Ольга Шарко. Легенди неба від Цімафєя Авіліна

 

 

 

Ольга Шарко

Легенди неба від Цімафєя Авіліна 

Півтора роки тому мені поталанило познайомитися з дослідником білоруської етноастрономії (фольклорного трактування небесних тіл) Цімафєєм Авіліним. Дослідник навіть подарував мені свою однойменну працю. Нижче подаю легенди й повір'я, які я занотувала на презентації цієї книжки. 

Чумацький шлях ще інакше називають Дорогою до Єрусалиму або до Криму. Чому так? Бо чумаки орієнтувалися на небо взимку, коли землю вкривав лід, і визначити південь за іншими ознаками не вдавалося. 
Ще існує повір'я, що якщо Чумацький шлях зоріє, то дійва у корів буде мало, бо вже молоко на небо витекло. А якщо тьмяний - то корови даватимуть більше молока. 
А назва така з'явилася взагалі через міжусобиці Бога й чорта. Бо перший заборонив другому пити молоко, ну то гаспид піднявся на землю, знайшов якогось дядька, який якраз корову доїв, і якимсь чином вторгував те молоко - чи випросив, чи виміняв на щось. А Господь те побачив -  і, поки чортяка тікав від Бога, молоко й розлив на небі. 

 

* * *

 

 

 

Зоранка, вона ж Вовча зорька, Зоряниця, Вечорниця - це така собі Венера на наш манір: особлива зірка, яка зраджувала Перуну-Сонцю з Місяцем, через що Перун розсік Місяця навпіл. Тому ми й бачимо його висхідні й низхідні фази. 
І ще десь у зображенні Богоматері є алюзія на Зоранку - обруч із місяцем, що символізує його фазовість.

 

* * *

 

Є й друга легенда, чому місяць має фази: щомісяця бабуся на небі розкатує млинчик, який із часом кришиться на зорі й падає в діжу з тістом. 

 

 

 

Або ж іще одна: існувало раніше два сонця. Одне було добре, а друге - зазналося. То Бог із нього світло й висмоктав, через що воно й стало місяцем.

 

* * *

 

Ще є повір'я, що на Місяці живуть 3 брати, які й є Небесною канцелярією й встановлюють погоду на Землі для нас.
Також на Місяць Бог забирає людей, які працюють на великі свята. 
До речі, мимохідь - довідка, звідки пішов фразеологізм "брати на вили": на Великдень один брат пішов та приліг на стіг сіна, а другий пішов той же стіг вилами перекидати. Так і брата випадково заколов. 
Ще існує думка, що якщо молодому місяцеві показати копійку - то гроші так само, як і місяць, ростимуть. При цьому, на Кавказі така сама прикмета діє для повного місяця. А от у нас у повний місяць не можна розсувати штори - бо жахи снитимуться або ж станеш сновигою. 

 

 

 

 

* * *

 

Не менше забобонів пов'язано із зорями. 
По-перше, не слід тицяти пальцем на зоряне небо - бо так можна свою зірку з неба стрясти й вкоротити собі віку, або ж, у кращому випадку, ви зачепите зірку злого духа, і він прийде до вас у вигляді пепеломи. І тоді вам доведеться трясти рукою на зірку, що падає з неба, аби пепелома зникла. 
Ще на летючу зірку можна випрямляти волосся: як далеко впаде - таке й волосся довге буде. 
А взагалі-то вогонь, який летить на землю, аби виконати останню волю померлого - забрати його на небо. Якщо летить хутко, то людина помре швидко й безболісно, а як довго, то конатиме в муках. 
А ще відьми крали з неба зорі, аби набратися в них енергії, а коли відпускали, зірки вже були тьмяні. 
І ще кажуть, що в який бік зірка полетить, із того боку чоловік і прийде.

 

* * *

 

 

 

Великий Віз (він же Давидів Віз, помилкова назва - Велика Ведмедиця): сім зірок у сузір'ї символізують семеро воріт, до яких прибігав пес випити води. 

 

* * *

 

Де живуть русалки? На узліссі, в морі, під мостом у воді й у житі. Чому в житі? Доходять замість дітей, якими були в колишньому житті й які не встигли потоптати ні жито, ні ряст.
Чому у морі? Це може бути колишнє військо фараонове, яке переслідувало Моїсея, як той виблукав із пустелі, і потонуло в морі, яке розсунулося перед Моїсеєм та знову хлинуло, щойно той дістався другого берега. 
Ще русалками могли бути колишні байстрюки, нехрещені потопельники, і дівчата, на яких лежало закляття.

 

* * *

 

Є ще жартівлива легенда, що волинка (вона ж - дудар, вона ж - казар) отримала свою назву від Волині, наче в нас тут із такими бігали.

Також запам'ятайте визначення "Народна Біблія". Це - народні трактування легенд із Біблії.

Ну й останнє. Ворожіння вже українського походження, від Богдани Богельської: на Різдво на сніг викидають дрібочку куті, і якщо зернятка скидаються на якесь сузір'я на небі - рік буде врожайним. 
Схоже повір'я й пан Цімафей зазначив: викидати землю на рушник, алгоритм той самий, але це ворожіння для теплої пори року.

 

Матеріали надіслано Ольгою Шарко спеціально для читачів "Малої Сторінки". 

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Блог Ольги Шарко про мову.

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.