Публікації за тегом: Загадки

"Це — казкове королівство,
Тут живуть герої різні:
Феї, рицарі, звірята,
Спробуй всіх їх відгадати!"

(Тетяна Строкач)

 

 

 

 

"Надворі хурделиці метуть, всі стежки-доріжки замітають. З вітром наввипередки бавляться, а, може, в жмурки. Жбурляються сніжинками у вікна, попіддашшю шамкотять. А до малого Данилка чомусь так довго не приходить дядечко Сон. Мама кажуть, що тітонька Дрімота вже намазала йому повіки солодкою дрімкою. І Данилко ось-ось засне. Ну і де ж той Сон? Чи теж із хурделицями, метелицями та вітром забарився? А нині ж ніч Святого Миколая! І так хочеться швидше заснути, та щоб ранок хутчіш прийшов, а тоді… а тоді руку під подушку швидко засунеш, а там, може, книжка з гарними малюнками, а, може м’яч, а, може, фарби, олівці, цукерки, а, може, нові черевики, а, може, мобільний телефон із навушниками, а на підвіконні стоятимуть нові санчата чи лижі, а, може… Ну що ж це таке? Дядечко Сон так і не приходить. Ой! А це що за диво? У віконну шибку до Данилка заглядає якийсь хлопчик та посміхається. На ньому – срібляста шапочка та блискучий чи то білий, чи то голубий комбінезон. "Хто ти?" – здивовано запитує Данилко..." (Марія Деленко)

 

"Рвала я діткам горох у кишеню, 
аж бачу  – маленьке премиле звірятко
на задніх стоїть.
Таке пречудове!
Із смужечками на спинці!
І я усміхнулась.
Малеча ж глядить і мовчить..."

(Галина Римар)

 

"З В**** – прийшла барвиста пора,
Радіє дітвора.
З Д**** – ліва притока Дніпра."

(Весна, Десна)

 

 

 

 

 

"На городі урожай!
Що вродило - те й збирай!
Не знести без помочі
Із городу...."

(Тетяна Строкач)

 

 

 

 

"Коли любиш читати, життя стає цікавішим. У тебе з’являються нові друзі – герої книг та їх автори. Вони завжди порадять, підтримають, допоможуть. У мене в душі ніби відчиняються потаємні віконечка, і я бачу навколишній світ по іншому, помічаю те, що було невидимим досі. Це віконця творчості – і я пишу вірші, казки, легенди." (Олександра Бурбело)

"Двері неба  відчиняє, 
На видноколі плавно  лине
Журавлиний … (ключ)."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

 

 

"Що цвіте без цвіту?
Зубів не має, а кусає.
Що за трава, що й сліпий знає?
Стоїть біла, а подує вітер - відлітає."

(Зірка Мензатюк)

 

 

Людмила Кибалка — сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету  ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони — щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...

 

 

 

"Україно моя", "Земля, освячена Тарасом", "Я з цих країв", "Барвінок", "Осколки серця", "Симфонія весни", "Куди пішли?", "Йдемо з батьком по гриби", "Вовк, коза й капуста", "Херсонський сніг" - вірші з книги Володимира Нагорняка "Український рік".

До циклу загадок Тетяни Строкач "Казковий світ Василя Сухомлинського" увійшли такі: "Зайчик і горобина", "Ледача подушка", "Хлопчик хотів приголубити сніжинку", "Як бджілка знаходить квітку конвалії?", "Райдуга в бурульці", "Лялька під дощем", "Як котові соромно стало", "Камінь". 

 

 

 

 

"Зоря-зоряниця,
Плаче дівиця.
Місяць проспав –
Сліз не підняв;
Сонце устало,
Сльози підняло,
Аж задивилось – краса!
Що ж то за сльози?"

(Володимир Нагорняк)

 

"Розтопилися сніги, 
Як тут не радіти?
Бо відразу проросли
Вже найперші...(квіти)"

(Тетяна Строкач)

 

"Хто йшов стежиною в саду,
Де цвірінчав горобчик.
Де квіти запашні цвіли?
Це йшов маленький ... (хлопчик)"

(Тетяна Строкач)

 

 

 

 

Читаймо дитячі вірші української поетеси Тетяни Строкач: поезії про маму, про війну, віршовані загадки про зиму та весну, загадки про пори року, поезії, присвячені народним святам та інші. 

 

 

 

 

"Сніг не сходить ще з полів,
Ще не видно журавлів,
В небі сонечко сміється
До землі ледь, ледь торкнеться 
День помалу прибуває,
Який місяць? Хто з вас знає? "

(Юлія Хандожинська)

"Щипати за щічку -  має таку звичку.
Холодом лякає, сніжком посипає.
Заморозила річки, всіх вдягнула в кожушки,
В рукавички і вушанки. В сніжки гратись поспішає.
Хоч холодна це пора, діткам - весело: ...!"  (Лариса Новацька) 

"Вже ясне сонце припікає,
Синичка весело співає,
Квітуча, ніжна, запашна
Ця пора року. Це — ... (весна)!"

(Тетяна Строкач)

 

 

 

 

"Я приходжу лише взимку,
Розмальовую картинку,
Припадаю на вікно
І малюю чисте скло.
Я боюся промінців,
Сонця теплих олівців,
Бо вони мене щипають
А малюночки зникають. " 

(Юлія Хандожинська) 

 

 

 

"Зроблений зі снігу,
В нього ніс - морквинка.
Нас розвеселяє
Він біля будинку.
До морозу й вітру
Цей товстунчик звик.
Від тепла і сонця
Тане ..."  (Тетяна Строкач)