|
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ
У селі у діда й баби
Гарна курочка жила.
Щось маленьке і кругленьке
Вона дідові знесла.
Мишка, хоч і не хотіла,
Зачепила і розбила.
(«Курочка ряба»)
Хтось маленький і кругленький —
З тіста личко, з тіста ніс,
З підвіконня на доріжку
Стрибнув й покотився в ліс!
Пісеньку співав ведмедю,
Зайця й вовчика зустрів,
А від хитрої лисички
Утекти він не зумів.
(«Колобок»)
Хто рубав у лісі дрова?
Хто сидів в цей час удома?
Хто наказував:»Сиди!
З лискою не говори!»
Хто не слухався поради?
Кого лиска знов украла?
Хто кричав, як тільки міг,
Щоб йому друг допоміг?
Хто ці друзі? Що за казка?
Розкажіть мені, будь ласка.
(«Котик і півник»)
В лісі звірям всім на втіху
Щось згубив старенький дід.
Влізли мишка туди й жабка,
Заєць, лиска, вовк, ведмідь,
Ще й кабан-іклан. Будь ласка,
Пригадайте, що за казка?
(«Рукавичка»)
Із соломи цей дружок,
В нього смоляний бочок.
Зловив зайця, лиску, вовка,
Ще й ведмедя поволок.
Від ножа щоб врятуватись,
Постаралися вони.
Для дідуся і бабусі
Подарунки принесли.
(«Солом'яний бичок»)
В казці цій хтось роботящий
Все ранесенько вставав,
Підмітав в дворі гарненько,
Пісенькою всіх вітав.
З ним жили ледачі миші,
Тільки в іграх знали толк.
От за все і поплатились!
Зветься казка…
(«Колосок»)
Що дідусь наш посадив,
Поливав, полов, ростив,
А як виросла велика,
Всю сім»ю на поміч кликав:
Бабцю, внучку, пса і кішку,
Рвати щоб допомогли.
Та без мишки-шкряботушки
І не вирвали б вони.
(«Ріпка»)
Хто це в човнику пливе
Й рибку матінці везе?
І кого змія страшнюча
З»їсти хоче більш за все?
На лопату хто не сів?
Хто Оленку загубив?
І кого це гусенятко
Принесло до мами й татка?
(«Івасик-Телесик»)
Що за казочка така?
Хтось образив їжака,
І сказав йому,що в нього
Некрасиві криві ноги.
А їжак його провчив,
Поважать себе навчив.
З ним він сміло позмагався,
З перемогою зостався.
(«Заєць та їжак»)
Звір вусатий, звір хвостатий,
Вигнали його із хати.
В темнім лісі він ходив,
Та лисичку там зустрів.
Вона жити запросила,
Ще й мишей йому ловила.
Одягла звіра в жупан,
Називала його пан.
(«Пан Коцький»)
Що за дивная тварина:
Все брехала без упину,
Що не їла й не пила
І голодная була?
А тоді втекла до лісу
І до зайця в хатку влізла.
Ніхто вигнати не зміг,
Поки рак не допоміг.
(«Коза-дереза»)
В казці цій лисичка мила
Не одного обдурила.
Вкрала з маком пиріжка,
Поміняла на бичка,
Саночки сама зробила,
З воза рибки наловила,
Вовка зуміла навчити,
Як хвостом рибку ловити.
А тоді, залізши в тісто,
Ще й на спину йому влізла.
На нім їде та й верзе:
«Битий небиту везе…»
(«Лисичка-сестричка і вовк-панібрат»)
В казці цій рудий хтось, хитрий
Кашки наварив і в миску
Він налив її для гостя —
Скуштувать не довелося.
Другий,щоб за це віддячить,
Борщику зварив із м»ясом
І насипав в вузький горщик —
Скуштувать не довелося.
Хто ж герої ці, згадай,
Назву казки пригадай!
(«Лисичка і журавель»)
Жив-був пес. І став старий вже,
От хазяїн його й вигнав.
В лісі вовк його зустрів
І старого пожалів.
Ще й придумав, що зробити,
Щоб хазяїну вгодити.
Пес додому повернувся
І віддячить не забувся.
Що за казочка така?
Про собаку, про… Сірка!
(«Сірко»)
Десь, колись, хоч вір-не-вір,
Жив страшний великий Змій.
Вкрав аж шість синів і доньку,
Забрав в дальню сторонку.
А найменший братик сам
Злого Змія покарав.
Хоч родився з горошини,
Та він мав багато сили.
Змія вбив він булавою,
Міг пишатися собою!
(«Котигорошко»)
Хто ж це ніжку мав кривеньку
Й під кущем в гніздечку жив?
Хто дідусеві й бабусі
Щиро правдою служив?
Поки пір'ячко рябеньке
В піч не вкинули старенькі…
Геть дівчина полетіла,
З ними жити не схотіла…
(«Кривенька качечка»)
Є в цій казці дві сестриці,
Та одна з них робітниця,
Друга ж зовсім навпаки,
Ледачкує залюбки.
Перша горя начувалась,
Та роботи не боялась.
І за це дівчину милу
Всі добром нагородили.
(«Дідова дочка і бабина дочка»)
Жив-був цар, мав три сини.
По стрілі пустить змогли.
Куди влучить стріла в двір,
Там дружина, вір-не-вір!
Меншому не повезло —
Бо в болото занесло…
Кого взяв там за дружину?
Чию спалив кожушину?
Кого в царстві тридесятім
Поспішив він визволяти?
(«Царівна Жаба»)
Хтось в цій казці хитрий дуже
Все просився ночувать,
Та ще й курку, качку, гуску
Просив на ніч приховать.
А тоді взамін ягнятко
Люди мусили віддать,
Та все мало! Ще й невістку
Захотілося забрать!
Та в мішок замість невістки
Їй засунули хорта!
От тоді руда красуня
Залишилась без хвоста!
Хто красуня ця, скажіть,
І цю казочку назвіть.
(«Лисичка-сестричка»)
Жив у тата й мами син,
Був ледачий чомусь він.
Де б робити не наймався,
Все додому повертався.
Та зелений Чародій
Хлопця взяв учить мерщій.
Той навчився все робити,
у що хоч перетворитись,
Чародійству він навчився,
З царівною одружився.
(«Ох»)
Як погано звичку мати
Всім про все розповідати,
Те, що треба і не треба,
Як нема на те потреби.
Ось в одного мужика
Була жіночка така.
Говорила без упину,
Всім розносила новини.
Тому він її провчив
І мовчати научив.
Що за казка? Підкажіть,
І цю жіночку назвіть.
(«Язиката Хвеська»)
|
|
.jpeg "казки")
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.