Блог Ольги Шарко про мову. Найважливіше завжди записане на маргінесах

 

 

НАЙВАЖЛИВІШЕ ЗАВЖДИ ЗАПИСАНЕ НА МАРГІНЕСАХ

 

Доброго здоров’я, мої любі читачі, читачки та особи поза гендерною бінарністю.

Слова, що в заголовку, належать одній із моїх викладачок – Дядищевій-Росовецькій Юлії Борисівні. Вона любила подекуди на парах наголошувати, що одне слово, яке не припадає під правила системи, може насправді змінити всю систему. А ще часто казала, що найцікавішим у будь-якій праці є те, що записане скраю, ззаду, де-небудь на виселках, у нотатках. У тих задвірках зазвичай зафіксовано блискучі ідеї, які виникли під час опрацювання. 

Тож зараз пропоную вам якраз те найцінніше, що я зібрала за шість років протирання штанів

Єдина хороша звичка, яку я набула за 8 років філологічної освіти, та й завдяки якій мій блог узагалі існує – це фіксувати всі незвичні слова й вислови, які я десь почую чи побачу. Щиро раджу й вам її виробити, адже ніколи не знаєш, де на тебе чатує новий лінгвістичний матеріал – це по-перше, і де він потім стане у пригоді – по-друге. 

 

 

 

 

Перш за все хочу ознайомити вас із прекрасним висловом, якого мене навчила моя талановита подруга-поетеса Олена Пелешенко, а вона, як-то кажуть могилянці, лосось мудрості
 

 

Рубати лебедя – вдаватися до квапливих та необдуманих рішень . 
 
 

Тепер пропоную унікальний пак слів, які починаються на літеру «и». Їх обмаль, однак вони існують. А розповіла про них наша викладачка фонетики й фонології Оксана Бас-Кононенко. Своєю чергою, Оксану Василівну цих слів навчила її бабуся. 

 

 

 

 

  

Траплявся в мене випадок, коли Оксана Василівна на парі спитала, чи знає хтось, що таке "тік"? І я тоді невдало пожартувала, що це «Традиція і культура» (той гурт, який про співає «Вчителька, мікрорайону нашого жителька» ). 
Однак то вже телескопічна абревіатура, а насправді тік – це місце виокремлення зерна від снопа. 

 

Ну й ще Оксана Василівна пояснила, що пароніми – то подекуди й синоніми, адже комунікативний фокус – це те саме, що й комунікативний локус, тобто певна сфера комунікації (чи комунікативна сфера, тут прийменниково-іменникове та іменниково-іменникове словосполучення абсолютно збігаються за значенням, а які вислови не можна довільно перефразовувати – дивіться в «Анкеті філолога». 

 

Одним із найкорисніших предметів у моїй шаразі був «Теорія мовної свідомості та мовної особистості», який викладала моя наукова керівниця Лідія Павлівна Гнатюк. 

 

 

 

Що то за звір такий – мовна свідомість – і з чим його їсти, можна докладніше ознайомитися у статті «Чому мова в глибокій рецесії?»

І ще кілька філологічних принципів - у моїй статті "Принципи філолога".

 

Ну а поки кілька речей, яких нас навчила Лідія Павлівна, і які є нашими знаками української етнокультури. Більшість із них прийшли до нас за часів християнізації, тож так чи інак будуть із нею пов’язані.

Наприклад:

Цка – то дошка, на якій пишуть ікони.

Мінея – то церковна книга для читання щонеділі.

Дієслово «розстригтися» означає «припинити церковну діяльність.

Ну, а вислів «прописати іжицю» означає дію, яка в цивілізованому світі має зникнути назавжди – «бити різками» (якщо вірити словнику Бусла, то іжиця - назва останньої літери церковнослов'янської й старої російської абетки, що позначала звук [і]).

Ще Лідія Павлівна пояснила, що вислів

«З Богом, Парасю» синонімічний до «полотном дорога»,

а ливанський кедр – то біблійний вислів на опис міцної чи стрункої на вигляд людини. 

      

Однак деякі ознаки українського культурного ландшафту збереглися ще з язичницької доби. Зазвичай це слова на позначення флори й фауни:

– оболонь – заливні луки;

– морва – шовковиця; 

– шарга – давня назва капусти; 

– ходити в барвінок – ходити на побачення;

– крин сельний – польова лілія.

 

Окрім лексичного рівня, як ви вже знаєте зі статті «Чому мова в глибокій рецесії», культурний ландшафт кожної мови може виявлятися й іншим способом. Так, наприклад, однією з особливостей української мови є існування слова в двох, а подекуди і трьох родах – чоловічому, жіночому й середньому. 

 

 

 

 

Ну, і що таке украй та чому він жодним боком до нашого етноніму не причетний, Лідія Павлівна теж пояснила: то частина землі, заселена автохтонним народом.

А тепер цікаві слова від нашого блискучого літератора Юрія Івановича Коваліва. До речі, це він жартує, що герменевтика – то наука, яка нікому не потрібна. 

 

 

 

 

 

 

А тепер увага – вкрай важлива інформація з культури мовлення (та й із базової етики, мабуть, теж). Ви ж усі знаєте, що ідіот – то вже давно застарілий медичний термін на позначення якогось ментального розладу, яким не варто оперувати в наш час, аби лише образити людину? Отож. А хочете знати про найперше значення цього слова? Моя викладачка античної літератури Ганна Олександрівна Канова зараз вас просвітить: 

 

Ідіот – це чувак, що жив за межами полісу, а не хворий...)))

 

  

Кількох нових слів мене навіть навчила викладачка політології Інна Анатоліївна Тукаленко:

 

 

 

 

 

Та оскільки я все ж мовниця, а не політологиня чи літераторка, повернемося до лінгвістики. І "на коня" я лишила перли, яких нас навчила Оксана Іванівна Ніка, викладачка історії української літературної мови та ще якоїсь дисципліни з магістерки, назви якої хоч убийте не згадаю.

 

 

 

Ось і добірці кінець, а хто дочитали – той, чи та, чи ті – молодець!!! 

До речі, в нас ще оновилася добірка висловів від мережі «Сільпо», зазирніть і туди . 

 

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

 

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.