Блог Ольги Шарко про мову. "Знайди свою культуру! Підвалини міжкультурної комунікації від Юлії Сєрової"

Ольга Шарко

Знайди свою культуру! Підвалини міжкультурної комунікації від Юлії Сєрової

   Вивчення МКК передбачає кілька аспектів: 

- соціально-комунікативний: до нього належать прийнятні суспільством моделі, норми, правила спілкування, налагодження та підтримання контактів загалом;
- психологічний: передбачає вивчення психологічної реакції людей в умовах спілкування з представниками інших держав та етносів;
- професійно-прикладний: сфери застосування знань із міжкультурної комунікації, особливості медіа комунікацій, інтернету, культур і субкультур.

У попередньому матеріалі ми зазначали, що термін МКК виник 1954 року у праці «Культура як комунікація» Едварда Холла (у співавторстві з Д. Трагером). Виникненню терміну передувало створення Інституту іноземної служби в 1947 році, засновником якого вважають того ж Холла. Мета установи – підготовка дипломатів та волонтерів Корпусу миру.
Першою ж країною у світі, яка порушила питання про розвиток міжнародних відносин, стала Німеччина, оскільки вона приймала найбільше емігрантів серед країн Європи. 

А тепер ознайомимося з базовим понятійно-категоріальним апаратом міжкультурної комунікації, який стане в пригоді за будь-яких суспільно-політичних обставин.
 
Культурна синергія – об’єднання культурно різних елементів, при яких виникає якісно нове утворення, що не є звичайною сумою елементів цих культур. 

Акультурація – процес, за перебігу якого контакти між різними культурними групами приводять до набуття нових зразків культури однією з них або, можливо, обома разом із повним або частковим сприйняттям іншої культури; будь-яке передання культури від однієї групи іншій, зокрема від одного покоління іншому (це визначення взяте із «Великого тлумачного словника сучасної української мови» видавництва «Перун» за 2005 рік, бо в моїй лекції воно чогось відсутнє ). 

Cтупенева модель акультурації Карла Оберга:

1.    Медовий місяць (інші назви: фаза ейфорії, туристична фаза) – позитивне сприйняття дійсності. Чужа культура привалює новизною та захоплює. 

2.    Культурний шок (також фаза відома як «шок переходу», «комунікативний шок» чи «стрес акультурації»).  Культурна різниця відчутна й дратівлива. Проблеми в спілкуванні можливі конфліктні ситуації. Можуть виявлятися загальна тривога, безсоння, депресія, перебільшена увага до повсякденних речей, приступи агресії та апатії. 

3.    Фаза відновлення. Поступове повернення оптимізму та впевненості. 

4.    Стадія нормалізації (адаптації). Нормалізація фізичного й морального самопочуття, конструктивне сприйняття культурно обумовлених розбіжностей. 

Когнітивний дисонанс – стан, коли особистість відчуває невідповідність у власній поведінці й поведінці оточуючих. 

Гнучкий етноценризм – різновид етноцентризму, за якого некритичне ставлення не поширюється на всі властивості та сфери життя  власної групи, а лише здійснюються спроби зрозуміти та об’єктивно оцінити чужу культуру. 

Войовничий етноцентризм – ненависть, недовіра, страх та обвинувачення інших народів у власних невдачах. 

Делигітимація – усвідомлене привілеювання власної групи над іншими з метою повної диференціації власної і чужої груп аж до виключення з роду людського. 

Людина, яка не визнає культурних розмежувань, або ж допускає, однак негативно до них ставиться – це жорсткий етноцентрик. 

Негативний етноцентрик – індивід, який захоплюється іншими незрозумілими світами, при цьому негативно ставиться до власної культури. Істинна культура для нього – це заперечення власної культури. 

Прихований етноцентрик – особа, що вважає себе відкритою, толерантною людиною, визнає різні культури та різні стилі поведінки, не вбачаючи в цьому жодних проблем для спілкування.

Вважає, що етноцентризм – це лише проблема духовного розвитку, в собі її не визнає. У реальному житті вдається до порівняння різних культур, ставить свою вище за інші. 

Рефлектуючий етноцентрик – людина-реаліст, яка адекватно сприймає й оцінює дійсність.

Ксенофобія – вороже ставлення до всього іноземного.

Ксенофілія – любов до всього іноземного. 

Європоцентризм – визнання європейцями своєї культури як зразкової.

Якщо цей матеріал був для вас цікавим та корисним, будь ласка, поділіться ним у своїх соцмережах, у групах чи публічних сторінках. Використання інформації на інших сайтах також можливе за умови наявності прямого посилання на джерело.  Своїми думками ви завжди можете поділитися в коментарях. 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Блог Ольги Шарко про мову. "Важлива та цікава інформація про міжкультурні комунікації від викладачки Юлії Сєрової" (добірка статей)

У розділі зібрано статті, які поповнять наші знання про культуру завдяки лекціям викладачки Юлії Сєрової:

Різновиди культур від Юлії Сєрової

"Знайди свою культуру! Підвалини міжкультурної комунікації від Юлії Сєрової"

"Як виникають стереотипи?" (лекція викладачки Юлії Сєрової)

 

 

 

Блог Ольги Шарко про мову.

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.

 

Глосарій типових і рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови

Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 

 

 

 

Ольга Шарко. Художні переклади

Ольга Шарко - перекладачка літературних творів, мовознавець - народилася 13 квітня 1994 року в Києві. Закінчила з відзнакою у 2018 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Українська мова та література, іноземна мова». Того ж року посіла 1 місце у фінальному етапі Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. Двічі посідала третє місце в конкурсі художніх перекладів від Факультету іноземних мов ЦДПУ ім. Володимира Винниченка (2017, 2018 ).  Публікувалася в альманахах «Сполучник» (випуск 8 за 2013 рік) та «Стиль і переклад» (випуск 3 за 2016 рік, випуск 4 за 2017). Авторка «Глосарія типових та рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови».