Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно" (частина перша) – відео українською онлайн

 

 

Ольга Шарко

СМАЧНО, А НЕ ЖАХАЧНО – 1

 

Доброго здоров’я, мої любі шанувальники й шанувальниці лінгвістичних смаколиків, а також особи поза гендерною бінарністю

Вислів із заголовку – із рекламної кампанії мережі супермаркетів ‘Billa’.

Як ви вже здогадалися з «Принципів філолога»,  моє хобі – це куховарство (ну або ж кулінарія, до речі, наголос на третьому складі, хоча мало хто так вимовляє). Й інколи трапляється так, що в пошуках рецепту я знаходжу не лише нові варіанти подачі страви чи поєднання інгредієнтів, а ще й цілі лінгвістичні довідки.  Ось і вирішила зробити таку нестандартну добірку.

Вже, мабуть, утретє я вставляю в блог відео Олександра Авраменка про агрегатні стани яєць

 

 

 

Виявляється, є ще дві назви, про які я дізналася з Ютуб-каналу Вікторії Попін. Точніше, вони характеризують навіть не стан готовності яєць, а два відповідні способи приготування (про що свідчить прийменник «на») – «на м’яко» та «на твердо».

 

 

 

 

А ось тут Євген Клопотенко пояснює, що ж таке шпундра – виявляється, тушкована з буряками свинина.

Ще й тут про буряковий квас згадує, ви такий пили? Я – ні.

На другій хвилині ще звучить хороше слово «смаженина», словник Бусла подає його синонімом до печені, хоча це може бути як запечене, так смажене м’ясо, однак найчастіше воно посічене.

 

А ось рай для чистомовців та чистомовиць: затерте запозичення «пюре» (у конкретному випадку – картопляне) можна назвати товчанкою. А рулетики Євген пропонує називати кручениками. Зауважимо, що останні виготовляють із м'яса чи риби, хоча я ось знайшла вегетерійський рецепт кручеників і дуже цьому радію. Кому потрібен рецепт – лишаю посилання на авторів: 

 

 

 

 

До того ж, товчанкою у відео Євген також називає дірчастий простий механізм, який допомагає, власне, товкти варені овочі.  Ще його називають «товкачка», наприклад, ось тут:

 

 

 

 

Однак із наголосом якось незрозуміло – то пан Клопотенко ставить його на перший склад, то на другий. Словник Бусла подібне слово не подає, тому якщо хтось знає, як треба – пишіть, а ми вже пану Євгену пробачимо.

(А хто геть уважні – ті почують, як кулінар мило вимовляє слово скоринка на північноамериканський манір – [шкоринка]  )

 

 

 

Знання про гамулу, на жаль, вичерпні – це десерт із яблуками, де ті є складниками як тіста, так і крему.

Тісто з томатної пасти я справді колись робила, а от із яблук – ще ні. До речі, є така урбаністична прикмета, що коли ви куштуєте нову страву – слід загадувати бажання. Вже кілька точно можете здійснити, якщо приготуєте за рецептами з цієї добірки (звісно, якщо ви вірите в це ) Ну а дізнатися більше повір'їв можна у статті «Милі урбаністичні прикмети».

 

 

 

 

«Квасу та м’яса!» – таким слоганом можна охарактеризувати верещаку. До речі, тут це слово згадано у двох значеннях – 1) м’ясо, тушковане у квасі та 2) соус з-під тушкованого у квасі м’яса.

 

 

 

 

До речі, у відео на пакетах бренду написане чудове слово «засмажка». Це ще не повноцінна страва, однак важливий складник багатьох українських та іноземних рецептів – борщу, рататую, чашушулі, грузинчиків (то такі крученики з тіста з фаршем), та навіть ризото та мінестроне. До речі, в італійській кухні овочі для засмажки зазвичай нарізають кубиком чи часточками, і така заготівка має назву «софрито», а в нас частіше натирають. Мій тато ще називає цю річ запрашкою. Однак значення лексеми «запрашка» різниться. У Великих Мостах (Сокальський район Львівської області) це саме засмажені овочі, а ось Лесь Кавун називає запражкою соус «Бешамель» (ще відомий у наших краях як базовий білий соус). Має він й ускладнений соус – зі сметани та грибів. Лишаймо тут як посилання, так і скрин рецепту 

 

 

Є й ось таке визначення запражки:

 

 

Ось ще можна глянути на «Словопедії».

