕЖАТКО
Захворіло ведмежатко,
Миле мамине дитятко.
Бо морозива наїлось,
Серед літа застудилось.
Як малого рятувати?
Треба лікаря питати.
Ліс від міста так далеко,
Не відкрили в нім аптеку.
Та матуся не сумує —
Ліс малого порятує!
Липа цвіту дасть рясного,
Бджілки — меду запашного,
І ромашка, і малина —
Допомога для дитини.
Треба баночка з варенням,
Щоб чайок пити щоденно.
І малюк буде здоровим,
Переможе враз хворобу!
* * *
ЧАРІВНИК-ТРУДІВНИК
Маленький трудівник
(Хто зміг його навчити?)
Плести невтомно звик
Ці дивовижні сіті.
Сплітає чарівник
Мережки-павутини,
З найтонших ниточок
Прозорі скатертини.
І не збагнути нам
Цю форму бездоганну...
Вже сонце загляда
Крізь ніжну цю фіранку.
Краплиночки роси,
Мов діаманти, сяють.
— Лети на блиск, лети!
На тебе вже чекають!
* * *
РАНКОВА ІСТОРІЯ
Маленький горобчик гніздо будував,
Але не цеглинки для нього шукав!
М'якеньке і затишне треба гніздо,
Щоб зручно і тепло у ньому було.
Побачив пір'їну: — Господар їй хто?
— Велика, пухнаста... Візьму у гніздо!
Але ж скільки сили нема в горобця...
Як діло таке довести до кінця?
Узяв її в дзьоб і злетіти він зміг,
Та вітер несе не на рідний поріг.
Пір'їну-вітрило відносить удаль...
Гілки на заваді... Оце так печаль!
Так просто не здався малий горобець!
Доніс до гнізда! Тут і казці кінець!
Перинкою буде вона дітворі.
Цвірінькають радісно птахи в дворі.
* * *
ГОДІВНИЧКА
Гарненьку годівничку
Зробив для мене тато.
Злітайтеся, синички,
Маленькі пташенята.
Для вас — зерно і сало,
Насіннячко смачненьке.
Усього вистачає!
Смакуйте, дорогенькі.
* * *
ЧОРНА КІШКА
В чорнім небі чорна кішка
Чорну шкоду робить нишком!
Десь взяла прозорі крила,
Хоч літати геть не вміла.
По драбині величезній
Вмить залізла височезно,
Й забирає з неба зорі,
Щоб пітьма була, як море...
Жовті лупають очиці.
Знає: — Красти не годиться!
Та надумала сховати,
Темінь хай іде до хати!
В темноті, як не крутити,
Чорну кішку не знайти там!
Тож маленькі сірі мишки
Не втечуть ніяк від кішки!
* * *
РУДЕ КОШЕНЯ
Руде, пухнасте кошеня
Сиділо край доріжки.
А дощ, що лив майже щодня,
Знов не втихав ні трішки.
Кленове листячко зірвав
Малий бешкетник-вітер.
Осінній морок все сховав,
Де ж кошеняті дітись?
Нема домівки в малюка,
По вулиці блукає…
Намокла шерсть його руда,
Замерз, тепла шукає…
— Не плач, маленьке,йди сюди,
Тремтіти вже не треба!
Тебе врятую від біди,
Візьму тебе до себе!
В теплі мій котик відігрівсь,
Замуркотів тихенько.
Враз в домі смуток десь подівсь,
Хоч гостював давненько.
Вселились ласка і любов
Разом із кошенятком.
Добро не знає перепон!
Діліться ним, малята!
ПРО АБЕТКУ ТА КОТА
У кота турбот багато —
Здумав вчитися читати!
Та скажу вам по секрету:
— Для котів нема абетки!
Ще й вреднючі сірі мишки
Уночі погризли книжку!
З'їли літер вже чимало,
Тож мабуть розумні стали!
Кіт подумав : — Може, дійсно
Книгу треба якось з'їсти?
Та регочуть мишенята:
— Не навчишся так читати!
РУДІ ДРУЗІ НА ГІЛЦІ
Стрілися на гілці
дві руденькі білки.
Ні, не білки, а коти!
Не бояться висоти!
Ні! Усе було не так!
Придивіться, що та як!
Це ж маленьке білченя
І руденьке кошеня!
Дивувалися на гілці:
— Ми — коти? Чи, може, білки?
Є і вуха, і хвости,
Лазим вправно я і ти.
— Не стрибаєш ти, як я!
— Ти не нявкаєш щодня!
Але друзі добре знають:
— Дружбі це не заважає!
* * *
ЇЖАЧОК
Їжачок засумував...
Як тут веселитись?
Вже останній лист зірвав
З віт бешкетник-вітер.
Дощик крапає слізьми
В дзеркала-калюжі.
— Прощавайте до весни!
Спатоньки я мушу.
Спорожніли ліс і сад,
Осінь вже минає...
Килимами снігопад
Все навкруг вкриває.
У хатинці під пеньком
З мамою і татком
До весни солодким сном
Сплять їжаченятка.
* * *
ПІСЕНЬКА ВЕСЕЛИХ ЖАБЕНЯТ
Жабенята Кум і Квак біля річки грались.
Веселились гарно так, пісеньку співали.
Кум- квак, ось так-так, пісеньку співали.
Прилетіли комарі, щоб послухать пісню.
Стережіться ви, малі, бо вас можуть з'їсти.
Кум-квак, ось так-так, бо вас можуть з'їсти.
Вже і равлики, й качки пісеньку співають,
Навіть рибки залюбки їм допомагають.
Кум-квак, ось так-так, їм допомагають.
Пісня весело звучить, раді жабенята.
То ж і ти мерщій спіши з ними заспівати.
Кум-квак, ось так-так, з ними заспівати!
* * *
МЕДУЗА
Маленька медуза — красуня прозора,
На сушу надумала вийти із моря.
Бажання у неї було незвичайне -
Побачити квіти, і трави, і пальми.
Про всі ці дива їй птахи розказали,
То ж стало морського простору замало...
А хто допоможе їй мрії здійснити?
Невже так і буде край моря журитись?
Маля босоноге не має спокою,
Набрало в відерце водички морської.
— Я зараз до квітів і пальм побіжу,
Красуню — медузу усім покажу!
Побачили всі мандрівницю прозору,
Медуза ж здійснила бажання так скоро!
Маля принесло те відерце до моря.
— Пливи! Повертайся скоріш на простори!
Мабуть, в тебе теж є і мама, і тато,
Допитливі ми із тобою малята!
Давай же дружити! До зустрічей нових!
Разом пізнаватимем світ цей чудовий!
* * *
РУХАНОЧКА
У жирафи довга шия,
Діставати листя вміє (потягування)
Є листочки зліва-справа,
Зробить з них смачненьку страву (повороти)
Набере в струмку водиці
Повні відра, як годиться (нахили вниз)
Вітер шелестить листками,
Квіти ваблять пелюстками (нахили в сторони)
Стриб! — листочки з висоти
Діставати спробуй ти! (стрибки)
* * *
МЕТЕЛИК
Мчав метелик на авто,
Швидко, як на крилах.
Гульк! — інспектор:
— А Ви хто?
Летите щосили!
Документ чомусь чужий,
Гусінь на світлині!
— Бо змінив я образ свій,
Тож метелик нині.
|
