Ольга Шарко
ЩО ВАРТО ПОШИРЮВАТИ ЗАМІСТЬ МОВНИХ АГІТОК?
Частина 6
Текст та ілюстрації цієї частини, за винятком списку відеороликів, цілковито повторюють першу частину циклу «Що варто поширювати замість мовних агіток?».
Вітаю моїх любих читачів, читачок, а також осіб поза гендерною бінарністю.
Якщо ви гайнуєте час у Фейсбуці (а може, і не марнуєте, а шукаєте там якусь корисну інформацію в мовних групах та пабліках, чи так званих сторінках групи), то повсякчас натрапляєте на такі картинки:
Як ви вже помітили, я практично не поширюю подібні матеріали. Та й навіть у добірці цитат про мову попросила підтримати відео на Ютубі вподобайками замість тиражування агіток у формі зображень чи тексту.
Спробую обґрунтувати, чому ж я не висловлюю свій мовний патріотизм таким чином:
1. Хибний вибір аудиторії.
На кого зорієнтовані ці агітки – незрозуміло.
Більшість людей, які їх поширюють, і так спілкуються українською мовою, та й володіють нею досить вільно, тобто для них подібні цитати й малюнки не несуть жодної нової інформації.
Людям, які не розуміють української мови, ця агітація - до хуцепейки, вони її прочитати навіть не зможуть.
Люди, які володіють українською мовою, однак не розмовляють нею, цю агітацію взагалі проігнорують – принципово чи мимовільно.
З першого аргументу плавно витікає другий:
2. Ефект плацебо.
Поширюючи подібні агітки, більшість повних патріотів та патріоток свято вірять у користь репосту. Ну, воно й не дивно, адже така діяльність все ж уважається кращою за повну бездіяльність. Однак інформативність подібного контенту зведена до нуля. Носіям української мови (та й неносіям) не доводиться дізнатися нові знання з цієї ж мови чи актуальні стратегії її поширення, адже агітація має емотивну, а не довідкову функцію. Як наслідок – жодної нової інформації що для спільноти мовних патріотівпатріоток, що для людей, які українську мову лише вивчають та пізнають.
Що ж корисного в подібному контенті?
Є користь, та не на нашу користь
3. Збір інформації для подальшої реклами чи формування електорату.
Аби не бути голослівною, я просто залишу тут посилання на статтю Оксани Мороз «Просто скопіюйте цей текст, або Як українці продають свою наївність в Facebook».
Подекуди й я користуюся нехитрим методом пошуку ЦА у коментарях під агітацією «За мову». І таким же чином можна десь відстежити й мене. Вам просто трапляється, наприклад, пост Євгена Клопотенка з його лайфхаками переходу на українську:
Пост набрав 28 тисяч (!!!) уподобайок та 1600 коментарів.
Натискаєте на вподобайки чи заходите в коментарі – й у вас достобіса акаунтів, яким можна кидати свої матеріали.
Ну, і ще один наслідок зі збору інформації через подібні агітки, який я виокремила в повноцінний контраргумент їхньому поширенню.
4. Сегрегація
Як каже народна мудрість доби Інтернету, найзапекліші в історії битви відбувалися в коментарях 
Воно то й смішно, от лише в половині випадків, коли якась відома чи невідома людина поширює агітацію про «Мова важлива», починається лютий трешак: чи можуть бути українці/українки російськомовними? чи можуть бути українці/українки двомовними? чи змінить перехід на українську мову геополітичну ситуацію? чи не змінить? як треба любити Україну? як не треба? хто люблять? хто не люблять? хто більше люблять? хто менше; вподобайки, дизлайки, бани, розбани, тут же 20 людей розфрендили, а 20 невідомих досі осіб додали в друзі; коментарі розгалужуються на багато гілок, наче війна на битви.
А потім приходять вороги, спостерігають ось це все, й кажуть: «Ото бачите, що в них робиться, у них феодальна роздробленість, але то не страшно, ми зараз їм допоможемо об’єднатися». І не варто думати, що вороги лише російськомовні, українськомовних гнид, яких протиставляють з вошами у відомому вислові, у нас також не бракує.
Більшість агіток, на превеликий жаль, мимоволі провокують такі мікроконфлікти, які лише загострюють кризову ситуацію в суспільстві.
Що можна й варто поширювати як альтернативу агіткам?
– українськомовні твори всіх родів літератури, жанрів, обсягів, стилів та регістрів на всі можливі теми й проблеми (за винятком ксенофобського спрямування);
– практичний контент – усілякі рецепти, «Зроби сам», поради й лайфхаки, МК (майстер-класи), довідки від фахівців у різних галузях. Так, наприклад, ми вже пропонували підтримати контент брендів харчових продуктів:
– контент, спрямований на підвищення вашої мовної компетенції – рідковживані слова та новотвори, фразеологізми, довідкові матеріали з теми «Як правильно сказати?», значення українських прислів’їв та приказок.
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Макабричний».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Луна».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Хавтур».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Горицвіт».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Жалива».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Майдан».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Віра».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Тітушка».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Беркут».
Проект «Словопис» від Київського університету імені Бориса Грінченка, епізод «Свобода».
Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на нашому сайті:
.jpg "Блог Ольги Шарко про мову. Що варто поширювати замість мовних агіток (відео українською онлайн)")
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
