На світлині: Людмила Кравченко.
Вітаннячка! Пропоную вашій увазі дізнатися значення українських прізвищ, із якими нас ознайомила викладачка курсу «Оніми в сучасній українській мові» Кравченко Людмила Олександрівна.
Що не вдалося записати за пані Людмилою, «реконструйовано» за допомогою вже звичного нам словника В'ячеслава Бусла.
Багрій – сіро-бурий віл.
Бай – у Середній Азії – багач, великий землевласник або скотар, лихвар.
Бала – бовдур, пентюх.
Батрак – бідний селянин-наймит у поміщика або куркуля.
Бега – різновид кирки для тесання.
Безкоровайний – позашлюбна дитина.
Бобир – дрібна прісноводна риба з великими колючими плавцями; йорж.
Богунега – божа милість.
Боцюн – лелека.
Брижда – складка.
Будемир – стародавня назва півня (який пробуджує світ).
Буза – татарський напій із проса.
Бут (у Р. в. -а) - за часів набігів ординців на Україну – бранець, силоміць навернений у мусульманство.
Бут (у Р. в. -у) – 1) будівельний камінь, що використовується головно для фундаменту 2) Молода зелена цибуля.
Буць – невдало випечена хлібина із тіста, яке погано зійшло або спеклося.
Бучина – букове дерево; бук.
Воскобійник – той, хто добуває віск із вощини.
Гайдар – пастух овець.
(Га)малѝк – карк, задня частина шиї з верхньою частиною хребта, зашийок.
Гармаш – виготівник гармат.
Гашка – гадюка, змія.
Гонта – той, хто виготовляє дерев’яні панелі на хату.
Гречкосій: 1) той, хто сіє гречку; 2) хлібороб, землероб.
Гулий – безрогий (гулий віл – безрогий віл).
Гурда – худа вівця.
Дейнега – у другій половині 17 ст. – селянин, озброєний дрючком, довбнею, рогатиною або іншим народним знаряддям, що брав участь у повстанні в Лівобережній Україні.
Дерій: 1) хабарник, злодій; 2) той, хто дере вовну.
Деркач – 1) стертий віник; 2) про щось обсмикане, обірване.
Деркач – невеликий перелітний птах із жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком.
Дерун: 1) хабарник, злодій; 2) той, хто дере вовну.
Джугань – різновид казанка.
Джура – в Україні в 16-18 ст. – зброєносець у козацької старшини.
Джура = цюра = цура – паличка, тріска.
Домаха – тимчасове помешкання.
Домаха – тимчасове помешкання.
Дубогрій – тесляр.
Дубоділ – тесляр.
Залізняк – ювелір.
Кайстра – мішок.
Кандиба – заощадлива людина.
Кандиба – шкапа.
Квочка – це сузір’я плеяд.
Килѝмник – той, хто виготовляє килими.
Кирпа: 1) короткий, задертий догори ніс; 2) про людину з таким носом; 3) смерть.
Ковгань – шмат криги.
Козюка – змія.
Коломієць – добувач солі.
Компанієць – козак легкокінного війська.
Коростіль – деркач.
Кукіль – відрубана рука.
Кунá – 1) в'язниця; 2) збірна назва грошей домонгольської Русі, серед яких були й хутра цінних порід тварин.
Лýчик – вішалка для шапок.
Любкó – коханий хлопець або чоловік.
Мáлик – заячий слід на снігу.
Макогон – дерев’яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо.
Мандрика – виріб із сиру й тіста, що має форму коржика; вид сирника.
Мовчан – мовчазна людина.
Різник – злодій.
Сердюк – охоронець при гетьмані.
Смаглій – смаглява людина.
Соломаха – рідке тісто (переважно гречане), кип'ячене з маслом.
Стогній – той, хто постійно стогне, скаржиться, нарікає.
Стоян: 1) масивна бетонована або кам’яна опора моста, греблі; бик; 2) калюжа із застояною водою.
Стригун – однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву.
Таран – знаряддя для вичавлення олії.
Таран – цяточки на шкірі від віспи.
Тишко – тиха, сумирна людина.
Чалий – сірий або сіро-коричневий кінь.
Чамара – верхній одяг галицького міщанина з тасьмою, китицями і висячими петлями.
Шкарбан: 1) стоптаний черевик; 2) немічна людина.
Шквиря – сніг із вітром.
Шула – стовп.
Щербань – посудина з вищербленими краями.
Завантажити текст статті "Що приховано за українськими прізвищами?" (txt.zip)
Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А ще пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.
Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на нашому сайті:
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
Усі охочі можуть долучитися до телеграм-каналу: https://t.me/s/truephilologist
Дякую!
Часто буваю в Індії, цікавлюся мовою санскриту. Слово "бала" - означає юнь (юний), молодь.
Дякую за доповнення. Незабаром у другій частині додам і Ваш коментар.
Усі охочі можуть долучитися до телеграм-каналу: https://t.me/s/truephilologist