Галина Мирослава
НЕОФІТИ
(оповідання)
Агафія Данилівна, наша завучка, зазирнула через прочинені двері класу й покликала рукою Марту Святославівну до дверей. Ми видихнули.
Можна розслабитись. Я продовжувала переписувати з дошки нові для мене слова.
- Неофітка, - обізвав мене Захар.
- Гідатофіт, - пробурчала я.
- Що? Який фіт? - засичав Захар, вимагаючи відповіді.
- Гі-да-то, - по складах прорекла я.
- Гівзято, - засміявся Богдан.
- Гівзято форму на фізкультуру, - встругнув Василь.
- Тут ''фіт'' не з англійської, аби ти знав, - втрутився наш Фемістокл, точніше Павло, просто ми його так кличемо.
- А з якої ж? - з насмішкою звернувся до Фемістокла Василь, - Може, з арабської?
- Грецькою ''фіт'' означає рослину, пагін. А чи греки часом не запозичили від когось ще, того вже не знаю, вікі мовчить, треба далі
гуглити, - розжовував Фемістокл, поки Нестор з Олегом перекидались тенісним м'ячиком над головами однокласників.
- То я не зрозумів, - знову обізвався Захар, - яка я рослина? - і такими страшними очима глянув на мене, що мені захотілось стати
невидимою. Я з переляку почала затинатись:
- Бі-бі-більшою частиною, - нарешті трошки охолола й продовжила, - або повністю зануреною у воду.
- Виходить, що''неофітка'' - це нова рослина? - розреготався Василь.
- Ага, - я вже прийшла до тями й весело підтакнула.
- Рахунок: один-один, - радісно оголосив Богдан.
І тут Роман, який пильнував двері, гукнув:
- По місцях. Йде.
Усміхнена Марта Святославівна, мабуть, після кави або ще чогось сильнішого, хто їх там знає, звернулась до нас без докору:
- Сідайте. Продовжимо. 8 грудня 1957 року, вибачте, 1857-го, Тарас Шевченко у своєму знаменитому ''Щоденнику'' написав: ''В продолжение этих четырех дней писал поэму, - тут учителька набрала повітря, трошки помовчала й повернулась до цитати: ''названия которой еще не придумал. Кажется, я назову ее „Неофиты, - вона кахикнула, а невсипущий Захар радісно зіскочив зі стільця й на весь клас випалив:
- Або книжка про нові види рослин.
Клас насторожився. Невже Шевченко написав цілу книжку, присвячену рослинам?!
Марта Святославівна від здивування закашлялась, а тоді дочитала:
- „Неофиты, или первые христиане“.
Клас розрядився сміхом. Буває ж!
Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Світлина — авторська.
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
