Публікації за тегом: Блог

У цьому розділі зібрано усі статті на тему "Смачно, а не жахачно". Читаймо, досліджуймо українське слово, дивімося відео, готуймо, співаймо, думаймо...

"Усім читачам, читачкам та особам поза гендерною бінарністю – вітаннячка й міцного здоров'я. Зазвичай я вас чогось навчаю і ділюся своїми знахідками з підвалів філфаку, однак сьогодні я оприлюдню речі, яких навчили вже мене, причому не завжди філологи/філологині, та ще й у світовій павутині, а не на кафедрі :) Я такі речі колекціоную, і от уже зібралася гарна добірка подібних перлів." (Ольга Шарко)

 

"Інтернет – це і спілкування! Коли публікації на літературну тематику, то коментарів здебільшого небагато. Але вони усе ж з’являються. З’являються і запитання. Ну, скажімо... чи варто писати російською мовою в умовах зовнішньої агресії, в умовах гібридної війни. Мовне питання... О, у нього глибоке коріння! Питання гостре... І надміру загострювати його не варто, але ж і забувати про нього не треба. У цього питання немало аспектів і відразу ж на нього не відповіси. Але все ж, як мені здається, не треба ставити знак рівності між імперськими апетитами політиків і щирими літературними творами та публіцистикою, написаними російською мовою, бо серед них, цих творів, немало таких, що відстоюють українську позицію..." (Володимир Даник)

"Відомий американський художник польського походження Болеслав-Ярослав Цибіс (Цибис), один з яскравих діячів українського літературно-художнього авангарду в Харкові у 1914 - 1919 роках, народився 6 червня (за старим стилем 23 травня) 1895 року в Масандрі, Крим, у римо-католицькій сім'ї Франца Цибіса (помер художник у 1957 році в Трентоні, штат Нью-Джерсі, США)..." (Галина Мирослава)

 

 

 

 

"Мало не кожен відвідувач інтернету потрапляє на цей гачок. Назва у публікації – така хвилююча! Так зацікавлює… А ще спробуй до публікації добратися. А удалося усе ж добратися, то і розчарування. Нічого цікавого у публікації з такою цікавою назвою і нема. Загальні фрази і повторення давно і добре відомого. А сенсацією, що передбачалася назвою, і не пахне. Але не поспішайте розчаровуватись. Поверніться до назви і перечитайте її кілька разів. Бо саме це – привабливий черв’ячок… На який ви, як довірливий карась, так легко купилися..." (Володимир Даник)

 

"Товариство, думаю ви уже напевне заскучали за нашим історико-просвітницьким проєктом «Бункер». Тай ми самі вже заскучили за нашим блогом. Отож я не думаю, що це буде грандіозно-феєричне повернення, але… Сьогодні ми розповімо вам про наш восьмий проєкт, що повертає нас… куди б ви думали? До «Чортківської офензиви». Так саме до тієї ж офензиви, про котру ми розповідали у нашому другому випуску..." (Володимир Ухач)

"Доброго здоров'я моїм шанувальникам, шанувальницям та особам поза гендерною бінарністю. Поки я переписую для вас цитати про мову, тримайте нову добірку перлів із реклами. До речі, ви знали, що слово "перл" має аж три форми в трьох родах - перл, перла і перло? Звучить омонімічно й трохи комічно. Ну, а тепер риба-карась - гра почалась..." (Ольга Шарко)

"Коли вірус атакує, мудрий люд рекомендує: "Сиди вдома та пий теплий фіточай - "Мультигрипом Фіто" себе прокачай" (ліки).

"Миші?! Славили Кота!
Ну, методика проста...
Гомінка і гонориста –
Головне... відсутність змісту!
Кіт, бува, усе ж бо спить,
Але у потрібну мить, 
У нічну тривожну пору
Він – підступний і бадьорий!"

(Володимир Даник)

"Tylko abym ciebie
nauczył się słuchać
głosie najcichszy
tylko abym ciebie
umiał wyhodować
ziarnko najdrobniejsze
tylko ciebie dojrzeć
cieniu najwątlejszy
tylko ciebie rozdmuchać
iskierko
w popiele najgęstszym..." (Leszek Elektorowicz )

 