 

А тут уже взагалі злам системи почався, бо сайт «П’ятого каналу» подає рецепт повноцінної страви, яку теж інколи називають запрашкою:  Давня страва Галичини і Гуцульщини. Подається до картоплі, вареників, голубців... Схожі страви є і в інших регіонах України, де називаються запрашка, запражка, сос із куркою, душенина, мачка. Основне у цій страві – підсмажене до кремового кольору на сухій пательні борошно. Кажуть, що борошно "підпалили", зробивши кремовим, тому і назва страви – "підпалка".

 

Рецепт та посилання на джерело – ось. 

 

А ось тут, наприклад, різні назви дерунів згадано – тертюхи, тарчаники та картопляники. Я ще знаю назву «кремзлики». Одним словом, як каже авторка рецепту – беріть ті, які до смаку

 

 

 

 

Також я натрапила на українські аналоги пасти, ну, або ж як у наших краях кажуть – макаронних виробів. Одним із різновидів пасти є ньокі – такі собі ліниві вареники, які готують або з картоплі або з кисломолочного сиру, зазвичай із додаванням борошна.  Подекуди туди додають інші овочі, я, наприклад, зі шпинатом готувала.  А ось ньокі витягненої форми (найбільш схожі за формою на трóф'є, які подекуди нагадують квасолевий біб) в Україні мають свій аналог – палюжки. Ось, до речі, Костянтин Грубич припускає, що назва пішла від слова «палець»: імовірно, що вироби розкачували завтовшки з цю частину руки.

 

 

 

А ось яєчні макаронні вироби, схожі на дрібненькі штрозапеті, мають по Україні аж 4 назви суканка, суканиця, затірка (у всіх словах наголоси на першому складі), затируха. Як ці смаколики буквально труть, покаже Вікторія Сонячна.

 

 

 

 

Трошки виправлю пані Вікторію: краще казати «за запитом» чи «на запит», аніж «по запиту». Але то вже таке.

До речі, поки я тут про троф’є писала, натрапила ще на цікаву інформацію про боби. Адже біб – це як оболонка, в якій виростають квасоля, горох тощо, так і назва окремого виду плодів.

 

Чим біб відрізняється від квасолі, можна почитати на цьому сайті.

На останок хочу розповісти про рецепти з зелених бобів й дізналася ще нові слова. Якщо глянути за словником Бусла, то слоїк – це висока посудина зі скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. Однак я й думки не знала, що це слово ще й можна змінювати у жіночому роді, тож коли побачила назву «Гречана слойка з бобами» – подумала про булочку із листкового тіста. А як виявилося з контексту, слойка – то ще форма, яку набуває страва, яку виклали в слоїк (привіт, тавтологіє, однак в описі значень спільнокореневих слів її навряд уникнеш).

Ось зацитую цей уривок: «Філіжанку накладаємо шарами біб і кашу, усе втрамбовуємо ложкою. Швидким рухом перевертаємо філіжанку на тарілку, знімаємо філіжанку, а до сформованої слойки додаємо соус (який душа забажає, я люблю соус з кропом чи грибний, дехто любить томатний)».

По-друге, я дізналася новий фразеологізм «іти в біб»: у широкому значенні це означає фізичну працю на земельних ділянках чи в полі, у вужчому – працевлаштуватися збиральником чи збиральницею бобів.

На жаль, так і не вдалося встановити, що ж означає «Біб-боб-а-лула…», хто знає – підкажіть, будь ласка.

Статтю Юрія Герасимчука ви можете прочитати за цим посиланням. 

 

 

--------------------------------------------------------

 

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

 

У цьому розділі зібрано усі статті на тему "Смачно, а не жахачно". Читаймо, досліджуймо українське слово, дивімося відео, готуймо, співаймо, думаймо...

 

 

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.