"Старі люди в Україні кажуть: «Допоки в народі пишуть писанки, доти буде існувати світ». Перефразовуючи, те ж саме можна сказати і про Україну. Допоки в Україні будуть писати писанки, доти вона буде жити. Судячи із сьогоднішнього стану писанкування, Україна буде жити вічно. Після відновлення української держави в 1991 році почала відроджуватися традиція писанкарства. В західній Україні ця традиція відродилося дуже швидко, бо насправді вона тут і не припинялася, просто існувала в часи переслідування напівтаємно. Поступово відродження писанкарства стало поширюватись на всі регіони України. Активно відроджується писанкарство в Кіровоградській області. Великий внесок у відродження цієї древньої української традиції вкладає молода майстриня писанкарства з міста Олександрії Ірина Михалевич. Писанкує майстриня уже дев’ять років. За цей час встигла зробити дуже багато. Про все це її розпитав кореспондент газети «Час і Події» Юрій Атаманюк. До слова, через чотири дні після інтерв’ю Ірина народила сина, з чим її щиро вітаємо!" (Юрій Атаманюк)

"Спробувала нашвидкуруч написати дві однакові писанки. За основний колір вибрала жовтий, щоб порівняти відтінки - на писанці зліва попрацював жовтець, на писанці справа - цвіт бузини. І жовтець, і бузина цвітуть біля нашої багатоповерхівки, тож далеко ходити не довелося..." (Ірина Михалевич)

 

Цікаві запитання і варіанти відповідей — у представленому ту варіанті контрольної роботи з української літератури для учнів 5 класів. 

 

 

 

 

 

 

"W dzień ciało słońcem kąsasz i brązowo głaszczesz 
i najmocniejszą farbką nad mą głową zwisasz,
wieczór, gdy na tarasie powiewasz gwiazd płaszczem -
myślę, że tu syreny kiedyś wabiły Ulissa. "

(CAPRI)  

 

 

 

 

 

Доброго здоров'я, мої шановні читачі та читачки. Хтось із вас колись прохав мене створити добірку незатертих крилатих висловів про мову... Ловіть!!!

"Моя подорож до Варшави, яка відбулась завдяки акції майже безкоштовного проїзду від автобусів "Ecolines", не була запланованою взагалі, я випадково побачила акцію і загорілась. Дозволяю собі одну подорож на місяць, якщо все складається більш-менш добре, на лютий збиралась лише до Кракова, але спокуслива нагода побачити Варшаву ввірвалась у життя потоком, який "поклав мене на лопатки"... Я піддалась. Подорож була неймовірно короткою. Автобус — не літак, майже пів доби довелось провести в дорозі туди, добу присвятила Варшаві, одна ніч пішла на дорогу назад. Зрозуміло, що пізнати всі лиця столиці навряд чи можливо сторонній людині, за один раз тим більше, та хоч одне роздивитись дуже таки хотілось..." (Галина Мирослава)

 

Вітаю вас, мої любі читачі, читачки а також особи поза гендерною бінарністю. Без зайвих слів - незайва добірка реклами для ваших творів і досліджень. Дякую всім, хто долучився до вебінару 7 травня. Згодом відбудеться ще один, а запис першої частини постараюся роздобути й опублікувати тут.

У цьому великому розділі мовного блогу зібрано усі статті про рекламу та її вплив на розвиток української у нашій країні. Читаймо, дивімося українське відео, робімо висновки...

"Можливі види роботи над текстом:

1. Скласти простий план.

2. Віднайти споріднені слова. (Ящірка, ящіронька; травиця, травичка; крило, крильце; маленький, помаленьку; цвітуть, квітоньці; черв'як, черв'ячок; бережно, обережно; питає, запитав)..."

Дивіться далі у літературному блозі Галини Римар.

 

 

"Музика, написана колись – може хвилювати і тепер. Але потребує свого, вже теперішнього переосмислення. У мистецтві колись і тепер ніби поруч. І настільки поруч, що і відділити їх одне від одного не завжди і удасться. Скажімо, музику Бетховена я більше уявляв собі як бурю емоцій, що переповнює звуки. Як море звуків, що відтворює і особисту драму композитора, і бурхливі події, що відбувалися тоді навкруг. А оце нещодавно слухав по радіо його сонати і ця музика здалася мені і вдумливою, і ліричною. І дуже суголосною нашим теперішнім і прагненням, і почуванням. Ну, Бетховен – людина у творчості давно і добре відома. Але відразу ж виникло питання – а хто ж виконавець музики... Музики, що зуміла схвилювати..." (Володимир Даник)

"Слова нашого земляка Івана Івановича Огієнка, борця за щасливе життя народу, вражають болем за долю своєї землі. Справжній син України написав: "До тебе, український народе в розсіянні, це щире слово моє. Шалений буревій схопився на твоїй нещасливій Батьківщині й розвіяв дітей її, немов осінній вітер пов’яле листя восени. І по цілому світу немає закутини, де не пробували б недолею вигнані українці, в більшому чи меншому скупченні. Проте й на чужині скрізь вони пам’ятають про свою незабутню Батьківщину, про свою Матір-Україну, що кривавиться в недолі..." (митрополит Іларіон)